WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Пасивні операції комерційних банків та методи управління пасивами - Дипломна робота

Пасивні операції комерційних банків та методи управління пасивами - Дипломна робота

Всі вище охарактеризовані елементи кредитної системи притаманні банківській системі України. Формування національної кредитної системи почалося після проголошення незалежності нашої держави в 1991 році. За час свого існування банківська система пройшла два етапи:

- I етап (1991-1993 р.р.) – етап активного становлення та розвитку системи;

- II етап (1993-1998р.р.) – етап стагнації та зростання банківської кризи.

Перший етап розвитку характеризується кількісним зростанням, а саме – збільшення кількості банків, збільшення працюючого персоналу, збільшення обсягу клієнтів, та якісним зростанням, а саме – формування дворівневої структури, акціонування та приватизація банків, створення законодавчої бази, нагромадження досвіду Національним банком України, щодо регулювання монетарної сфери, впровадження нових банківських технологій. Проте існувала і негативна сторона цього етапу: реформування банківської системи випереджало реформування економіки і як наслідок – тіньові обороти капіталу, відплив капіталу за кордон; призупинення створення законодавчої бази щодо банківської системи; Національний банк України не створив системи страхування депозитів та кредитів.

В 1993 році (початок другого етапу) відбувається криза реальної економіки, негативна грошово-кредитна політика Національного банку України, вплив внутрішньобанківських факторів і, як наслідок, скорочення кількості банків, гальмування зростання банківського капіталу, погіршення фінансового стану банків.

Аналіз стану банківської справи в Україні дає можливість виявити кілька проблем, вирішення яких сприятиме виходу з кризи комерційних банків і створення в Україні банківської системи ринкового зразка. Такими проблемами є нераціональна територіальна структура, однорідні структури комерційних банків ринкового зразка, недостатня загальна кількість комерційних банків, існування збиткових банків, які мають "поганий" кредитний портфель, тенденції до звуження клієнтури внаслідок виробничого спаду, низький рівень капіталізації банків, брак досвіду банківського персоналу, відсутність законодавчого забезпечення спектра банківських операцій, нездорова конкуренція в банківській сфері, відсутність диверсифікації банківської структури, слабка диверсифікація діапазону продуктів і послуг та загальноекономічні проблеми [11,c.54].

1.2 Пасивні операції комерційних банків. Їх загальна характеристика.

Операції, завдяки яким банки формують свої ресурси, називаються пасивними [13,c.309]. Суть пасивних операцій заключається в залученні різних видів вкладів в рамках депозиту та ощадних операцій, отримання кредитів від інших банків, емісії різних видів цінних паперів, а також проведення інших операцій в результаті яких збільшуються грошові засоби в пасиві балансу комерційного банку. Історично пасивні операції відігравали первинну роль по відношенню до активів, так як для здійснення активних операцій необхідною умовою є достатність ресурсів. Саме в результаті пасивних операцій банки отримують додаткові ліквідні кошти для формування ресурсів. Банківські ресурси - це сукупність коштів, що знаходяться в розпорядженні банків і використовуються ними для проведення активних та інших операцій. Акумулюючи грошові доходи та збереження юридичних та фізичних осіб, банки перетворюють їх в позичковий капітал, тобто капітал, що надається в позику власникам на умовах поверненості за плату у вигляді проценту.

Існує дуже велика кількість різних класифікацій ресурсів комерційних банків, побудованих на основі відповідних критеріїв, однак всі вони мають деякі умовності. Найбільш поширеною класифікацією ресурсів комерційного банку є класифікація відповідно до джерел формування. Згідно цього критерію кошти комерційного банку поділяються на власні, запозичені та залучені, а пасивні операції - на операції по формуванню власного капіталу банку, депозитні операції, операції по залученню коштів комерційним банком [13,c.310].

Власні ресурси комерційного банку, маючи чітко виражену правову основу і функціональну визначеність, є основою для залучення коштів інших суб'єктів ринку і є фінансовою базою розвитку діяльності банку. Він дозволяє здійснювати компенсаційні виплати вкладникам та кредиторам у випадку виникнення збитків і банкрутства банків; підтримувати об'єм і види операцій у відповідності із завданнями банку.

До складу власних ресурсів комерційного банку входять - статутний фонд, резервний фонд, фонди економічного стимулювання, інші спеціальні фонди, а також нерозподілений прибуток на протязі року [25,c.15].

Основним елементом власного капіталу банку є статутний фонд. Формування статутного фонду відбувається за рахунок пайових внесків власників банку (якщо це приватне підприємство), або за рахунок мобілізації коштів від випуску і розміщення акцій (якщо це акціонерне товариство). Розмір статутного фонду, порядок його формування і зміни визначається Статутом банку. Сума статутного капіталу законодавчо не обмежується, але для забезпечення стійкості банків Національним банком України встановлюється мінімальний його розмір. Мінімальний розмір статутного фонду, який встановлений Національним банком для зановостворених вітчизняних комерційних банків, повинен становити суму, що еквівалентна 3 млн. екю по курсу НБУ (на 1.09.99 р.). До цього розміру повинні бути доведені статутні фонди діючих комерційних банків. Статутний фонд комерційних банків за участю іноземного капіталу частково може бути створений у валюті. В цьому випадку мінімальний його розмір повинен бути не менший суми, еквівалентній 10 млн. екю, причому перший внесок в іноземній валюті повинен складати 1 млн. екю.

Порядок формування статутного фонду залежить від форми організації банку. Якщо банк створюється як акціонерне товариство, то його статутний фонд утворюється за рахунок коштів акціонерів, що поступили від реалізації акцій. Його величина дорівнює сумі випущених простих та привілейованих акцій. Збільшення акціонерного капіталу банку можливе за рахунок додаткових випусків акцій або за рахунок банківського прибутку, спрямованого на поновлення власних коштів банку. Якщо банк створюється як товариство з обмеженою відповідальністю, то його статутний фонд створюється за рахунок пайових внесків учасників. Проте незалежно від організаційно-правової форми банку його статутний фонд повністю формується за рахунок внесків учасників (юридичних та фізичних осіб) і слугує забезпеченням їх зобов'язань. Роль статутного капіталу визначається його значенням як головного джерела коштів для забезпечення витрат на початкових етапах діяльності банку в процесі його заснування, а також як гарантії платежів банку за своїми зобов'язаннями.

Резервний капітал формується в процесі виробничої діяльності банку і складається із двох елементів: статутного (страхового) резерву та резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків. Статутні (страхові) резерви банку – це частина його капіталу, яка сформована за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні банківської установи, і розмір таких відрахувань встановлюється вищим органом управління банком, але він не повинен бути меншим, ніж законодавчо встановлений. В Україна законодавчо встановлена мінімальна величина цього резерву – 25 % статутного фонду із щорічним відрахуваннями – в розмірі 5% суми чистого прибутку. Метою створення резервного капіталу є покриття загальних ризиків, що випливають із основної діяльності банку і щодо яких не формуються спеціальні резерви. Він також може бути використаний для виплати дивідендів і процентів за браком поточного банківського прибутку. Як правило, резервний фонд використовується для покриття тільки непередбачених витрат. Наявність засобів в резервному фонді забезпечує стійкість комерційного банку, зменшує ймовірність його банкрутства [13,c.313].

Банки формують і інші спеціальні фонди: "Знос основних засобів", "Знос малоцінних та швидкозношувальних предметів", що створюються шляхом амортизаційних відрахувань, а також фонди економічного стимулювання, що створюються з прибутку. До спеціальних фондів банку відносяться і засоби, отримані ним від переоцінки основних фондів, що проводиться за рішенням уряду; засоби від продажу банком акцій їх першим власникам понад номінальні вартість.

Одним із елементів додаткового банківського капіталу є невикористанні резерви страхування банківських ризиків (кредитного, валютного, інвестиційного). Призначення цих резервів – зниження негативних наслідків в зв'язку з неповерненням позик, виникненням збитків від операцій з валютою, а також фактичне зниження ринкової вартості цінних паперів, придбаних банком.

Нерозподілений прибуток - це частина прибутку, що залишається у розпорядженні банку після сплати податків, виплати дивідендів акціонерам та відрахувань до резервного фонду. З коштів нерозподіленого прибутку формується ряд спеціальних фондів банку - розширення його матеріально-технічної бази, матеріального стимулювання персоналу, вирушення соціальних питань і інше.

Loading...

 
 

Цікаве