WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Пасивні операції комерційних банків та методи управління пасивами - Дипломна робота

Пасивні операції комерційних банків та методи управління пасивами - Дипломна робота

Однак, як по суб'єктивних, так і по об'єктивних причинах запровадити в практичну площину це рішення НБУ не вдалося. Замість даного рішення, 28.05.1996 р. постановою правління НБУ № 125 "Про тимчасовий порядок формування комерційними банками фонду страхування вкладів фізичних осіб" запроваджується інший механізм утворення фонду страхування. Відтепер фонд створюється комерційними банками за рахунок придбанняними державних цінних паперів та передачі їх на зберігання НБУ. Останній, у разі банкрутства банку або його ліквідації, кошти від реалізації державних цінних паперів мав направляти на рахунок ліквідаційної комісії. Вона і покликана була виплачувати відшкодування вкладників.

Відповідно до указу Президента України № 966/98 від 10 вересня 1998 р."Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб - вкладників комерційних банків України" із Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відшкодовуються суми у розмірі вкладу, але не більше 500 гривень кожному вкладнику комерційного банку, який сплачує збори і платежі до даного Фонду.

Позитивною стороною у формуванні коштів Фонду є участь держави.Так, відповідно до Положення"Про порядок створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, формування та використання його коштів" передбачається, що одноразовий внесок держави має становити 20 млн. грн. Крім участі держави у формуванні Фонду, його джерелами також виступають: початковий збір із комерційних банків (1% зареєстрованогостатутного фонду станом на 21.01.1998р.); доходи, отримані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери; регулярні та спеціальні збори з комерційних банків; пеня, котра стягується з комерційних банків в розмірі 0,5% від суми невчасного або неповного перерахування початкового, регулярного або спеціального зборів до Фонду за кожен день прострочення; позики комерційних банків, міжнародних фінансових інституцій таіноземних банків; інші джерела, які не заборонені законодавством України.

Проведений аналіз депозитного страхування в Україні дає змогузробити висновок про те, що його організація має ряд недоліків і тому потребує доповнення та вдосконалення. Як засвідчують статистичні дані,частка депозитів 500 і більше гривень складає 64% від їх загальної суми,тому відшкодування із Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в сумі 500грн. видається недостатньою.

Світова банківська практика підтверджує функціонування багатосуб'єктивної системи страхування вкладів, які перебувають під контролем центральної та місцевої влади. Об'єкти страхування, ставки платежів, порядок формування Фонду та його використання повинні бути визначені в законодавчому порядку. В такому ж порядку повинно бути передбачено зобов'язання та відповідальність банків про внесення платежів, представлення ними відповідної інформації про фінансовий стан, що дасть змогу зробити висновки про його здатність виконувати зобов'язання перед вкладниками.

Потребує взаємозв'язку і уточнення норма обов'язкового резервування і відсоток регулярних платежів до Фонду гарантованих вкладів. При їх рості, або незмінній величині, протягом тривалого часу проходить подорожчання кредитних ресурсів внаслідок обмеження вільних кредитних ресурсів комерційних банків, що призводить до скорочення їх пропозиції.

Дана система повинна стимулювати залучення вкладів та депозитів на довгостроковій основі. Необхідно істотно збільшити розмір вкладів, що підлягають компенсації, та враховувати економічну нестабільність та інфляційні очікування, встановити його в порівнянні до доларового чи євро еквіваленту.

Використання даних напрямків розвитку пасивних операцій може привести, як показує зарубіжна практика, до покращення діяльності банку. Практичне їх застосування дозволить банку збільшити обсяг своєї ресурсної бази, яку він може використовувати для проведення активних операцій, і, як наслідок , збільшити прибутковість банку та завоювати передові позиції на ринку банківських послуг.

Висновки.

Суть пасивних операцій заключається в залученні різних видів вкладів в рамках депозиту та ощадних операцій, отримання кредитів від інших банків, емісії різних видів цінних паперів, а також проведення інших операцій в результаті яких збільшуються грошові засоби в пасиві балансу комерційного банку. Історично пасивні операції відігравали первинну роль по відношенню до активів, так як для здійснення активних операцій необхідною умовою є достатність ресурсів. Саме в результаті пасивних операцій банки отримують додаткові ліквідні кошти для формування ресурсів.

Найбільш поширеною класифікацією ресурсів комерційного банку є класифікація відповідно до джерел формування. Згідно цього критерію кошти комерційного банку поділяються на власні, запозичені та залучені, а пасивні операції - на операції по формуванню власного капіталу банку, депозитні операції, операції по залученню коштів комерційним банком.

Власні ресурси комерційного банку, маючи чітко виражену правову основу і функціональну визначеність, є основою для залучення коштів інших суб'єктів ринку і є фінансовою базою розвитку діяльності банку. Виходячи з нормативу достатності капіталу встановленим Нацбанком на рівні 4%, можна зробити висновок про незначний вплив розміру капіталу на величину ресурсної бази, левова частка якої формується за рахунок інших видів пасивних операцій. Найбільш розповсюдженим видом пасивних операцій за рахунок яких формується ресурсна база банку являються депозитні операції.

Під депозитом розуміють грошові засоби в готівковій чи безготівковій формі, в національній чи іноземній валюті, передані в банк їх власником чи третьою особою по дорученню і за рахунок власника для зберігання на визначених умовах. Операції, пов'язані із залученням грошових засобів на вклади, називаються депозитними. Усі депозити поділяються на такі види: до запитання, строкові та ощадні. Можна сказати, що депозитні операції займають вагоме місце в процесі формування банками своїх ресурсів. В значній мірі завдяки депозитам банк може формувати довгострокові та короткострокові ресурси, на основі яких він може проводити активні операції та отримувати прибуток. Вдале проведення депозитної політики банком являється запорукою успіху. Проте не можна відводити даному виду операцій визначальне місце. Всі види пасивних операцій перебувають в тісному взаємозв'язку.

Крім залучених на депозити коштів, комерційні банки можуть формувати ресурси, отримуючи послуги на грошовому ринку – на ринку міжбанківських кредитів, в центрального банку, на ринку євровалют, випускаючи власні боргові зобов'язання, а також укладаючи угоди про продаж цінних паперів із можливістю поступового викупу (операції "репо").

Найбільш поширений спосіб серед зазначених операцій – отримання позик на міжбанківському ринку, пропозицію на якому формують стійкі у фінансовому відношенні комерційні банки, у яких завжди є надлишок. Отримання міжбанківських кредитів в політиці банку по залученню ресурсів займає важливе місце. Правильна політика по залученню МБК дозволяє банку підтримувати власну ліквідність та платоспроможність на належному рівні. Проте даний вид залучення ресурсів є досить дорогим. Тому для отримання стабільного прибутку банк повинен оптимізувати структуру своїх ресурсів, що являється можливим лише при ефективному управлінні пасивами.

Управління пасивами - складна і багатогранна проблема, що не має однозначної відповіді і потребує щоденного аналізу стану не лише банківських активів і пасивів, але й перспективи розвитку економіки і| країни в цілому. Управління може здійснюватися як на макраекономічному рівні – Національним банком так і на мікро- рівні – самим банком. Національний банк при управлінні використовує такі інструменти: встановлення ліміту кредитів, що надаються комерційним банкам і уряду; зміна рівня дисконту, тобто відсотків, які стягує центральний банк за надані ним кредити; операції з купівлі-продажу державних цінних паперів та валюти; встановлення центральним банком норм та нормативів, та обов'язкових нормативів через впровадження спеціальних інструкцій Національного банку для використання комерційними банками.

На сьогоднішній день світова банківська практика виділяє на мікроекономічному рівні три основних методи управління пасивами і активами: загальний метод розподілу коштів або загальний фонд коштів, метод розподілу активів, або конверсія коштів і науковий метод. Крім того, виділяють ще такі методи, як збалансований і незбалансований за строками метод управління, управління гепом, кумулятивного гепу та метод хеджування відсоткових ставок. Використання будь-якого з зазначених методів дає змогу банку проводити ефективну політику управління пасивами. Менеджер банку повинен знати всі переваги та недоліки кожного з методів, вміти враховувати особливості свого банку та ринку вцілому, і лише тоді застосовувати їх на практиці. Проте використовувати в повному обсязі будь-який з методів в умовах сучасної української економіки є неможливим через нестабільність економічних показників та, як наслідок неможливість їх прогнозування (одна з умов методів управління).

Loading...

 
 

Цікаве