WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банкiвське кредитування пiдприємств - Курсова робота

Банкiвське кредитування пiдприємств - Курсова робота

Серед фінансових установ, які можуть бути кредитодавцями за кредитним договором, крім банківських установ, можна зазначити, наприклад, кредитні спілки, об'єднані кредитні спілки (ст. 21 Закону України "Про кредитні спілки")4 та страхові компанії, що здійснюють страхування життя (ст. 2 Закону України "Про страхування")5.

Згідно із законодавством України кредитодавцем за кредитним договором може бути і нерезидент, кваліфікований як банківська установа, згідно із законодавством країни перебування нерезидента або нерезидент, що має статус небанківської фінансової установи, міжнародна фінансова організація та інші кредитори-нерезиденти (ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств")1.

У випадках, визначених законом, кредитодавцем за кредитним договором може бути і юридична особа публічного права, наприклад, Національний банк України (ст. 42 Закону України "Про Національний банк України")2.

Позичальником за кредитним договором може бути резидент: фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, юридична особа приватного права та нерезидент, наприклад, нерезидент — банківська установа (п. 10 "Положення про кредитування", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 вересня 1995 р. № 246)3.

У випадках, визначених законодавством, позичальником за кредитним договором може бути юридична особа публічного права, наприклад, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради (статті 15, 73 Бюджетного кодексу України)4.

Законодавство України містить і деякі обмеження щодо можливості укладення кредитних договорів певними категоріями позичальників, наприклад, не може бути стороною у кредитному договорі благодійна організація (ст. 19 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації")5.

На відміну від договору позики, предметом кредитного договору можуть бути лише грошові кошти у готівковій формі (банкноти або монети) або у безготівковій формі (записи на рахунках банків). Предметом кредитного договору може бути національна валюта України та іноземна валюта.

Кредитний договір укладається у простій письмовій формі, яка потребує від сторін фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку (статті 207, 1055 ЦК України).

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч. 2 ст. 1055 ЦК України).

За домовленістю сторін кредитний договір може бути укладений у письмовій нотаріальній формі (ст. 639 ЦК України). Форма кредитного договору, укладеного з нерезидентом, визначається з урахуванням вимог ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"1.

Згідно з вимогами законодавства, у тому числі ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", кредитний договір повинен містити: назву договору, назву, адресу та реквізити суб'єкта підприємницької діяльності — кредитодавця; прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи-позичальника та її адресу або найменування, місцезнаходження юридичної особи-позичальника; найменування фінансової операції — надання кредиту; розмір (сума) кредиту, ціль, на яку наданий кредит; відсоткову ставку за кредитом, умови надання кредиту, строк повернення кредиту; строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови, визначені законодавством та згодою сторін; підписи сторін.

Оскільки кредитний договір є консенсуальним, його зміст складає обов'язки кредитодавця надати позичальникові визначену сторонами суму кредиту в порядку, визначеному договором, на визначений сторонами строк, а позичальника — повернути кредит і сплатити відсотки у порядку та строки, визначені договором.

Законодавство, як правило, не містить прямих обмежень суми кредиту, яка може бути надана позичальнику. Однак у деяких випадках закон з метою зменшення кредитних ризиків обмежує суму кредиту, яка може бути надана та отримана окремим позичальником, наприклад, сума кредиту, наданого одному члену кредитної спілки, не може перевищувати 20 відсотків від капіталу кредитної спілки (ст. 21 Закону України "Про кредитні спілки"); сума кредиту, яку має право залучити корпоративний інвестиційний фонд, не може перевищувати 10 відсотків його активів (ст. 12 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди")2.

Схожі обмеження містять і банківські правила, наприклад, банкам забороняється надавати одному позичальнику кредит у сумі більше 25 відсотків власних коштів банку (п. 12 "Положення про кредитування" Національного банку України).

Порядок надання кредиту визначається сторонами у кредитному договорі. Кредит може надаватися кредитодавцем: а) у разовому порядку; б) частинами згідно із встановленим графіком; в) відповідно до відкритої кредитної лінії (надання кредиту у майбутньому в розмірах, що не перевищують заздалегідь обумовлені розміри за певний проміжок часу); г) гарантовано (із заздалегідь обумовленою датою надання), за потребою; д) через овердрафт, під яким розуміється кредитування рахунка позичальника кредитодавцем через здійснення платежів за цим рахунком понад залишок коштів на ньому (ст. 1069 ЦК України), або в іншому порядку, визначеному сторонами.

Залежно від умов кредитного договору та імперативних вимог банківських правил надання кредиту позичальникові може здійснюватися банком: у безготівковому порядку — перерахуванням кредитних коштів з позичкового рахунка, що відкривається на балансі банку на поточний рахунок позичальника; безпосередньо з позичкового рахунка шляхом оплати платіжних документів позичальника; кредитуванням поточного рахунка без відкриття позичкового рахунка при овердрафті наданням суми кредиту готівкою.

Діючі в Україні нормативно-правові акти Національного банку України визначають, що надання кредиту позичальникам — юридичним особам та фізичним особам — підприємцям може здійснюватися у безготівковій та готівковій формах. Надання кредиту в готівковій формі цим особам можливе лише за умови використання таким позичальником коштів кредиту для розрахунків із здавачами сільськогосподарської продукції, фізичними особами, а також малими і середніми підприємствами (для їх розвитку) за кредитною лінією Європейського банку реконструкції та розвитку для розвитку малих і середніх підприємств у національній валюті в сумах, які на дату зарахування готівки не перевищують еквівалент 10 000 доларів США за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, установленим Національним банком, та в інших випадках, визначених законом або нормативно-правовими актами Національного банку України (п. 4.19 Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 р. № 69)1.

Фізичним особам, які не є підприємцями, кредит може надаватися за домовленістю сторін у безготівковій або у готівковій формі.

Окремі особливості має порядок отримання позичальниками-резидентами кредитів від кредитодавців-нерезидентів. Отримання таких кредитів позикодавцями-резидентами може здійснюватися лише у безготівковій формі через рахунки уповноважених банків та за умови попередньої реєстрації таких кредитних договорів у Національному банку України.

Зазначена реєстрація здійснюється Національним банком України на виконання вимог Указу Президента України "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства"2 в порядку, визначеному Положенням про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 22 грудня 1999 р. № 6021. Як виняток, без зазначеної реєстрації можуть бути отримані від нерезидентів міжбанківські кредити на строк до одного року.

На відміну від договору позики, у кредитному договорі строк повернення кредиту є істотною умовою. Залежно від строку користування кредитом вони поділяються на: 1) короткострокові — до одного року; 2) середньострокові — до трьох років; 3) довгострокові — понад три роки.

Сторони кредитного договору визначають строк користування кредитом самостійно. Відповідно до ст.252 ЦК України він може визначатися роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Останні широко використовуються як строки повернення кредиту при наданні міжбанківських кредитів типу "овернайт" (міжбанків-ські кредити, що надаються на нічний час для підтримання ліквідності банківських установ).

Loading...

 
 

Цікаве