WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Ресурси комерцiйного банку - Дипломна робота

Ресурси комерцiйного банку - Дипломна робота

Уперше нові депозитні рахунки запровадив у 1987 році "Чейз Манхеттен банк", який запропонував пов'язати дохід за новими депозитами із S&P індексом.

Крім виконання загальних умов до боргових паперів, у депозитних і ощадних сертифікатів є свої специфічні ознаки, які необхідно враховувати при розрахунку параметрів випуску. Поряд із перевагами для банку при випуску векселів існують і обмеження залучення коштів шляхом випуску певного виду цінних паперів. Через свою розрахункову функцію векселі не можуть бути єдиним інструментом запозичення коштів: векселі повинні мати активний обіг, відповідно ресурси, які надходять у банк від їх реалізації, не можуть бути закріплені довгостроково. Реалізація векселів може дати змогу банку залучити значні суми не тільки на порівняно невеликі строки. Із збільшенням строків платежі за векселями, і відповідно, із зменшенням їх ліквідності падає попит на них, і залучені банком кошти зменшуються. Тому комерційному банку, який залучає кошти для максимізації прибутку, доцільно використовувати саме депозитні й ощадні сертифікати.

Ці види цінних паперів виконують для своїх держателів фактично єдину функцію – розміщення коштів із метою одержання доходу. Сертифікати, як і інші види цінних паперів, можуть переуступатися. Проте у розрахунках вони використовуватися не можуть, і тому єдиною можливістю їх використання залишається пред'явлення їх у визначений термін до сплати й отримання доходу.

Специфіка роботи із депозитними та ощадними сертифікатами пов'язана із порядком оподаткування доходів від розміщення коштів у певні види цінних паперів. Через цю обставину виникає необхідність при розгляді завдання інвестора враховувати саме порядок оподаткування доходів за сертифікатами. На сьогодні доходи оподатковуються податком на прибуток у розмірі 30%. Вважаючи, що ринок цінних паперів перебуває у стані формування, а поле оподаткування також не є статистичний, визначилися умови придбання сертифікатів юридичними і фізичними особами.

Припустимо, що юридична особа приймає рішення про купівлю депозитного сертифіката тільки тоді, коли дохідність від розміщення коштів у депозитний сертифікат буде не менша, ніж середня дохідність на фінансовому ринку.

Введемо позначення:

N – сума коштів, що вноситься на депозит і є номінальною вартістю депозитного сертифіката;

q – річна процентна ставка за депозитним сертифікатом;

S – середня річна дохідність на фінансовому ринку для небанківських організацій;

у – ставка податку на прибуток;

у' – ставка податку на доходи від вкладень на фінансовому ринку (тут маються на увазі можливості ставки податку на даний вид прибутку).

Умову придбання депозитного сертифіката визначимо таким чином: дохідність від розміщення суми N у депозитний сертифікат із процентною ставкою q має бути не менша, ніж середня дохідність S:

N * (1+q (1-y) / 360) >= N * (1+S (1-у') / 360).

Із цього співвідношення отримуємо:

q >= S * (1-y') / (1-y)

Нерівність свідчить, якою має бути мінімальна процентна ставка за депозитним сертифікатом, аби інвесторам було вигідно його купувати. Процент, що відповідає нерівності, забезпечує купівлю сертифіката, оскільки дохідність у даному разі не нижча від альтернативних способів розміщення коштів.

Слід зазначити, що на практиці підприємці намагаються мінімізувати податкові платежі. А оскільки податок вираховується не автоматично з доходу від депозитних сертифікатів, а після зменшення на суму видатків щодо обслуговування цих паперів, то в результаті сума прибутку, який оподатковується, може бути нульовою або навіть від'ємною. Таким чином, податок узагалі може не нараховуватися. Для тих підприємств, котрі вдаються до такої політики, характерне ось що: їх доходи від депозитних сертифікатів фактично не оподатковуються.

Банки випускають ощадні сертифікати для залучення коштів населення і тим самим виконують основну мету своєї діяльності – отримання прибутку. Як спосіб залучення коштів випуск ощадних сертифікатів аналогічний прийняттю коштів населення на вклади. Але ощадні сертифікати як цінні папери відрізняються від вкладу двома особливостями:

  • внесення грошей на вклад засвідчується видачею ощадної книжки або договором між банком і вкладником, а внесення коштів на ощадний сертифікат засвідчується бланком цінного паперу;

  • вклад переуступатися не може, а бланк ощадного сертифікату може переуступатися однією фізичною особою іншій.

    Для врахування специфіки розглянемо випуск ощадних сертифікатів із точки зору фізичної особи – потенційного покупця сертифіката. Останній має мету отримати максимальний дохід. У разі, якщо він отримує ощадний сертифікат і пред'являє його до погашення в установлений на сертифікаті термін, він отримує дохід у вигляді номінальної вартості сертифіката разом із сумою нарахованих процентів. При цьому покупець має сплатити податок із доходу так само, як і з доходу за вкладом. Після оподаткування інвестор отримує номінальну вартість сертифіката плюс нараховані проценти без податку на прибуток. Вважатимемо умовою купівлі ощадних сертифікатів перевищення дохідності розміщення коштів у сертифікат над середньоринковою дохідністю.

    Введемо позначення:

    N – номінальна вартість ощадних сертифікатів;

    q – річна процентна ставка за депозитним сертифікатом;

    qr – річна ставка рефінансування;

    t – кількість днів із дати купівлі сертифіката до його пред'явлення для погашення;

    S' – середньоринкова річна дохідність для інвестора;

    f – ставка податку на доходи за ощадними сертифікатами (він може бути введений на ринку цінних паперів);

    Умови інвестора при купівлі ощадних сертифікатів полягають у перевищенні дохідності розміщення суми N у депозитний сертифікат із процентною ставкою q над середньоринковою дохідністю S' з урахуванням оподаткування:

    N * (1+q * t / 360 - f) * 360/t >= S'

    Цей вираз дає можливість визначити величину процентної ставки за ощадними сертифікатами, що забезпечує виконання умови інвестора з розміщення коштів у ощадні сертифікати. Таким чином, останню умову слід розглядати як систему умов, які забезпечують випуск і розміщення ощадних сертифікатів. Нерівність являє собою умову узгодження інтересів банку, який випустив сертифікати, й інвесторів, які отримують цінні папери певного виду. [26,с.129].

    Конкуренція на ринку позичкових капіталів змушує комерційні банки шукати нові форми і способи залучення депозитів. Значного поширення в банківській практиці набув депозит, що відкривається клієнтові при оформленні ним поточного рахунку. Депозит має обов'язковий характер, а його величина і термін внеску коштів на рахунок визначається банком. Якщо клієнт не виконує умови даного депозиту, банк може припинити його обслуговування. За своїм характером цей депозит можна віднести до умовного, оскільки вилучення коштів з нього можливе лише у разі закриття клієнтом поточного рахунку. Він вважається безстроковим, що дає змогу банку використовувати його як довгостроковий кредитний ресурс.

    Банки часто надають цьому депозиту характер заставного, тобто передбачають право вкладника на одержання кредиту в сумі депозиту без додаткового забезпечення, отже, внесок у цьому випадку є гарантією повернення позички.

    Для клієнта депозит на термін обслуговування є певною мірою примусовим, тому такі депозити можуть залучати тільки ті банки, що пропонують своїм вкладникам додаткові банківські послуги або зручне і пільгове розрахунково-касове обслуговування. Інакше банк не тільки втратить можливість залучати додаткову клієнтуру, а й може позбутися вже існуючої.

    Комерційні банки такий метод залучення внесків, як установлення залежності між кредитуванням клієнта і накопиченням коштів на його депозитному рахунку. У цьому разі між банком і клієнтом підписується договір, відповідно до якого банк бере до себе зобов'язання надати клієнту кредит протягом установленого терміну визначеної суми коштів. Формування коштів на депозитному рахунку може відбуватися по-різному: або виходячи з можливостей клієнта або на основі планових регулярних внесків. Вигода клієнта при такому депозиті полягає в тому, що він має можливість безперешкодно одержати в банку кредит, причому чим меншим буде розрив між сумою депозиту і сумою кредиту, тим меншим буде встановлений процент за позичку. У банку при такому кредитуванні значно меншим буде ризик неповернення позички, оскільки він має право спрямовувати на погашення кредиту кошти, що зберігаються на депозитному рахунку.

    У роботі комерційних банків щодо залучення вкладів (депозитів) важливу роль відіграє процентна політика, оскільки одержання прибутків від вкладених коштів є для клієнтів суттєвим стимулом з активізації внесків. Розмір депозитного процента встановлює комерційний банк самостійно, виходячи з облікової ставки НБУ, станом грошового ринку і власної депозитної політики.

  • Loading...

     
     

    Цікаве