WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Кредитні відносини банків з індивідуальними позичальниками (магістерська) - Реферат

Кредитні відносини банків з індивідуальними позичальниками (магістерська) - Реферат

Традиційно виникнення потреби в кредиті пов'язують з сезонністю виробництва, котра зумовлює в одні періоди випереджаюче наростання виробничих затрат порівняно з надходженням грошових коштів і викликає додаткову потребу в коштах понад ті, що перебувають у розпорядженні підприємства.

В інші періоди витрати виробництва зменшуються або зовсім припиняються і збільшується вихід продукції та надходження грошової виручки, частина котрої виявляється тимчасово вільною.

Розбіжності між надходженнями грошових коштів й витрачанням їх виникають і у сфері особистого споживання населення. Вільні грошові кошти в населення появляються у результаті перевищення поточних грошових доходів громадян над поточними витратами і виступають у формі грошових заощаджень як у готівковій, так і в безготівковій формах.

Поряд з тимчасово вільними коштами в одних підприємств в інших виникає необхідність у залученні додаткових коштів понад ті суми, котрі вони мають у даний момент.

Таким чином, об'єктивна необхідність існування, утворення і використання ресурсів для кредитування й конкретної форми його руху — кредиту – викликається такими обставинами:

• по-перше, необхідністю подолання протиріч між постійним утворенням грошових резервів, котрі осідають у процесі обігу на підприємствах різних форм власності, бюджету та населення, і використання їх для потреб відтворення;

• по-друге, необхідністю забезпечення безперервного процесу кругообігу капіталу в умовах функціонування різноманітних галузей і підприємств з різною тривалістю кругообігу коштів;

• по-третє, необхідністю комерційної організації управління підприємством в умовах ринку, коли на кожному підприємстві в процесі руху індивідуального капіталу виникає потреба в додаткових сумах або, навпаки, тимчасово вивільняються грошові ресурси [26, c. 84].

Незважаючи на необхідність кредиту, в економічній літературі немає єдиної думки щодо визначення його суті, що пояснюється складністю економічних відносин, котрі виникають з цього приводу. У сучасній економічній літературі є два напрямки щодо визначення суті кредиту:

1) визначити кредит через різні види відносин;

2) кредит характеризується без будь-якої констатації економічних відносин і відносин загалом.

Ототожнення кредиту з певним видом економічних відносин, котрі формуються у суспільстві, дає можливість глибше дослідити економічні аспекти кредиту, економічні чинники його існування, основи та закономірності його руху. Тому цей підхід у сучасній економічній літературі переважає. Так, М І. Савлук, І. М. Лазепко вважають, що "Кредит – це суспільні відносини, котрі виникають між економічними суб'єктами у зв'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності". Як видно, головну роль кредиту автори бачать у "перерозподілі вартості" [28, с. 44].

І хоч справді це дуже важлива ознака кредиту, неважко зрозуміти, що вона не може поставити цю категорію у розряд першорядних, бо вона не є визначальною уже тому, що належить не до сфери виробництва й навіть не до сфери розподілу, а до сфери перерозподілу. Зведення окремими авторами сутності кредиту до перерозподілу об'єктивно звужує його зміст, і зменшує його роль.

Медведев В.А., Абалкин Л.И. вважають, що кредит – це "відносини..., котрі складаються при формуванні й використанні позичкового фонду, тобто при накопиченні й передачі засобів у тимчасове використання на умовах терміновості, повернення і сплати відсотка".

Дехто з прихильників цього підходу, такі як, Г.П.Журавлева і Н.М. Мільчакова, наводять тлумачення кредиту – як "форми руху позичкового фонду, позичкового капіталу". [58, с. 14]

У "Фінансово-кредитному словнику" зазначено: "Кредит (лат. сгеditium - позика) — позика в грошовій або товарній формі, що надається на умовах повернення й, звичайно, зі сплатою відсотка; виражає економічні відносини між кредитором і позичальником"' [83, с. 199]. Як бачимо, у наведеному визначенні насамперед наголошується на тому, що кредит — це позика, а вже потім — економічні відносини. Однак кредиту властиві принципи не лише повернення і сплати відсотка, а й цільового використання запозичених коштів, терміновості, реального забезпечення кредиту.

А. М. Румянцев у підручнику „Політична економія" доводить, що "Кредит є системою відносин, за допомогою котрих суспільство здійснює мобілізацію тимчасово вільних коштів і використовує їх для забезпечення розширеного відтворення на умовах повернення, терміновості й платності" [74, c. 21]. Перевагою цього визначення є те, що воно пов'язує кредит з розширеним відтворенням, з розвитком економіки.

При другому підході увага дослідників зміщується на саму позику, її правову форму, що зумовлює вихолощування з кредиту його економічного змісту. Так, у "Словнику сучасної економічної теорії"', укладеному англійськими вченими, кредит визначається як ".. .термін, що широко вживається щодо операцій або станів, пов'язаних з позичанням грошей, як правило, на короткий термін" [78, c. 101].

Значна відмінність від наведених поглядів властива визначенню кредиту, дана французьким економістом Р. Барром, це — "...обмін у часі, шляхом котрого одна особа добровільно поступається іншій особі правом економічно розпоряджатися своїм майном за певну плату в майбутньому" [14, c. 208].

Відомий німецький економіст В. Лексис у праці „Кредит и банки" під кредитом розуміє "...довіру, котрою користується особа, яка взяла на себе зобов'язання майбутнього платежу, з боку особи, яка має право на цей платіж, – тобто довіра, котрупозикодавець надає боржнику". У цій же роботі він заперечує вищенаведене твердження: "...щоденний досвід показує, що позикодавці (кредитори) відчувають стосовно платоспроможності і платоготовності боржників більше недовіри, ніж довіри: вони тому вимагають гарантій для забезпечення, можливо, повнішого захисту своїх інтересів від втрат, пов'язаних з кредитними відносинами. Таким чином, довіра позикодавця для сутності кредиту вирішального значення не має. З таким розумінням кредиту складно погодитися, тому що воно підкреслює, лише зовнішній бік кредитних відносин, не досліджуючи при цьому сутності економічної категорії [87, c. 59].

Наведені визначення мають недоліки. По-перше, здебільшого тут немає чіткої класифікації кредиту та характерних відносин з боку об'єктів і суб'єктів, по-друге, спостерігається недотримання вимог системно-структурного аналізу, по-третє, "кредит" не вважається економічною категорією.

У цьому зв'язку заслуговує на увагу визначення поняття "кредит" Ю.А.Потійком, за яким "кредит - це насамперед економічна категорія, якою передбачається акумулювання тимчасово вільних коштів бюджету, централізованих державних позабюджетних фондів, суб'єктів господарювання і населення, які потім надаються позичальникам (державі, юридичним і фізичним особам) на засадах повернення, терміновості, сплати, цільового використання і реального забезпечення" [71, c. 47] .

На нашу думку, у наведеному визначенні автор правильно акцентує на тому, що кредит - це економічна категорія.

У Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" сказано: "Кредит – кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним чи фізичним особам на визначений термін і під процент" [40, с. 28]. Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційний податковий кредит і кредит під цінні папери, шо засвідчують відносини позики. У наведеному визначенні сутність кредиту ототожнюється з коштами і матеріальними цінностями та з позикою під заставу цінних паперів, а також у цьому визначенні мова йде ще й про товарний кредит та об'єднано в єдине поняття такі різні економічні категорії, як фінанси і кредит, котрі загалом взаємопов'язані, але не тотожні.

У статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" наведено таке визначення кредиту: "Банківський кредит – будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження терміну погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми" [38]. Як бачимо, в цьому законі кредит уже не ототожнюється з грошовими чи матеріальними коштами, а розглядається як зобов'язання, що випливають (відповідно до статей 4 та 151 Цивільного кодексу України) з договору або з інших підстав. Тобто кредит розглядається як економічні відносини, передбачені законом або як такі, що не суперечать йому.

Таким чином, у різних законах України є різні підходи до тлумачення суті однієї і тієї ж економічної категорії - кредиту, на котрому, зрештою, базуються усі кредитні відносини в країні. А це, безумовно, має негативний вплив на організацію банківського кредитування в цілому.

Loading...

 
 

Цікаве