WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Пасивні операції комерційних банків та методи управління пасивами - Дипломна робота

Пасивні операції комерційних банків та методи управління пасивами - Дипломна робота

Надання позик Національним банком України має на меті допомогти комерційним банкам, коли їм тимчасово бракує ресурсів. Це може здійснюватися шляхом отримання кредитів через закриті Кредитні Аукціони, цільові кредитні аукціони, у формі переобліку й перезастави комерційних векселів, а також у формі ломбардного кредиту [25,c.30].

За останні роки отримали розвиток євровалютні кредити як фінансовий інструмент управління пасивними операціями. Джерелом надання позик на євровалютному ринку є вклади в іноземній валюті, що зберігаються комерційним банком даної країни і використовуються для кредитних операцій на міжнародних ринках позичкових капіталів.

Комерційні банки можуть залучати ресурси за допомогою випуску власних боргових зобов'язань. Вони є переважно короткостроковими і можуть бути випущенні банком у формі векселів, облігацій, акцептів, комерційних паперів, що розміщуються на фондовому ринку.

Недепозитні способи залучення коштів комерційним банком дають йому змогу оперативно отримати необхідні додаткові ресурси у разі непередбачених витрат. Тим самим забезпечуючи належний рівень платоспроможності банку та підтримуючи його фінансову стійкість. Джерелами недепозитних залучень на ринку короткострокового капіталу є ринок федеральних фондів, депозитні сертифікати великих розмірів, євровалютні депозити та інші.

З розглянутого видно, що комерційні банки в Україні для формування кредитних ресурсів використовують в тій чи іншій мірі різні джерела залучення ресурсів. При цьому найбільш поширеним джерелом залучення ресурсів являються короткострокові депозити, залучення яких вимагає від комерційних банків постійного пошуку нових форм роботи. Проте кожне джерело має свої певні особливості, які по різному впливають на діяльність комерційного банку, і потребують додаткового висвітлення в даній роботі.

2. Діюча практика здійснення пасивних операцій.

2.1 Формування власного капіталу.

Капітал банку – це залишковий інтерес банку в активах за вирахуванням зобов'язань. Він визначається як різниця між загальними сумами активів та зобов'язань банку.

Власний капітал комерційних банків має багатофункціональне значення. Він виконує наступні основні функції:

  • захисна функція, власний капітал служить перш за все для страхування інтересів вкладників;

  • регулююча функція через фіксування розміру власного капіталу, регулюючі органи впливають на діяльність комерційних банків в цілому;

  • оперативна функція за рахунок власного капіталу фінансування придбання необхідних для банку приміщень, оснащення меблями, обчислювальною технікою, забезпеченням іншими матеріальними ресурсами.

Капітал банку складається зі:

  • статутного капіталу та інших фондів банку;

  • результатів переоцінки основних засобів;

  • результатів поточного року.

У консолідованому балансі банку відображається брутто-капітал. Проте для аналізу реального капіталу та для розрахунку економічних нормативів слід визначити чистий капітал, або нетто-капітал.

Згідно з Базельською угодою капітал банку поділяється на такі складові:

Основний (капітал 1-го рівня) (ОК)включає в себе сплачений зареєстрований статутний капітал, емісійні різниці, резервні фонди, прибутки та збитки минулих років, прибутки та збитки минулих років, що очікують затвердження. Основний капітал (ОК) коригується на (мінус) власні цінні папери в портфелі банку на продаж; суму нематеріальних активів; капіталовкладення в нематеріальні активи.

Додатковий капітал (ДК) включає в себе загальні резерви, результати переоцінки основних засобів, результати поточного року.

При обчисленні загальної суми капіталу розмір додаткового капіталу не повинен перевищувати розміру основного капіталу.

Відвернення від загальної суми капіталу (В) відображається в акціях та боргових цінних паперах у портфелі банку на продаж та інвестиції (крім державних боргових зобов'язань), вкладеннях банку в асоційовані та дочірні компанії.

Сума не відкоригованого капіталу обчислюється за формулою:

К1= ОК + ДК – В

(2.1.1)

Основні засоби (ОЗ)складаються з операційних основних засобів, капітальних вкладеннях в операційні основні засоби, не операційних основних засобів, капітальних вкладеннях в не операційні основні засоби.

Капітал банку обчислюється за формулою:

К = К1 – (ОЗ – К1)

(2.1.2)

де (ОЗ – К1) – розмір перевищення ОЗ над К1 (якщо ОЗ перевищує К1, до розрахунку беруть різницю ОЗ – К1, інакше до розрахунку беруть 0 ).

Найважливішої складового капіталу банку є статутний капітал. Він враховується на рахунку "Сплачений зареєстрований капітал банку", по якому:

  • проводяться суми оплаченого зареєстрованого статутного капіталу акціонерами банку в грошовому вираженні і суми, спрямовані на поповнення статутного фонду за рішенням загальних зборів акціонерів після затвердження річного бухгалтерського звіту при нормативному розподілі прибутку.

  • проводяться суми зменшення статутного капіталу на суму викуплених і потім анульованих у встановленому порядку акцій або погашення зобов'язань банку в результаті його ліквідації.

Статутний фонд комерційного банку формується за рахунок власних коштів акціонерів або пайових внесків учасників банку в грошовій формі [1].

Забороняється використання для формування статутного фонду бюджетних засобів, засобів, отриманих у кредит під заставу, а також збільшувати статутний фонд для покриття збитків.

Розмір статутного фонду визначається засновниками, але не може бути менше розміру, встановленого Національним банком. Вимоги НБУ України до мінімальної величини статутного фонду розглядаються нижче в оцінці достатності капіталу. Зовсім очевидно, що при умовах жорсткості вимог до величини статутного фонду банків, у 1996 і 1997 роках у більшості банків має місце збільшення власних засобів за рахунок цього джерела.

Комерційні банки створюють також резервний, страховий і інші фонди. Порядок і розміри формування резервного і страхового фонду визначає Національний банк. Забороняється використання засобів резервного і страхового фонду крім як на покриття збитків комерційних банків. Порядок і розміри формування інших фондів визначаються загальними зборами акціонерів (учасників) банку.

Резервний фонд створюються з метою погашення втрат або ліквідації ризиків. За рахунок резервного фонду погашаються непередбачені, незаплановані, не враховані в плані витрат банку втрати. Резервний фонд створюється за рахунок прибутку банку.

З метою підвищення надійності і стабільності банківської системи, захисту кредиторів комерційних банків у банках формується резерв для покриття можливих витрат по позичках [1]. Порядок формування і використання резерву на можливі витрати по позичках комерційних банків регулюється спеціальним положенням НБУ.

Комерційний банк зобов'язаний створювати резерв для покриття можливих витрат по основному боргу (без відсотків і комісій) по усіх виданих позичках у валюті України й іноземній валюті. у тому числі по міжбанківських кредитах і врахованих векселях , а також операціям по фінансовому лізингові. Не здійснюється нарахування резерву по бюджетних позичках. Резерв використовується тільки для покриття безнадійної кредитної заборгованості.

Резерв поділяється на загальний і спеціальний. Загальний резерв нараховується на стандартні позички, спеціальний - на нестандартні позички.

Засоби загального резерву враховуються комерційними банками при розрахунку власних засобів і економічних нормативів, установлених Національним банком України.

У капіталі деяких банків значну частку займає фонд основних засобів. Це стосується тих банків, що мають солідну матеріально-технічну базу у вигляді будинків, устаткування, транспортних засобів, інвентарю. По рахунку фонду основних засобів проводяться суми основних фондів при їхньому придбанні, введенні в експлуатацію, а також суми зносу основних засобів, суми вибуття основних засобів у зв'язку з ліквідацією або передачею.

В прямій залежності від фінансового результату діяльності банку залежать такі складового капіталу банку, як фонди економічного стимулювання і поточні доходи. Фонди економічного стимулювання комерційні банки формують із прибутку після оподатковування. Порядок створення фондів встановлюється установчими документами. Рахунок фонду економічного стимулювання має субрахунки, кількість і назву яких визначає банк. Сальдо кредитове відбиває невикористаний залишок фонду по цільовому призначенню; оборот по дебету - використання фондів; оборот по кредиту - створення фонду. При аналізі цього елемента власних засобів банку визначається ріст або зниження в звітному періоді, чинники зміни величини фондів. Такими чинниками є ріст (зниження) чистого прибутку; збільшення (скорочення) частки прибутку, що направляється на формування фондів економічного стимулювання. Найчастіше в банках створюються два фонди: фонд розвитку і фонд матеріального заохочення. Тому при аналізі формування фондів варто виявити співвідношення нормативів відрахувань у ці фонди і динаміку нормативів.

Loading...

 
 

Цікаве