WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Кредит як джерело фiнансування капiтальних вкладень - Курсова робота

Кредит як джерело фiнансування капiтальних вкладень - Курсова робота

При порушенні підприємством строків повернення кредитів і затримці сплати процентів банк у встановленому чинним законодавством порядку вживає заходів щодо стягнення боргу на свою користь. Примусове стягнення таких боргів здійснюється банком, якщо це передбачене договором. У разі неможливості стягнення боргів з підприємства банк має право порушити в суді справу про банкрутство підприємства-боржника.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення діючої системи довгострокового кредитування підприємств

Для пожвавлення інвестиційної діяльності важливим є максимальне залучення джерел фінансування інвестицій і насамперед - довгострокових банківських кредитів. Використання кредитної форми фінансування примушує інвесторів уважніше ставитися до ефективності інвестицій, щоб забезпечити не лише погашення кредиту, а й сплату відповідних процентів.

Довгострокове кредитування - це кредитування прямих інвестиційних заходів (капітальних вкладень) - витрат на придбання засобів праці (елементів основного капіталу).

Об'єктами такого кредитування є проекти:

— будівництва нових підприємств;

— реконструкції, технічного переозброєння і розширення діючих підприємств;

— обладнання спільних підприємств;

— випуску нової продукції, придбання науково-технічної продукції, інтелектуальних цінностей та інших об'єктів власності;

— природоохоронних заходів.

Основні джерела ресурсів для довготермінового кредиту - це власні кошти банків, кошти державного інвестиційного фонду, кошти підприємств і організацій, а також бюджетні кошти на рахунках у банках, вклади громадян і позички в інших банків.

Для розгляду можливості надання довгострокового кредиту позичальник крім стандартного переліку документів (для короткострокового кредитування) за погодженням з установою банку має додатково подати такі матеріали: проектно-кошторисну документацію; основні техніко-економічні показники проекту; контракт на будівництво; документи на право землекористування; позитивне рішення екологічної експертизи; план технічного переозброєння; бізнес-план1.

На підставі наданих позичальником матеріалів установа банку проводить комплексну оцінку його кредитоспроможності та фінансового стану й попередню інженерно-економічну експертизу довгострокового кредитного проекту. Визначення кредитоспроможності підприємств і організацій є однією з важливих сторін госпрозрахункової діяльності банків. При цьому спеціалісти банків вивчають доцільність та можливість здійснення інвестицій, а також їхню економічну ефективність. Для цього вони аналізують синтетичну та аналітичну звітність про фінансово-господарську діяльність, проектно-кошторисну документацію, плани технічного переозброєння та інші матеріали.

Кредитні відносини між банком і позичальником передбачають належне забезпечення, повернення у визначений строк, оплату і цільове використання кредитів.

Обов'язковими умовами довготермінового кредитування є: надійний статус позичальника як юридичної особи, екологічна безпека об'єкта кредитування, дотримання норм тривалості будівництва.

Потреба в довготерміновому кредиті визначається або як повна вартість витрат на об'єкт (захід), якщо кредит є єдиним джерелом фінансування, або як різниця між вартістю цих витрат і власними коштами позичальника, спрямованими на цей об'єкт.

Видача довготермінових позичок може проводитись одночасно або поетапно, у міру виконання будівельно-монтажних робіт, придбання товарно-матеріальних цінностей, верстатів, обладнання та ін.

Процентна ставка за користування кредитом обумовлюється кредитною угодою з урахуванням терміну позички, забезпечення своєчасних розрахунків позичальника за раніше отримані позички та рівня ризику.

Процентна ставка має бути регульованою (плаваючий процент) їа умови щорічного перегляду в бік зростання (знижки) залежно від умов ринку, зміни процентів на депозити (вклади), офіційно оголошеного індексу інфляції та інших чинників.

Загальний термін користування кредитом складається з нормативного часу здійснення витрат і часу, протягом якого цей кредит повертатиметься банку. Термін погашення кредиту встановлюється у межах окупності витрат за проектом.

Обсяги державного кредитування, його напрями, об'єкти і порядок визначаються Державною програмою економічного й соціального розвитку України та урядовим "Положенням про фінансування та державне кредитування капітального будівництва", яке набуло чинності з 1 січня 1997 р.

Рішення про надання державного кредиту та про розмір процентної ставки за користування ним приймає Національний банк України спільно з Міністерством економіки і Міністерством фінансів України. Після цього між Національним банком України та комерційними банками укладається кредитна угода. У свою чергу, установи комерційних банків та інвестори укладають між собою кредитні угоди.

Контроль за цільовим використанням державного кредиту інвесторами здійснює Національний банк України, а за своєчасним поверненням його в державний бюджет - Міністерство фінансів, головне управління Державного казначейства.

Однією із нових форм довгострокового кредитування єандерайтинг. Ця операція означає надання коштів клієнтам для реалізації ними довгострокових широкомасштабних проектів через викуп банками промислових облігацій, які емітують ці клієнти. Установи банку мають право здійснювати операції андерайтингу тільки щодо провідних підприємств пріоритетних галузей України (літакобудування, суднобудування, хімічна промисловість тощо), продукція яких користується попитом на світовому ринку. Сума ліміту для одного клієнта не може перевищувати 10% власного капіталу банку. Крім того, андерайтинг надається, як правило, тільки тим підприємствам, які не мають заборгованості за раніше одержані кредити. За андерайтингу банки викуповують тільки іменні промислові облігації із плаваючою процентною ставкою, забезпечені заставою майна позичальника і можливістю конвертації облігацій у звичайні акції підприємства. Такі облігації вважаються у світовій практиці найбільш привабливими для інвестора і надійно захищають його права з урахуванням інфляційних процесів.

Про можливість надання андерайтингу банки ухвалюють рішення після проведеної оцінки надійності облігацій підприємства на підставі поданих клієнтом матеріалів: проект проспекту емісії облігацій: розрахунок строку дії облігацій: розрахунок процентної ставки на облігації; проект договору застави на майно та інші матеріали.

Винагорода банку за андерайтинг, крім процентних виплат на облігації, має бути в межах 20% загальної вартості облігацій, виходячи з їхньої номінальної вартості, тобто облігації викуповуються банком за ціною, обов'язково нижчою за номінальну вартість облігацій1.

Запровадження андерайтингу є диверсифікацією інвестиційних операцій комерційних банків, сприяє розвитку ринку цінних паперів в Україні та просуває цінні папери українських підприємств на світовий ринок.

Нині великого поширення набрав метод фінансування інвестиційних проектів, який дістав назву фінансового проектування. Під фінансовим проектуванням у міжнародній практиці розуміють таке фінансування інвестиційних проектів, коли основним забезпеченням кредитів, які надають банки, є сам проект, тобто ті доходи, які отримає в майбутньому підприємство, що будується або реконструюється.

Значна частина витрат на інвестиційні проекти має фінансуватись за власні кошти замовників. Така практика відповідає загальноприйнятому у світі підходу до фінансування нових проектів, коли більшість витрат і ризиків покладається на самих замовників проекту, оскільки акціонери мають можливість згодом отримати великі прибутки, тоді як кредитори можуть сподіватися тільки на своєчасне повернення кредитів та процентів. Існує кілька засад проектного фінансування.

1. Фінансування, яке грунтується на привабливості самого проекту без урахування платоспроможності його учасників, їхніх гарантій і гарантій третіх осіб щодо погашення кредиту.

2. Фінансування, за якого джерелом погашення заборгованості стають грошові потоки, котрі генеруються в процесі реалізації проекту.

3. Фінансування, забезпечене економічною й технічною життєздатністю самих учасників проекту.

Отже, проектне фінансування здебільшого характеризується особливим способом забезпечення, в основі якого лежить підтвердження реальності отримання сторонами, що беруть участь у його реалізації (підрядні органи, постачальники сировини, споживачі кінцевої продукції), запланованих потоків коштів.

Loading...

 
 

Цікаве