WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Кредитні відносини банків з індивідуальними позичальниками (магістерська) - Реферат

Кредитні відносини банків з індивідуальними позичальниками (магістерська) - Реферат

Для банків важливим є не уникнути ризику взагалі, а передбачити і знизити його до мінімальних розмірів. Особливо актуальним це є в умовах недосконалої системи ринкової економіки України, оскільки мають місце криза платежів, затримка повернення кредитів, зупинка і банкрутство багатьох підприємств, нестабільність законодавчої бази. Ось чому здатність передбачати зміни й орієнтуватися в ситуації, вміння вживати оздоровчі заходи - все це знаходиться в прямій залежності від володіння технікою управління діяльністю банку, в тому числі і від її складової – управління ризиками.

Проте діяльність банків, як і їх клієнтів, не є лише результатом власних можливостей управління, а визначається рядом факторів, що характеризують зовнішні фактори, які не пов'язані безпосередньо з діяльністю банку, але впливають на неї. Тобто в ринкових умовах досліджень лише внутрішніх ризиків не достатньо. Щоб точніше оцінити банківські ризики, необхідно вивчати їх у взаємодії з іншими видами ризиків, які прямо чи опосередковано впливають на стан справ у банківській сфері, тобто грунтовно оволодіти структурою ризиків, адаптуючи її до специфіки банківської справи. Оскільки банк по своїй природі акумулює усі можливі ризики, то виникає схожість між загальною та банківською системами ризиків. Тому основне завдання зводиться до найбільш оптимального і зрозумілого поєднання банківських та інших галузевих ризиків та оцінки можливого впливу факторів на їх зміну.

Кредитний ризиквідноситься, до числа найбільш досліджуваних в галузі управління банківськими ризиками. Він пов'язаний з можливістю невиконання позичальником своїх фінансових зобов'язань перед банком, тобто з небезпекою втрати банком основної суми позики і процентів по ній. Цей ризик має місце і стосовно цінних паперів, по яких можливе погіршення економічної позиції емітента до такої міри, що він не зможе відповідати за свої фінансові зобов'язання. Кредитна діяльність – пріоритетна економічна функція банків, яка пов'язана з ризиком, оскільки вплив як зовнішніх (головним чином економічних умов), так і внутрішніх факторів (включаючи управлінські помилки та незаконні операції) можуть призвести до значних збитків для банку. Така ситуація має більшу правомірність в умовах сучасного банківського ринку України, ніж у країнах з розвинутою ринковою економікою, у зв'язку з тим, що для сучасних українських банків на даний момент кредитування – основна доходна стаття і тому, фактично, найбільша частка ресурсів направляється в найбільш ризикову галузь банківської діяльності.

Така підвищена увага до кредитного ризику пояснюється широкою сферою його прояву та значним впливом на інші фінансові ризики, а також значним ускладненням самої суті кредитних відносин та похідних від них, яке, на нашу думку, знайшло найкраще відображення в експериментальній моделі структури кредитного ризику в дослідженнях українських економістів В. Волинського та О. Пернарівського, які поділяють кредитний ризик на: ризик, пов'язаний з позичальником, ризик, пов'язаний із способом забезпечення, системний і форсмажорний ризик [51, c. 152].

Цікавим моментом у даній моделі є місце забезпечення, що впливає на управлінське рішення в кредитному процесі. Більш глибоке розуміння суті і структури кредитного ризику забезпечується розглядом характеристики чинників цього ризику (табл. 3.1).

Таблиця 3.1.

Асортимент і характеристика чинників кредитного ризику [51]

Найменування чинника

Характеристика чинника

І. Ризик, пов'язаний з позичальником, гарантом, страховиком.

1.1. Об'єктивний (фінансових можливостей).

1.2. Суб'єктивний (репутації).

1.3. Юридичний.

1.1. Нездатність позичальника (гаранта, страховика) виконати свої зобов'язання за рахунок поточних грошових надходжень чи від продажу активів

1.2. Репутація позичальника (гаранта, страховика) в діловому світі, його відповідальність і готовність виконати взяті зобов'язання.

1.3. Недоліки в складанні і оформленні кредитного договору, гарантійного листа, договору страхування.

2. Ризик, пов'язаний з предметом застави.

2.1. Ліквідності.

2.2. Кон'юнктурний.

2.3. Загибелі.

2.4. Юридичний.

2.1. Неможливість реалізації предмета застави.

2.2. Можливе знецінення предмета застави за період дії кредитної угоди.

2.3. Загибель предмета застави.

2.4. Недоліки в складанні та оформленні договору застави.

3. Системний ризик.

3. Зміни в економічній системі, які можуть вплинути на фінансовий стан позичальника (наприклад, зміна податкового законодавства).

4. Форс мажорний ризик.

4. Землетруси, повені, катастрофи, смерчі, страйки, військові дії

Процес визначення ступеня та оцінки кредитного ризику повинен містити:

  • аналіз можливих джерел кредитного ризику за певною кредитною заявкою та визначення найважливіших із них;

  • побудову моделі зв'язків визначених джерел ризику та їхню оцінку;

  • визначення сукупного (комплексного) кредитного ризику стосовно потенційної кредитної угоди;

  • визначення впливу потенційної кредитної угоди на вже сформований кредитний портфель банку, що призведе до подальшої його диверсифікації;

  • визначення ставки процента за кредит із урахуванням ризику за цією кредитною угодою і показника зміни портфельного ризику.

Оцінку чинників кредитного ризику можна проводити за методами, які включають однорідні критерії. Вербальнийзнаходить своє відображення в особистому досвіді спілкування кредитного працівника з індивідуальним позичальником. Якісний характеризується репутацією індивідуального позичальника, яка визначається на основі його кредитної історії; якістю управління підприємством, що включає професіоналізм керівника та ефективність організаційної структури виробництва; якістю запропонованого забезпечення тощо. Статистичнийметод передбачає вивчення зміни економічних показників балансу та звітності підприємства, динаміки кредитних вкладень комерційного банку. Числовий включає розрахунок системи фінансових коефіцієнтів [37, c. 43].

Основні сучасні методи управління кредитним ризиком можна поділити на дві групи:

  • методи, які використовуються на рівні конкретної позики (позичальника);

  • методи, які використовуються на рівні кредитного портфеля банку. Зупинимося на розгляді цих методів.

В практиці діяльності вітчизняних банків початковим етапом процесу кредитування вважається заповнення кредитної заявки, яка досить часто має не зовсім досконалий вигляд. Разом з тим, формування кредитної пропозиції – це досить масштабна, відповідальна і трудомістка процедура. Якраз цей аспект вдало врахований зарубіжними банками, які перший етап на шляху до видачі кредиту пов'язують з попереднім контактом кредитного працівника та потенційного позичальника, що дає змогу визначити доцільність подання кредитної заявки чи, можливо, необхідність додаткового контакту.

Західними банками стандартизовано підхід до початкової взаємодії з потенційним позичальником шляхом заповнення кредитним працівником затвердженого кредитним комітетом банку бланку звіту про контакт з клієнтом.

Можна сказати, що цей етап кредитного процесу дозволяє на найбільш поверхневому рівні визначити доцільність взаємодії з даним клієнтом та відповідність Його потреб специфіці діяльності конкретного банку. Такий підхід пов'язаний з високою спеціалізацією і сегментацією банківської справи розвинутих країн та їх досить активною кредитною діяльністю. Щодо вітчизняних банків, то вони кредитують переважно власних клієнтів, а при появі нових потенційних позичальників не мають можливості відбирати їх за маркетинговими принципами спеціалізації та сегментації. Адже зрозуміло, що банки націлені на залучення порівняно перспективних позичальників та сприяння їм у формуванні кредитної заявки. Ось чому процеси формування і оцінки кредитної пропозиції тісно переплетені та направлені на максимальне виявлення кредитних ризиків при видачі даного кредиту. Саме тому однією з основних та важливих складових частин управління кредитними ризиками є попередня робота з позичальником, яка покликана дати відповіді на питання:

• наскільки добре банк знає моральну та етичну репутацію клієнта поряд з репутацією його як підприємця;

Loading...

 
 

Цікаве