WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Сек'юритизація - один із напрямів розвитку ринку боргових інструментів - Реферат

Сек'юритизація - один із напрямів розвитку ринку боргових інструментів - Реферат

Реферат на тему:

Сек'юритизація - один із напрямів розвитку ринку боргових інструментів

На сьогодні важливе значення для успішного розвитку фінансових систем мають інновації, що запроваджуються на ринку фінансових інструментів. Інновації, по-перше, є закономірним результатом еволюції фінансового ринку, а по-друге, дають можливість фінансовим установам вирішувати конкретні проблеми.

У країнах із розвинутою ринковою економікою фінансові інновації банків та інших фінансових інститутів активно запроваджувалися з 1960 -х до 1990 - х років. Наслідком фінансових інновацій стало посилення конкуренції між фінансовими установами. Банки змушені були шукати шляхи кращого використання конкурентної переваги на фінансових ринках, вони переключилися на отримання доходу від комісійних за рахунок позабалансової діяльності.

У цьому випадку банки мали менші трансакційні та інформаційні витрати для задоволенні фінансових потреб для заощадників і позичальників. Ці види діяльності є "позабалансовими" в тому розумінні, що вони не потребують активного капіталу для підтримки, чого вимагає звичайне володіння кредитами та цінними паперами.

До інструментів позабалансового кредитування належать три важливі банківські інновації:

1). листи кредитної підтримки;

2). кредитні зобов'язання;

3). торгівля кредитами, тобто значне розширення вторинного ринку кредитів за рахунок сек'юритизації активів. "Економічна енциклопедія" дає таке визначення сек'юритизації: "розширене використання цінних паперів як інструмент регулювання ринкових відносин і руху позичкового капіталу" [2, 342].

У США торгівля кредитами упродовж 1980 - х років на ринках грошей та капіталів значно зросла. Під час сек'юритизації фінансові посередники продають через ринки кредити або цінні папери інвесторам, втрачаючи право на володіння ними.

У процесі сек'юритизації посередники продають велику кількість різноманітних видів банківських кредитів. Серед них: заставні під нерухомість, кредити для купівлі автомобілів, зобов'язання за кредитними картами та кредитними фірмами через ринок.

Сек'юритизація має велике економічне значення, допомагає кредиторам здійснювати диверсифікацію та розділити ризик.

Розвиток ринку торгівлі кредитами у США привів до зміни ролі банків як посередників між заощадниками і позичальниками. Правомірно виникає питання: чи означає зростання ринку з торгівлі кредитами у майбутньому зникненню банків? Спеціалісти із цієї проблеми відповідають негативно [1, 371]. Торгівля кредитами є прикладом підвищення якості посередницьких послуг. Продаючи кредити іншим установам, банки мають можливість диверсифікувати кредитні портфелі між видами кредитів або між різними регіонами країни.

Така диверсифікація знижує ризик банківського портфеля. Фахівці вважають, що одним зі способів, яким банки можуть гарантувати якість проданого кредиту, є володіння ними частиною цього кредиту для того, щоб переконати покупців у своєму зобов'язанні здійснювати моніторинг діяльності первинного позичальника [1, 372].

У США позабалансова діяльність банків стає дедалі важливішою в отриманні прибутку. Так, у 2000 році доходи, не пов'язані з процентом, становили понад 30 % сукупного валового доходу і 40 % для банків, вартість активів яких перевищує 1 дол. США [1, 372].

З середини 1980 - х років, наслідуючи досвід банків США, сек'юритизація виникла на ринках багатьох країн. Друге місце після США за рівнем розвитку позабалансової сек'юритизація займає Великобританія. Активно використовують позабалансовану сек'юритизацію банки Франції та Італії.

На думку багатьох аналітиків, запровадження у 1999 році грошової одиниці євро змінило можливість сек'юритизації в Європі.

Сек'юритизацію активів можна розглядати як продаж позик, оформлених у вигляді цінних паперів. При цьому емітент перекладає ризик на інвесторів. Позики у вигляді цінних паперів є більш ліквідними, ніж інші види позик. Суть сек'юритизації зводиться до того, що один або кілька власників заставних формують пул (єдиний пакет) активів - заставних, кількість яких у пулі може коливатися від кількох десятків до кількох сотень. Цінні папери за допомогою фінансового посередника імітуються і розміщаються серед інвесторів і називаються частками (share) або сертифікатами участі в пулі активів. Власники цінних паперів отримують дохід і беруть участь у диверсифікованому портфелі заставних.

Українські банки також потребують запровадження інновацій на ринку фінансових інструментів. Із зростанням кредитування населення українські банки стали відчувати дефіцит засобів.

Про свій намір піти шляхом сек'юритизації кредитного портфеля у 2006 році заявили лише два банки - ПриватБанк і Дента Банк.

Переваги сек'юритизації полягають у тому, що вона дає можливість залучити значні суми порівняно з іншими видами фінансових інструментів, разом з тим вона залишається на сьогодні недоступною для більшості українських банків (за винятком першої десятки) і нерегульованою з погляду законодавчої бази.

Сек'юритизація, набувши широкого поширення на Заході, має перспективи розвитку і в Україні, але за умови законодавчого регулювання.

Відносно ризиків сек'юритизації думки експертів розходяться. Одні вважають, що особливих ризиків не існує, хіба що є ризик неадекватного відображення сек'юритизованого цінного паперу кредитного портфеля. Однак поки що не зрозуміло, чи буде готовою юридична практика забезпечувати повернення заборгованості.

Саме тому, експерти передбачають значно більші витрати за пулями активів, які згенеровані в Україні, ніж у країнах із більш розвинутими економіками [3,47].

Очевидно, однією із значних проблем, що перешкоджають Україні успішно вийти на ринок сек'юритизації, є недостатні розміри кредитного портфеля. На думку банкірів, він повинен бути не менше 100 млн. доларів [3,47].

В Україні лише 55 банків мають кредитно-інвестиційний портфель, що перевищує ці розміри.

Вихід із цієї ситуації окремі фахівці вбачають у використанні так званого проміжного етапу, схеми warhouse facility.

Багато спеціалістів схиляються до думки, що сек'юритизацію краще проводити за кордоном.

Відносини між позичальником і кредиторами можуть бути можливими за наявності прозорості й урегульованості.

Прийнятий у 2005 р. Закон "Про іпотечні облігації" передбачає можливість отримувати гроші під заставу іпотечних позик, але думається, що це лише перший крок. Виникає потреба визначити механізм сек'юритизації - через державні іпотечні установи чи на зовнішніх ринках.

Література

  1. Глен Габбард. Гроші, фінансова система та економіка: Підручник / Пер. з англ..: Наук. ред. пер. М. Савлук, Д. Олеснович. - К.: КНЕУ, 2004. - 889 с.

  2. Економічна енциклопедія у 3-х томах. Том 3. - К.: Видавничий центр "Академія", 2002.

  3. Охотники за портфелями / Инвест газета. 13-19. 2006.

Loading...

 
 

Цікаве