WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Пасивні операції комерційних банків та методи управління пасивами - Дипломна робота

Пасивні операції комерційних банків та методи управління пасивами - Дипломна робота

У стосунках банку з різними групами клієнтів можуть бути використані депозитні рахунки, що мають різноплановий режим функціонування. Йдеться про вивчення можливостей застосування у вітчизняних умовах досвіду комерційних банків розвинутих країн щодо відкриття різного роду СМА-, АТS-, NOW-рахунків та деяких інших видів депозитів. З одного боку, кошти, що зберігаються на таких рахунках, можуть використовуватись для здійснення поточних платежів, а з іншого - вони є своєрідними фінансовими інвестиціями, що приносять своїм власникам певні доходи, а отже дозволяють усунути один із основних недоліків звичайних депозитів до запитання - низьку прибутковість (або її повну відсутність), зберігаючи при цьому належний рівень ліквідності [16,c.54].

Так, на СМА-рахунках (саsh management ассоunt) клієнтам надається можливість зберігати певний обумовлений контрактом мінімум, а всі кошти понад нього вкладаються у різні види короткострокових ліквідних активів, здатних приносити прибуток. Коли ж на рахунку виникає нестача ресурсів, зазначені активи перетворюються на грошові кошти й зараховуються на рахунок. Подібним чином здійснюються операції і на АТS-рахунках (automatic transfer service), з яких кошти понад встановлений мінімум перераховуються на ощадні рахунки, а в разі необхідності - у зворотньому напрямі. Відкриття NOW- рахунків (negotiable order of withdrawal ) дозволяє їх власникам розраховуватися траттами, аналогічними до чеків, одночасно отримуючи при цьому доход як і за ощадними депозитами.

В Україні банкам слід активніше розвивати подібні додаткові послуги з ведення депозитів до запитання, оскільки це може мати значний позитивний вплив на стан залученого банківського капіталу загалом, сприяючи досягненню стабільності ресурсної бази комерційного банку, що, відповідно, позитивно відображається на доходності його активів та рівні ризику.

Що стосується передумов для збільшення надходження коштів на строкові та ощадні депозити, то доцільно спростити режим функціонування відповідних рахунків, тобто зарахування коштів на вклади, видачі готівки та перерахування з депозитних рахунків. Слід більш широко застосовувати строкові вклади з додатковими внесками, а також скоротити обмеження на здійснення розрахунків із використанням коштів, що містяться на строкових і ощадних депозитах.

Загалом у перспективі чітке розмежування між різними видами депозитів - до запитання, строковими, ощадними - поступово зникатиме, що підтверджується досвідом комерційних банків розвинутих країн, де усе більше розширюються сфери застосування змішаних типів рахунків.

Як ще один ефективний метод додаткового залучення банками коштів на депозити доцільно розглянути можливості щодо комплексного обслуговування клієнтури, тобто задоволення потреб клієнтів у найрізноманітніших послугах і з високою якістю. Це означає, що окрім традиційного обслуговування банки надають своїм клієнтам цілий ряд додаткових послуг. Наприклад, у стосунках з індивідуальними особами банки можуть взяти на себе зобов'язання здійснювати регулярні платежі за комунальні послуги, а також погашати інші зобов'язання з рахунків вкладників, розраховуючись, скажімо, з торговельними організаціями. Крім того, за дорученням тієї чи іншої особи банк може взяти на себе повне розпорядження її коштами, вкладаючи їх у різні види доходних активів.

Підприємствам банки можуть надавати різноманітні консультаційні послуги з управління активами, аналізуючи форми використання і джерела грошових коштів господарських організацій. Може бути корисним досвід зарубіжних банків, які повністю беруть на себе розрахунково-облікове обслуговування клієнтів: ведення амортизаційних і пенсійних рахунків, бухгалтерський облік операцій, нарахування і сплата податків, розрахунки заробітної плати, контроль за динамікою товарних запасів і продаж, аналіз витрат та інші послуги.

Постійне розширення діапазону банківських послуг, зниження їх вартості, покращення якості кредитно-розрахункового і касового обслуговування, надання різних консультацій, пільгове обслуговування постійних вкладників та інші подібні заходи можуть загалом сприяти збільшенню обсягу кредитних ресурсів банку, забезпечуючи йому належний рівень прибутковості при здійсненні активних операцій.

В цілому розглянуті напрями вдосконалення депозитних операцій комерційних банків можуть суттєво підвищити їхні потенційні можливості у збільшенні обсягу коштів, які залучаються на різні види вкладів, що може сприяти вирішенню нагальних завдань макроекономічної стабілізації шляхом оптимального розподілу й використання кредитних ресурсів, залучених банківською системою [16,c.56].

Слід відзначити, що вказані напрями стосуються насамперед мікрорівня організації відносин між суб'єктами ринку в плані безпосереднього зв'язку "банк - клієнт". Це означає, що кожен комерційний банк самостійно обирає для себе і для власної клієнтури найбільш оптимальні способи організації депозитних операцій, спрямовані на збільшення та підтримання стабільності своєї ресурсної бази.

Однак далеко не всі можливі аспекти вдосконалення зазначених операцій залежать від ефективності функціонування самих комерційних банків. Важливе місце у даній сфері грошово-кредитних відносин належить оптимальному застосуванню окремих інструментів і важелів регулювання макроекономічних процесів з боку держави як активного учасника процесу розширеного відтворення. Йдеться насамперед про окремі інструменти впливу Національного банку України на діяльність комерційних банків.

НБУ слід вжити ряд заходів, спрямованих на перегляд існуючих основ резервної політики. Така політика є найбільш адміністративним інструментом регулювання з усього набору важелів впливу, якими нині оперують центральні банки у країнах з розвиненими ринковими відносинами, адже норма резервування, по суті, визначає, яку саме частку залучених ресурсів банки можуть спрямувати у різні види вкладень з метою отримання прибутку. Тому в сучасних умовах у ряді розвинених країн має місце тенденція до поступової відмови центральних банків від активного застосування резервної політики і переходу до переважного використання більш "м'яких" форм регулювання банківської діяльності, зокрема, через операції на відкритому ринку, тобто купівлю-продаж державних цінних паперів.

Зрозуміло, що в Україні в силу обмеженого розвитку фондового ринку повна відмова від резервної політики на сьогодні неможлива. Однак існуюча норма резервування, встановлена Нацбанком для всіх видів залучених ресурсів на рівні 17%, що вимагає перегляду у двох важливих напрямах.

По-перше, занадто високою є сама величина резервування, яка в принципі не викликає заперечень в умовах гіперінфляції як необхідний інструмент фінансової стабілізації через обмеження механізму депозитної мультиплікації комерційних банків. Однак зниження темпів інфляції потребує і відповідного корегування норми обов'язкових резервів також у бік зниження. У Великобританії, наприклад, вона становить 0,45%, у Швейцарії - 2,5%, в Японії - від 0,125 до 2,5%, що загалом відображає незначну роль даного інструмента у регулюванні ресурсної бази комерційних банків [16,c.56].

По-друге, необхідно диференціювати норму резервування залежно від виду залучених ресурсів, адже за діючих інструкцій НБУ комерційний банк в Україні незалежно від того, чи залучив він кошти на вклад до запитання, чи на депозит строком, скажімо, на 5 років, зобов'язаний дотримуватися однакової норми резервування - 17%. Зрозуміло, що за таких обставин певною мірою втрачаються стимули до залучення грошей на депозити з тривалими строками зберігання коштів, а саме ці депозити слугують основою ресурсного забезпечення довгострокового кредитування банками економіки, що є необхідною умовою пожвавлення господарської кон'юнктури в Україні. Тому мають бути вжиті заходи з диференціації норм резервування ресурсів, залучених комерційними банками: вищі - для вкладів до запитання, нижчі - для строкових депозитів (при цьому чим більший строк депозиту, тим нижча норма) Необхідно також внести відповідні корективи і в нормативні показники ліквідності балансу комерційних банків з метою забезпечення чіткої відповідності строків депозитного зберігання коштів та строків кредитування й інвестицій.

Отже, необхідне комплексне поєднання мікроекономічних напрямів вдосконалення депозитних операцій комерційних банків із заходами макроекономічного впливу з метою розширення ресурсної бази для банківських депозитних операцій, що загалом може стати одним із ключових елементів антикризової економічної політики в Україні, спрямованої, зокрема, на забезпечення оптимального функціонування грошово-кредитної системи.

З метою підвищення довіри громадян до банківської системи в Україні за рішеннямиНБУ про формування Міжбанківського фонду обов'язкового страхування вкладів фізичних осіб у лютому 1996 р. була започаткована система депозитного страхування. Згідно з цим рішенням НБУ зобов'язав банки сплатити перший внесок у розмірі 1% від суми статутного фонду банку станом на 1 лютого 1996 р. Після першочергового внеску комерційні банки повинні щоквартально перераховувати у фонд 0,5% від суми залишків вкладу фізичних осіб. Виплати із фонду передбачалися у випадку банкрутства банку або прийняття рішення про його ліквідацію на суму, яка не перевищує в еквіваленті 300ЕКЮ в обсязі 100%, на суму від 300 до 500 ЕКЮ - в обсязі 80% в національній валюті по курсу НБУ на момент визнання банку банкрутом або його ліквідації [14,c.85].

Loading...

 
 

Цікаве