WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Кредитні відносини банків з індивідуальними позичальниками (магістерська) - Реферат

Кредитні відносини банків з індивідуальними позичальниками (магістерська) - Реферат

Система кредитних відносин будується на принципах розподілу та повноважень між окремими виконавцями функцій кредиту. Кредитні відносини виникають на підставі договору чи закону. Головним недоліком сучасної української практики використання кредитних договорів є їх дещо формальний характер. В економічному розрізі кредитні договори не містять дійових заходів із уникнення прострочки платежу за основним боргом і процентами за кредит. У правовому відношенні кредитні договори не забезпечують повернення виданої позики.

У кредитних відносинах, крім кредитного, який безпосередньо формує кредитні відносини, беруть участь такі підрозділи банку: юридичний відділ здійснює правове забезпечення кредитних відносин; відділ банківської безпеки забезпечує отримання достовірної й максимально повної інформації стосовно доцільності кредитування; внутрішня бухгалтерія банку веде аналітичний і синтетичний облік кредитних операцій; відділ економічного аналізу, прогнозування й контролю нормативів бере участь у кредитних операціях із точки зору виконання банком економічних нормативів.

Банки працюють у певних межах, що визначаються сукупністю наявних ресурсів, нормативами економічного регулювання центрального банку. Обсяг кредитів, який може бути наданий клієнтам, залежить від обсягу власних та залучених коштів, регламентованою пропорцією міжними, поточних нормативів ліквідності, вимог збалансування активів та пасивів за строками, розміру грошових ресурсів, що перераховуються в центральні резерви Національного банку тощо [56, c. 142].

Можливості кредитування індивідуального позичальника визначаються ступенем ризику. Банк вступає у кредитні відносини з позичальником на базі оцінки його кредитоспроможності, ліквідності балансу, вивчення ринку продукту товаровиробника, рівня менеджменту на підприємстві, минулого досвіду роботи з позичальником, управління його рахунком.

Складовою процесу кредитування є планування взаємовідносин сторін. Об'єктом планування у банку є сума кредиту, що надається, термін його погашення, доходи та витрати за кредитними операціями. Кредитний процес зобов'язує позичальника регулювати виробничі та фінансові можливості, щоб у повній мірі передбачити своєчасне й повне погашення кредиту і сплату позичкового процента.

Кредитний договір є важливим документом, де міститься економічна та юридична відповідальність учасників кредитної угоди. Суворо визначеної форми кредитного договору, що рекомендується комерційним банкам, не існує. Кредитний договір відображає згоду банку надати позику на певних умовах та готовність позичальника повернути її після закінчення визначеного терміну. Як виконання намірів кредитний договір передбачає конкретні дії з надання та погашення кредиту. Реальні обов'язки клієнта з повернення позики виникають лише після її отримання, хоча підписання договору здійснюється раніше. Шляхом диференціації економічних умов кредитної угоди комерційний банк повинен забезпечувати механізм захисту від кредитного ризику.

У розрізі стратегії кредитна політика комерційних банків вбирає в себе пріоритети, цілі та принципи роботи окремого банку на кредитному ринку, а стосовно тактики, то це - фінансовий та інший інструментарій, що використовується цим комерційним банком для реалізації його цілей при укладанні кредитних угод, правила їх здійснення, регламент організації кредитного процесу.

Основним видом забезпечення кредиту є застава. Розмір забезпечення визначається, виходячи із ризикованості кредитного проекту і кредитного рейтингу позичальника, причому, чим вищий кредитний рейтинг, тим менший можливий розмір забезпечення. Прийняття ж гарантій чи порук в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору від фізичних чи юридичних осіб, в тому числі й банків, можливе лише за позитивним рішенням кредитного комітету головного банку. [93, c. 39]

Ресурси для кредитних вкладень банку складаються з власних і залучених коштів у грошовій формі, що спрямовуються на проведення кредитних операцій. Комерційні банки проводять політику управління пасивами, тобто залучає відповідні за розмірами і термінами ресурси з метою проведення економічно обгрунтованих кредитних операцій.

Платою за користування кредитом кредитна політика комерційних банків визначає відсоткові платежі та комісійні. При провадженні політики зниження відсоткових ставок банк має розширювати застосування комісій в кредитній діяльності. Розмір процентної ставки банк встановлює кожному клієнту окремо, в залежності від строку кредиту, рейтингу кредитоспроможності індивідуального позичальника, приналежності до "найкращих" клієнтів банку тощо.

Та найбільший вплив на розмір процентної ставки має ризиковість кредиту, відсоток за кредит з вищим ризиком має бути більшим ніж за менш ризиковий кредит.

Кредитна політика комерційних банків передбачає, що банк повинен дотримуватись наступних принципів для зменшення кредитного ризику:

  • "незалежність" – передбачає розмежування комерційних функцій (залучення клієнтів, аналіз і супроводження кредитів) та функції контролю ризиків для забезпечення об'єктивної оцінки ризиків;

  • "принцип одного позичальника" – взаємопов'язані компанії та групи (ті компанії, які мають вплив на управління та діяльність позичальника) розглядаються банком як один позичальник, сумуючи ризик кожного окремого учасника групи;

  • "керування" – керування кредитними ризиками повинне здійснюватись як на рівні окремих кредитних проектів (постійний аналіз ризиків), так і на рівні кредитного портфеля банку (загальне управління кредитним ризиком портфеля шляхом лімітування і прогнозування).

Одним із етапів оцінки кредитного ризику є оцінка фінансової стійкості індивідуального позичальника. Вона пов'язана із забезпеченням достатньо прибуткової діяльності позичальника, а також здатністю переборювати різного роду форс-мажорні обставини. Із цим чинником пов'язані такі критерії його оцінки, як якість управління, репутація індивідуального позичальника, достатність капіталу та кредитоспроможність [87, c. 255].

Отже, ефективність проведення кредитної політики комерційних банків визначається правильним вибором параметрів кредитних відносин, серед яких найважливішими є: величина позичкового відсотка, умови доступності позики, рівень кредитного ризику, термін надання позики тощо.

2.2. Діючий порядок видачі та погашення банківського кредиту

Комерційні банки надають індивідуальним позичальникам-резидентам та нерезидентам кредити для придбання та/або будівництва житла, землі під забезпечення нерухомості або землі, що належить індивідуальному позичальнику та/або юридичній, іншій фізичній особі-резиденту, фізичній особі-нерезиденту на правах власності (далі-заставодавець). Розмір авансового внеску за такою програмою, який сплачується індивідуальним позичальником за рахунок власних коштів до моменту отримання кредиту, становить не менше 20% вартості житла, землі.

Так, наприклад ВАТ "Укрексімбанк" надає індивідуальним позичальникам-резидентам та нерезидентам кредити для придбання нерухомості житлового призначення на первинному ринку шляхом інвестування коштів у житлове будівництво. Об'єктом кредитування є житлові об'єкти з будівельною готовністю об'єкта не менше 70% за якими не має негативної інформації щодо будівництва, землевідведення, компанії-забудовника тощо. Розмір авансового внеску за такою програмою, який сплачується індивідуальним позичальником за рахунок власних коштів до моменту отримання кредиту, становить не менше 30% вартості житла.

Кредити для придбання або будівництва житла, землі надаються на строк до 10 років. Якщо індивідуальний позичальник надає додаткове забезпечення нерухомості/землі, авансовий внесок може не застосовуватися [87, c. 259].

Також ВАТ "Укрексімбанк" надає індивідуальним позичальникам-резидентам та нерезидентам кредити на поточні потреби (для придбання товарів довготривалого використання, для оплати навчання, лікування, оплати ремонту, решти особистих цілей) під забезпечення нерухомості житлового призначення або землі. Кредити надаються на строк до 5 років. Розміру кредиту встановлюється виходячи з платоспроможності індивідуального позичальника. Кредити можуть надаватися без авансового внеску індивідуального позичальника.

Процедура надання кредитів складається з трьох етапів.

1. Підготовчий етап

На підготовчому етапі кредитний працівник вивчає можливість надання кредиту.

Кредитний працівник проводить переговори з потенціальним позичальником (для юридичних осіб – з керівниками або відповідальними працівниками) для отримання інформації щодо особливостей його господарської діяльності, ринків збуту продукції або послуг, оцінює рівень компетентності та порядності керівництва позичальника, його наміри щодо використання та повернення кредиту.

Під час переговорів кредитний працівник повинен визначити ціль кредитування, узгодити з позичальником вид кредиту та умови його надання (суму, плату, термін, забезпечення), окреслити можливі шляхи повернення кредиту та виконання всіх інших умов кредитного договору.

Після переговорів для отримання більш повної картини про діяльність потенційного позичальника кредитний працівник разом з представником служби безпеки банку повинен його відвідати та перевірити відомості, отримані під час переговорів, впевнитися в наявності заставленого майна під час перевірки на місці із складанням відповідного акту, підписаного обома сторонами (якщо воно пропонується в забезпечення кредиту).

Loading...

 
 

Цікаве