WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Безготiвковi розрахунки фiзичних осiб - Курсова робота

Безготiвковi розрахунки фiзичних осiб - Курсова робота

Перелік безготівкових форм розрахунків наведений у Постанові Національного банку України №135 "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті":

1) платіжні доручення;

2) платіжні вимоги-доручення;

3) чеки;

4) акредитиви;

5) векселі;

6) платіжні вимоги;

2. Види безготівкових розрахунків фізичних осіб

2.1. Перерахування заробітної плати та інших доходів на вклади та перерахування коштів з рахунків вкладників за їх дорученням

Платіжне доручення - це документ, що являє собою письмово оформлене доручення своєму банку, який його обслуговує, на перерахування певної суми коштів зі свого рахунка.

Сфера застосування платіжного доручення

Найпоширеніша форма безготівкових розрахунків - платіжне доручення, що використовується у таких випадках:

- при оплаті за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);

- при передоплаті або авансуванні (визначення передоплати й авансу див. нижче);

- при завершенні розрахунків за актами звіряння взаємної заборгованості підприємств, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності;

- для перерахування сум, що належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії, грошові доходи колгоспників тощо), на їхні рахунки, відкриті в установах банків;

- для здійснення грошових переказів через підприємства зв'язку;

- в інших випадках за угодою сторін.

Щоб перерахувати кошти зі свого рахунка на рахунок одержувача платіжним дорученням, платнику необхідно оформити це доручення і подати до банку, в якому відкрито рахунок платника, з якого здійснюватиметься платіж.

Посилання у платіжному дорученні на відповідний документ обов'язково містить його назву, дату і номер. Якщо документ не має свого номера, необхідно зазначити "б/н". Приклади посилань на документи у платіжних дорученнях наведені нижче.

Крім того, для заповнення платіжного доручення платнику необхідно знати таку інформацію про одержувача:

- точне найменування одержувача (згідно із засновницькими документами);

- код одержувача;

- назва банку одержувача, місцезнаходження банку, код банку (МФО);

- номер рахунка одержувача.

Аналогічні дані про себе платник, ясна річ, знає1.

Тепер, отримавши необхідні документи та інформацію, він може приступати до оформлення платіжного доручення.

2.2. Розрахунки на підставі розрахункових чеків

Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між фізичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги. Застосування чека в платіжному обороті в значній мірі спрощує розрахунки, що дозволяє зменьшувати витрати по обігу дійсних грошей і прискорювати розрахунки, так як усі чеки оплачуються по пред'явленню.

Як засіб обігу і розрахунку чек виникає із функції грошей, як платіжного засобу, але не є дійсними грошима, а тільки заміщує їх в платіжному обороті. Обіг чеку, як засобу платежу обмежено, тому що, по-перше, чек – це грошове забов'язання часного порядку і не може икористовуватись як всезагальний засіб платежу. По-друге, чек виступає лише як письмовий дозвіл банку разпоряджуватися засобами на поточному рахунку чекодавця у банку і не може бути як засіб кредиту, тобто на суму чека не нараховують проценти, хоча він і виступає у ролі кредитних грошей.

Форма безготівкових розрахунків за допомогою розрахункових чеків між фізичними особами має такі ж позитивні й негативні сторони, як і між юридичними особами.

2.3. Порядок переказу вкладів та коштів

Установи комерційнпх банків виконую за доручення своїх клієнтів переказів вкладів та коштів, внесених готівкою.

За виконання цих операцій комерційні банки отримують від клієнтів винагороду у вигляді комісійних.

Клієнт банку має право внести плату за переказ готівкою або списати її з й особового рахунку за вкладом.

Установи банку здійснюють іменні перекази. Розпорядження про переказ надається клієнтом банку тільки у письмовій формі.

Вкладник має право подати заяву про переказ до банку, де зберігається його вклад, або до банку, куди переказу юіь вклад, або переслати заяву поштою рекомендованим листом

Вкладник має право подати до установи банку, де зберігається вклад, доручення і на періодичний переказ певних сум із вкладу Такі перекази виконують як на і ім'я самого вкладника, так і на ім'я іншої особи. Термін дії такого доручення не повинен перевищувати 3-х років.

2.4. Впровадження системи електронних розрахунків (пластикові картки)

Ключову роль у переведенні масових платежів на безготівкову основу відіграють пластикові картки. Самі по собі вони не є грішми і не здійснюють обігу. Вони лише є підтвердженням того, що їхні власники мають на своїх рахунках певну суму грошей, яку можуть привести в рух з допомогою карток і погасити свої зобов'язання. Тому емісія карток не збільшує загальної маси грошей в обігу. Проте вона може прискорити їх обіг, збільшити залучення готівки в банківський оборот, підвищити рівень грошово-кредитної мультиплікації, що може спричинити збільшення пропозиції грошей та інфляційні процеси.

У світовій практиці вже існує багато видів пластикових карток, які різняться характером емітента (банки, небанківські структури), характером власника (приватна особа, корпорація), функціональним призначенням (кредитна картка, дебетна картка), технологією використання (картки з магнітною смугою, картка з мікросхемою або смарт-картка), за ступенем пільг для користувачів ("стандартні", "золоті", "платинові"). Для організації НСМЕП в Україні найбільший інтерес викликає класифікація банківських пластикових карток за їх функціональним призначенням та технологією використання.

Одним із функціональних призначень банківських пластикових карток є здійснення за їх допомогою платежів, завдяки чому всі їх можна назватиплатіжними. Проте деякі з них мають ще й інше призначення — забезпечувати кредитування власника картки. Тому цю групу карток прийнято називати кредитними, а всі інші — дебетовими.

Кредитними називаються картки, видача яких супроводжується відкриттям їх власником кредитних ліній, за рахунок і в межах яких здійснюються платежі чи видача готівки за допомогою цих карток. Тому власникам їх відкриваються окремі позичкові рахунки, які функціонують незалежно від інших їхніх рахунків (поточних чи ощадних). При видачі кредитних карток банки-емітенти уважно вивчають кредитоспроможність своїх клієнтів і тільки після цього визначають, чи можливо реалізувати кредитну картку конкретному клієнту і якого розміру ліміт кредитної лінії йому встановити. Тому такі картки реалізуються звичайно найбільш надійним клієнтам, які мають високу кредитоспроможність. Через такі обставини та високі кредитні ризики цей вид карток у банківській практиці України використовується вкрай обмежено.

За кредитними картками їх власники можуть здійснювати платежі за товари та послуги (будь-які чи тільки певного виду), одержувати готівку в банківських установах чи в банкоматах, одержувати певні пільги від банків-емітентів (страхування життя, скидки при бронюванні авіаквитків, оплаті місць у готелях, телефонних розмов тощо), використовувати як засіб самоідентифікації та ін.

Умови надання кредиту та порядок здійснення платежів за кредитними картками визначають банки-емітенти. Вони можуть помітно різнитися залежно від окремих емітентів. Так, за одними з карток наданий платіжний кредит повинен бути погашений протягом місяця, а за іншими здійснені платежі протягом 25 днів взагалі не вважаються кредитом і за ними не стягується процент. Одні емітенти можуть вимагати підтвердження наданого кредиту, інші — ні. За одними картками разові платежі можуть обмежуватися певними сумами, а за другими — ні, а тільки загальним лімітом кредитної лінії, за третіми може допускатися навіть перевищення цього ліміту. Конкурентна боротьба між банками за клієнтуру примушує їх постійно вдосконалювати кредитні картки, робити їх дедалі привабливішими для клієнтів.

Loading...

 
 

Цікаве