WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банкiвське кредитування пiдприємств - Курсова робота

Банкiвське кредитування пiдприємств - Курсова робота

У деяких випадках законодавство імперативне визначає максимальний або мінімальний строк, на який кредит може бути наданий позичальнику, наприклад, компанії з управління активами кредитні кошти можуть надаватися на строк, що не перевищує три місяці (ст. 30 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", а фізичним особам, що не є підприємцями, кредит від нерезидента може надаватися на строк не менше ніж півроку (п. 1.2 Положення про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 22 грудня 1999 р. № 602).

Беручи до уваги, що за законом кредитування має цільовий характер, тобто передбачає використання коштів кредиту на конкретні цілі, передбачені кредитним договором, вищевказані строки користування кредитом пов'язані з ціллю його надання. Так, наприклад, короткострокові кредити можуть надаватися банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку із витратами виробництва та обігу не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді. Середньострокові кредити можуть надаватися на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень, а довгострокові — для формування основних фондів (об'єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення уже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію тощо).

Ціллю кредитування за кредитним договором не може бути: а) покриття збитків господарської діяльності позичальника; б) формування та збільшення статутних капіталів господарських товариств; в) придбання власних цінних паперів банків; г) погашення будь-яких зобов'язань перед пов'язаною особою банку; д) придбання активів пов'язаної особи банку; є) придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов'язаною особою банку (ст. 13 Закону України "Про господарські товариства", статті 49, 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", п. 2.1 "Положення про кредитування" Національного банку України).

Повернення кредиту позичальником здійснюється в порядку, визначеному договором: 1) водночас; 2) частинами у розстрочку. Кредит вважається повернутим у момент надходження на рахунок кре-дитодавця безготівкових коштів або внесення в касу кредитодавця грошей у готівковій формі, що може підтверджуватися витягом за позичковим рахунком або касовою квитанцією. Використання позичальником безготівкової або готівкової форми розрахунків з кре-дитодавцем при поверненні кредиту здійснюється з урахуванням вимог нормативно-правових актів Національного банку України. У випадках, передбачених законом, повернення кредиту може бути здійснено внесенням боргу в депозит нотаріуса (ст. 537 ЦК України).

Оскільки кредитний договір є відплатним, позичальник зобов'язаний сплатити за користування кредитом відсотки, розмір яких встановлюється сторонами у договорі. Як правило, він визначається з урахуванням кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, що склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, облікової ставки НБУ, відсоткових ставок, за якими кредитодавцем залучені грошові кошти, що використовуються для надання суми кредиту з доданням банківської надбавки (маржі), розмір якої залежить від попиту на кредитні ресурси. Зазначена умова договору є істотною.

З метою забезпечення стабільної діяльності банків закон забороняє останнім надавати кредити під відсоток, ставка якого є нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток може мати місце лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків (ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Максимальний розмір відсоткових ставок за кредитними договорами законодавством, як правило, не обмежується. Однак у деяких випадках законодавство обмежує розмір відсоткової ставки за кредитними договорами, наприклад, за договором, що передбачає залучення від нерезидентів кредитів в іноземній валюті, відсоткова ставка не повинна перевищувати розмір середньозваженої відсоткової ставки, за якою банки України надають суб'єктам господарювання кредити в іноземній валюті на внутрішньому кредитному ринку (п. 1.8 Положення про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 22 грудня 1999 р. № 602)1.

Відсотки за кредитом можуть сплачуватися позичальником за встановленим у договорі графіком або одноразово, наприклад, разом з поверненням суми кредиту.

У разі відсутності в договорі строку сплати відсотків вони мають сплачуватися позичальником щомісяця до дня повернення кредиту (ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України юридичні особи та фізичні особи-підприємці мають здійснювати сплату відсотків за кредитом у безготівковій формі, а фізичні особи у безготівковій або готівковій формі. Погашення заборгованості за кредитним договором здійснюється у черговості, яка встановлюється сторонами у кредитному договорі. Якщо сторони у договорі таку черговість не визначили, зазначена умова не є істотною і погашення відбуватиметься відповідно до норм ст. 534 ЦК України.

Відповідальність за кредитним договором несуть обидві сторони. Згідно зі ст. 1073 ЦК України позичальник відповідає перед кредитодавцем за загальними нормами зобов'язального права та нормами ст. 1050 ЦК України.

Відповідно до цього позичальник зобов'язаний сплатити креди-тодавцю, у випадку неповернення позичальником своєчасно кредиту, суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом (ст.625 ЦК України).

Виконання зобов'язань за кредитним договором може бути забезпечено неустойкою (штраф, пеня). Розмір неустойки визначається сторонами у договорі, однак може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до закону сплата неустойки не звільняє позичальника від виконання зобов'язання після повернення кредиту, а також не позбавляє кредитодавця права вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 552 ЦК України)2.

Згідно з консенсуальним характером кредитного договору кредитодавець також відповідає перед позичальником за належне виконання договірних зобов'язань, включаючи виконання зобов'язання щодо надання кредиту.

Як виняток, закон звільняє банк-кредитодавець від відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій на рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади (ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом (ст. 1057 ЦК України).

Під зазначеними різновидами комерційного кредиту слід розуміти: під авансом — грошову суму, що сплачується в рахунок грошового зобов'язання вперед і не має характеру забезпечення (наприклад завдаток); під попередньою оплатою — повну або часткову оплату покупцем товару до його передачі покупцю у строк, визначений договором; під відстрочкою оплати — оплату товару (робіт, послуг), що здійснюється у визначений сторонами строк, після отримання покупцем товару (робіт, послуг); під розстрочкою оплати — спосіб оплати товару (робіт, послуг), при якому платіж здійснюється не в повній сумі їх вартості, а частинами у встановлені договором строки після передачі товару (виконання робіт, послуг).

Особливістю комерційного кредитування є те, що на відміну від надання кредиту, надання комерційного кредиту не вимагає окремого юридичного оформлення і здійснюється при виконанні зобов'язань за іншим самостійним цивільним договором, у змісті якого є умова щодо надання одній зі сторін авансу, попередньої оплати товарів, робіт, послуг, або наданні іншій стороні відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт, послуг. У зв'язку з цим до комерційного кредиту застосовуються правові норми статей 1054-1056 ЦК України, що регулюють кредитні відносини, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання (ст. 1057 ЦК України).

Комерційне кредитування має місце у випадках, коли час виконання зустрічних зобов'язань сторін за договором не збігається. Розповсюдженими випадками комерційного кредиту є застосування при оплаті товарів, робіт, послуг авансу, попередньої оплати, відстрочення та розстрочення платежу, можливість яких у деяких випадках прямо передбачена законом (статті 693, 694, 873 ЦК України).

Loading...

 
 

Цікаве