WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Суть, будова та функції банківської ситеми (Реферат) - Реферат

Суть, будова та функції банківської ситеми (Реферат) - Реферат

Реферат на тему:

Суть, будова та функції банківської ситеми

Зміст

  • Вступ.............................................................................................2

  • Сутність, будова та функції банківської системи.......................................3

  • Банківська діяльність за умов перехідної економіки....................................7

  • Структурні аспекти вдосконалення банківської системи України..................10

  • Заключення......................................................................................12

  • Використана література.......................................................................13

    Вступ

    Процес переходу Укріїни до якісно нової форми економічних відносин, що базуються на ринкових принципах ведення господарства, зумовив необхідність внесення кардинальних змін до фінансово-кредитної сфери економіки, яка відіграє ключову роль у забеспеченні руху грошових потоків, тим самим створюючи базові передумови суспільного відтворення. Основною ланкою цієї сфери є банківська ситема, якій належить провідне місце у загальному механізмі організації й регулювання господарського життя суспільства і від ефективності функціонування якої вирішальною мірою залежить успіх соціально-економічних перетворень у країні загалом.

    Банківська система України сьогодні – один із найрозвинутіших елементів господарського механізму, оскільки її реформування було почато раніше за інші сектори економіки, що визначалося ключовою роллю банків при вирішенні завдань переходу до ринку. Саме банки відіграють основну роль в утворенні оптимального середовища для мобілізації й вільного переливу капіталів, нагромадженні коштів для структурної перебудови економіки, приватизації й розвитку підприємництва. Водночас усебічне розкриття їхніх потенційних можливостей у реалізації функції фінансового посередництва на ринку значною мірою визначається особлмвостями структурної організації банківської системи країни, яка забеспечує складний механізм практичної реалізації взаємозв'язків і взаємовідносин між банківськими установами, від чого, у кінцевому підсумку, залежать результати їхньої діяльності та ефективність кредитно-фінансового обслуговування усіх ланок народногосподарського комплексу.

    Суть, будова та функції банківської системи.

    Банківська діяльність – набір посередницьких операцій на грошовому ринку, виконання яких дозволено законом тільки під особливим наглядом держави спеціальним інститутам, які називаються банками. Іншим фінансовим посередникам займатися цією діяльністю заборонено. Банк в правовому відношенні – це будь-який фінансовий посередник, що виконує одну або декілька операцій, віднесених законом до банківської діяльності.

    В Законі "Про банки і банківську діяльність" ( березень 1991р.) банком названо будь-яку установу, що виконує функції кредитування, касового і розрахункового обслуговування народного господарства та здійснює інші банківські оперіції, передбачені цим законом.

    До банківської діяльності відноситься комплекс з трьох посередницьких операцій:

    • приймати грошові вклади від клієнтів;

    • надавати клієнтам позички і створювати нові платіжні засоби;

    • здійснювати розрахунки між клієнтами.

    Комплекс з трьох базових операцій створює первинну сферу банківської діяльності, а фінансовий посередник, що виконує цей комплекс, є банківським інститутом, банком в економічному розумінні.

    В дійсності фінансові посередники, крім базових, можуть виконувати й багато інших, не базових, але потрібних для грошового ринку операцій. Такі банки прийнято називати універсальними. Банки, що виконують лише частину базових операцій на грошовому ринку, називаються спеціальними.

    Якщо ж посередник грошового ринку не виконує жодної з названих базових операцій, тобто позбавлений ознак банку, його відносять до небанківських фінансових інститутів. В Україні такими інститутами є: страхові, трастові, фінансові, інвестиційні компанії, пенсійні фонди тощо.

    Банківська система – законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю. Банківська ситема має своє особливе призначення, свої специфічні функції в економіці, які не просто повторюють призначення і функції окремих банків, а будується по заздалегідь виробленій концепції.

    Закон України "Про банки і банківську діяльність" перш ніж визначити, які банки можуть бути в Україні і як вони повинні функціонувати, зафіксував концептуальне положення, що банківська система України повинна бути двохрівневою, встановив, які банки відносяться до кожного з рівнів і яким буде механізм звєязків між ними.

    Необхідність формування бінківської ситеми, як особливої структури, визначається двома групами причин:

    • пов'язаних з необхідністю здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків з загальносуспільними інтересами – забеспеченням сталості грошей і стабільної роботи всіх банків;

    • пов'язаних з функціонуванням грошового ринку, забеспеченням збалансованності попиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному його секторі.

    За своєю структурою банківські системи різних країн істотно відрізняються. Разом з тим є ряд ознак, які властиві всім банківським ситемам, що функціонують в ринковій економіці. Це, перш за все, двохрівнева їх побудова.

    На першому рівні знаходиться центральний банк. На нього покладається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань в грошово-кредитній сфері, перш за все – пдтримання сталості національних грошей та забеспечення сталості функціонування всієї банківської системи.

    На другому рівні банківської ситеми знаходяться решта банків, які в Україні прийнято називати комерційними банками.

    В зарубіжних країнах до комерційних належить тільки частина банків другого рівня. Переважно це банки, що виконують весь комплекс базових операцій і створені на акцілнерній основі. Крім комерційних у кожній країні виділяється цілий спектр інших банків – кооперативних, приватних, спеціалізованих тощо.

    Класифікація комерційних банків.

    Класифікаційні ознаки

    Види комерційних банків

    Порядок створення

    Перепрофільовані, новостворені

    Характер спеціалізації

    Універсальні, спеціалізовані

    Територія діяльності

    Регіональні, республіканські, міжнародні

    Розмір

    Великі, середні, малі

    Форма власності

    Загальнодержівні, муніципальні, колективні (відкриті й закриті акціонерні товариства, холдинги, товариства з обмеженою відповідальністю, кооперативні ), приватні, зі стопроцентною іноземною власністю, змішані

    Функції і характервиконуваних операцій

    Інвестиційні зберігання, депозитні, іпотечні, земельні, інноваційні, поштово-пенсійні, промислові, агропромислові, біржові, експортно-імпортні, лізінгові, торговельні

    Характер відносин

    Банки-гаранти, банки-кореспонденти, уповноважені

    Ступінь впливу

    Монополісти, аутсайдери

    Структура

    Багатопрофільні, безфіліальні

    Ступінь контролю

    Контролюючі, контрольовані

    Конкурентоспроможність

    Конкурентноспроможні, неконкурентноспроможні

    Фінансовий стан

    Стійкі, проблемні, кризаві, банкрути

    Основна визначальна, провідна функція банків за умов перехідної, а згодом і створеної реільно цивілізованої економіки – це посередництво у фінансовій і кредитній сфері, обслуговування господарсько-фінансових операцій. Посередництво виражається у процесі продажу рахунків фінансових вимог приватним клієнтам, а також державі. Одна з функцій комерційних банків проявляється в тому, щоб зменшувати ризик для індивідуальних рахунків за допомогою об'єднання нагромаджень і використання їх для створення великих диверсифікованих груп активів, інакше кажучи, функціональне призначення комерційних банків – це акумуляція, зберігання і використання фінансових ресурсів.

    Отже, банківська система – це специфічна економічна та організаційно – правова структура, що забеспечує функцірнування грошового ринку та економіки в цілому.

    Вона покликана виконувати такі функції:

    • трансформаційну;

    • створення платіжних засобів та регулювання грошової маси;

    • забеспечення сталості банківської діяльності і грошового ринку.

    Трансформаційна функція зумовлена посередницькою місією банків. Мобілізуючи вільні грошові кошти одних суб'єктів ринку і передаючи їх різними способами іншим суб'єктам, банки мають можливість змінювати:

    • строки грошових капіталів;

    • їх розміри;

    • фінансові ризики.

    Функція створення грошей і регулювання грошової маси полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. Це ключова функція банківської системи. В її виконанні беруть участь усі ланки системи. Вона стосується усіх напрямків банківської діяльності, насамперед кредитної.

    Функція забеспечення сталості банків та грошового ринку пов'язана з надзвичайно високою ризиковістю банківської діяльності. Банки, на відміну від інших економічних суб'єктів, несуть підвищену загрозу дестабілізації власної діяльності, розлад усього грошового ринку, провокування зогальноекономічної кризи.

    Банківська діяльність за умов перехідної економіки.

    Станом на 1 січня 1998 року В Книзі реєстрації банків, валютних бірж та фінансово-кредитних установ зареєстровано 227 банків. Із них створених у вигляді відкритих акціонерних товариств – 133, державних – 2, закритих акціонерних товариств – 51, банків, створених за участю іноземного капіталу, - 22, у тому числі зі 100-процентним іноземним капіталом – 6 банків.

    Кількісні аспекти організації банківської діяльності в умовах ринку пов'язані з оцінкою достатності числа банків у країні з огляду на їхні можливості повноцінно обслуговувати різні сектори господарства. Критерієм для оптимізації цього параметра має слугувати така кількість банківських установ, яка спроможна:

    • охопити традиційним кредитно-фінансовим обслуговуванням усі сфери національної економіки й зовнішньоекномічну діяльність;

    • зайняти усі можливі для банків сегменти грошового ринку і ринку капіталів;

    • здійснювати увесь спектр операцій, щоб повністю зодовільнити попит суб'єктів ринку на банківські послуги.

  • Loading...

     
     

    Цікаве