WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Пасивні операції комерційних банків та методи управління пасивами - Дипломна робота

Пасивні операції комерційних банків та методи управління пасивами - Дипломна робота

2. Виникнення посередників, що виконують банківські функції, акумулюючи тимчасово вільні кошти і надаючи їх у позику, а також здійснюючи розрахунки між різними суб'єктами ринкових відносин. Функціонування посередників дає змогу поєднати інтереси кредиторів та позичальників у масштабах економіки в цілому, створити оптимальні умови для руху капіталів і суспільного процесу. Домінуючою формою кредитних відносин поступово стає банківський кредит.

3. Поява і розвиток спеціалізованих фінансових посередників, що здійснюють обслуговування тих сегментів ринку, які не зайняті банками. Спеціалізація окремих посередників на тих чи інших операціях або на обслуговуванні певних суб'єктів ринку вигідно доповнює кредитну систему, збільшуючи асортимент фінансових послуг.

4. Створення єдиного контролюючого органу кредитної системи – центрального банку, що виконує функції управління процесами організації кредитно – розрахункового і фінансового обслуговування господарства. Цей етап виводить кредитні відносини на регульований рівень, що уможливлює активне використання різних інструментів і важелів державного впливу функціонування кредитного механізму з метою усунення диспропорцій в економіці.

Ці етапи розвитку кредитної системи визначили особливості формування її структури в сучасному вигляді. Усі інститути кредитної системи поділяються на три основні групи: 1) центральний банк (Національний банк України); 2) комерційні банки; 3) спеціалізовані кредитно – фінансові інститути (парабанки). Перші дві групи становлять окрему ланку організації кредитних відносин – банківську систему країни, третя група формує відносно відособлену систему небанківських установ, що спеціалізуються на виконанні окремих операцій [24,c.20].

Функціональне розмежування різних ланок кредитної системи об'єктивно зумовлене різними методами діяльності на фінансовому ринку, різними способами участі у процесі перерозподілу капіталів та забезпечення руху коштів між різними суб'єктами ринкових відносин [14,c.63].

Основною ланкою кредитної системи є банки, яким належить ключова роль у кредитно – фінансовому обслуговуванні економіки. Банк – це особлива установа, що акумулює тимчасово вільні грошові кошти, надає їх у кредит, здійснює розрахунки та інші фінансові операції. Організаційна сукупність різних видів банків, що функціонують у країні в цілком визначений історичний період утворюють банківську систему.

Необхідність формування банківської системи, як особливої структури, визначається двома групами причин:

1) пов'язана з необхідністю здійснення громадського надзору і регулювання банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків з досягненням економічних інтересів – забезпечення стійкості грошей і стійкої роботи всіх банків;

2) пов'язаних із функціонуванням грошового ринку, забезпеченням збалансованості попиту і пропозиції грошей на ринку і в кожному його окремому секторі. Для цього об'єм банківських інститутів і пропонованих ними продуктів повинен бути достатньо широким і мобільним, щоб можна було заповнити любий сектор ринку, яким би вузьким чи невигідним він не був.

Ефективна діяльність кредитної системи, в тому числі банківської, передбачає необхідність ієрархічної побудови її інститутів на двох рівнях: перший - центральний банк країни, другий – комерційні банки і спеціалізовані кредитно–фінансові інститути. Організація кредитної системи на двох рівнях дає змогу ефективно розподілити операційні функції між центральним банком і всіма іншими кредитним інститутами, що забезпечує належний рівень обслуговування всіх суб'єктів ринкових відносин.

Центральний банк – це орган державного грошово-кредитного регулювання економіки, наділений монопольним правом емісії грошей та правом керувати грошово-кредитною системою країни. На нього покладена відповідальність за вирішення завдань в грошово-кредитній сфері, перш за все. підтримання стійкості національної валюти і забезпечення стійкого функціонування банківської системи. Хоча ці завдання вирішуються за участю всіх банків, проте успіх може бути досягнутий при відповідній координації зусиль кожного із них. У більшості країн, в тому числі і в Україні, центральний банк є державним, але це не означає, що уряд безпосередньо втручається в політику центрального банку. Він визначає пріоритети, ставить завдання у сфері економічної політики, а саме в грошово-кредитній політиці, а центральний банк самостійно розробляє конкретні кроки щодо виконання цих завдань.

Основними функціями центрального банку, що визначають його місце і роль в економіці, є:

  • емісія готівки і організація грошового обігу;

  • функція "банку банків";

  • функція банку уряду;

  • реалізація грошово-кредитної політики [24,c.27].

Емісія готівки і організація грошового обігу.Нацбанк має монопольне право на випуск банкнот, які є єдиним законним платіжним засобом, обов'язковим для всіх платежів на території країни. Банкнотна емісія здійснюється центральним банком у порядку кредитування уряду і комерційних банків під заставу державних цінних паперів і комерційних векселів, а також у порядку списання коштів із рахунків комерційних банків у центральному банку для підкріплення касових резервів банківських установ.

Центральний банк здійснює також емісію безготівкових грошей, проте тут він не являється монополістом. Створенням даних грошей широко займаються і комерційні банки. Депозитні гроші центрального банку осідають на резервних рахунках комерційних банків, що відкриті в центробанку, а депозитні гроші комерційних банків – на поточних рахунках клієнтів [24,c.28].

Функція "банку банків" передбачає діяльність центрального банку як міжбанківського розрахункового центру та кредитора останньої інстанції. Це відбувається через кореспондентські рахунки комерційних банків в центральному банку, через норми обов'язкових резервів, через ліцензування і контролювання інших кредитних установ країни.

Функція банку уряду. Центральний банк виконує роль фіскального агента уряду, забезпечуючи касове виконання державного бюджету та здійснюючи операції, пов'язані з обслуговуванням державного боргу; виступає у ролі кредитора, здійснюючи коротко та довгострокове кредитування держави у формі прямих позик або купівлі чи посередництва у розміщенні на ринку державних цінних паперів; зберігає золотовалютні резерви країни.

Реалізація грошово-кредитної політики.Основою розвитку і стабільного функціонування економіки є наявність гнучкого механізму грошово-кредитного регулювання макроекономічних процесів, яке здійснюється центральним банком з метою ефективного впливу на економіку країни. Основним об'єктом грошово-кредитного регулювання з боку центрального банку є сукупна грошова маса, від розміру якої залежить динаміка основних показників розвитку економіки. Вплив на обсяг грошової маси відбувається через зміну обсягу кредитних операцій та рівня процентних ставок.

Одним із основних елементів кредитної системи є комерційні банки. Комерційний банк – це багатопрофільна кредитна установа, що здійснює операції у різних секторах ринку позичкових капіталів, обслуговуючи підприємства різних галузей економіки та населення [15,c.40]. Суть банку як специфічного інституту товарного виробництва, можна показати, називаючи його функції. Основними функціями банків є:

- посередництво в кредиті;

- акумулювання вільних коштів і перетворення їх на капітал;

- посередництво в платежах;

- створення кредитних засобів обігу;

- функція трансформації [25,c.7].

Функція посередництва в кредиті полягає у перерозподілі банками коштів, що тимчасово вивільняються в процесі кругообороту капіталів підприємств та доходів населення. Банки виконують роль посередників між тими суб'єктами ринку, які нагромаджують тимчасово вільні кошти, і тими учасниками економічного обороту, які тимчасово потребують додаткового капіталу. Таким чином, банки сприяють "переливанню" капіталів, спрямовуючи їх в найефективніші сфери застосування. Посередництво банків у кредитних відносинах дає змогу суттєво знизити ризик в економічній системі, оскільки банки мають ширші можливості для визначення платоспроможності позичальників, а також для диверсифікації коштів, що зменшує ймовірність утрат.

Акумулювання вільних коштів і перетворення їх на капітал визначає роль банків як основних фінансових інститутів, що стимулюють процес нагромадження в господарстві. Стимули для нагромадження і заощадження грошових ресурсів формуються політикою банків. що пропонують власникам коштів зручну форму зберігання грошей у вигляді різноманітних депозитів, які дають дохід у вигляді процента. Сконцентровані в такий спосіб ресурси перетворюються на позичковий капітал, що використовуються банками для надання кредитів підприємствам.

Функція посередництва у платежах полягає в організації банками безготівкових розрахунків між суб'єктами ринку переказуванням коштів з рахунку на рахунок або заліком взаємних вимог. Суб'єкти ринку, тримаючи свої кошти на банківських рахунках, активно використовують їх як засіб взаєморозрахунку, що суттєво знижує загальні витрати обігу в економіці. Банки беруть на себе за своєчасне і повне виконання доручень своїх клієнтів щодо здійснення платежів.

Loading...

 
 

Цікаве