WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Пасивні операції комерційних банків та методи управління пасивами - Дипломна робота

Пасивні операції комерційних банків та методи управління пасивами - Дипломна робота

Аналіз рівня відсоткового ризику протягом року показує, що в цілому банк додержує встановленого ліміту за винятком періоду до 1 місяця. У цьому періоді індекс відсоткового ризику перевищує встановлений ліміт на 3%, що означає наявність підвищеного рівня ризику. Якщо протягом 1 місяця відсоткові ставки знизяться, наприклад, на 2%, то відсотковий прибуток банку зменшиться на 2,6 млн.грн (20013010000). Отже, якщо прогноз свідчить про зниження ставок протягом найближчого місяця, менеджеру банку необхідно зменшити додатний геп і по змозі перейти до від'ємного.

Методи управління гепом мають наступні недоліки:

  • Навіть нульовий геп не гарантує повного захисту від ризику, оскільки ставки за активами і пасивами можуть змінюватися по-різному. У цілому ставки за активами мають тенденцію змінюватися швидше, ніж ставки за пасивами. Між моментами зміни ставок існує розрив у часі.

  • Дві основні характеристики відсоткових ставок – мінливість і непередбачуваність значно ускладнюють використання у процесі управління банком стратегії гепу.

  • Ефективність управління кумулятивним гепом значною мірою залежить від правильного вибору періодів переоцінювання. Вибір цих періодів – суб'єктивний, що може призвести до несприятливих наслідків через потрапляння окремих статей у проміжки між періодами переоцінювання.

  • Перехід від позитивного гепу до від'ємного вимагає певного часу, а банки не завжди мають у своєму розпорядженні фінансові інструменти та механізми, які б дозволили це зробити швидко. Через те ефективність застосування геп-менеджменту знижується.

    Перелічені недоліки значно ускладнюють процес управління гепом і збільшують ризик фінансових втрат, тому більшість банківських менеджерів у процесі управління активами і пасивами спираються на стратегію хеджування ризиків [31,c.312].

    Ідея розглянутих методів управління активами і пасивами може бути застосована у процесі управління валютним ризиком банку чи фірми. У такому разі аналізується співвідношення строків і сум активів та пасивів, які виражені в одній і тій самій іноземній валюті. Іноді такий підхід називають методом узгодження надходжень та платежів в іноземній валюті.

    В зарубіжній практиці для зменшення можливих втрат по пасивних операціях використовуються методи процесу хеджевання. Під хеджуванням (від англ. Hedge – захищ атися від можливих втрат, ухилятися, обмежувати) розуміють діяльність, яка спрямована на створення захисту від можливих втрат у майбутньому.

    Найбільш значними фінансовими ризиками є валютний та ризик зміни відсоткової ставки. Валютний ризик відбиває ймовірність витрат, пов'язаних зі зміною курсу національної валюти щодо іноземної валюти протягом певного часу. Ризик відсоткових ставок – це ймовірність фінансових втрат у зв'язку з мінливістю відсоткових ставок на фінансових ринках.

    Для управління фінансовими ризиками застосовують хеджування. Термін "хеджування" в економічній теорії та практиці має кілька значень – стратегія, метод, операція та інструменти хеджування.

    Методи хеджування – це способи впливу на структуру фінансових активів та зобов'язань з метою обмеження рівня ризику або створення систем захисту від ризику укладанням додаткових фінансових угод. У широкому розумінні до методів хеджування відносять:

  • збалансований підхід до управління активами і пасивами банку;

  • управління розривом між чутливими активами і пасивами – геп-менеджмент;

  • проведення операцій хеджування;

  • управління середньозваженим строком погашення;

  • обмеження обсягу ризикових операцій;

  • страхування на відкритих фінансових ринках.

    У вузькому розумінні хеджуванням вважається лише проведення відповідних операцій, які забезпечують компенсацію фінансових втрат внаслідок зміни ринкової ціни активу у майбутньому.

    Операція хеджування полягає в укладанні строкової компенсаційної угоди з третьою стороною з метою повної ліквідації, або часткової нейтралізації фінансового ризику. Ці операції фіксують майбутню вартість активів на визначеному рівні, що виключає як можливість зазнати в майбутньому збитків, так і можливість одержати спекулятивні прибутки. Операції хеджування проводяться на ринку строкових угод, коли період від дати укладання угоди до дати виконання реальної операції становить більше як 2 робочі дні. На практиці тривалість такого періоду коливається від кількох тижнів до кількох років, здебільшого 1-3 місяці.

    Хеджування відсоткових ставок здійснюється на основі використання таких інструментів:

  • Форвардний контракт за відсотковими  це двостороння угода, в якій фіксується відсоткова ставка за кредитом (депозитом), що його буде надано (прийнято) на визначену дату в майбутньому.

  • Ф'ючерсний контракт на короткострокові відсоткові ставки  це угода між продавцем (покупцем), з одного боку, та кліринговою палатою ф'ючерсної біржі, з іншого, про поставку (прийняття) стандартної кількості грошових коштів під визначену відсоткову ставку на конкретну дату в майбутньому.

  • Опціон відсоткових ставок  це угода, яка дає право власникові на одержання кредиту за ставкою, що не перевищує фіксованої верхньої межі, або право інвестування коштів під ставку, не нижчу за встановлену нижню межу. у деякий момент часу в майбутньому або протягом наперед визначеного періоду.

  • Відсотковий своп  це контрактна угода між двома учасниками про обмін відсотковими платежами в розрахунку на визначену суму, яка укладається з метою встановлення нижчих витрат запозичення.

    При правильному використанні даного методу можна значно зменшити втрати банку пов'язаних із зміною відсоткових ставок. Проте в Україні даний метод не набув поширення через слабкий розвиток фондового ринку [31,c. 302].

    Використання будь-якого з вище зазначених методів дає змогу банку проводит ефективну політику управлінні пасивами. Менеджер банку повинен знати всі переваги та недоліки кожного з методів, вмати враховувати особливості свого банку та ринку вцілому, і лише тоді застосовувати їх на практиці. Проте використовувати в повному обсязі будь-який з методів в умовах сучасної української економіки є неможливим через нестабільність економічних показників та, як наслідок неможливість їх прогнозування (одна з умов методів управління).

    3.3. Основні напрями розвитку пасивних операцій.

    Важке економічне становище в державі, широка бартеризація економічних відносин та використання системи взаємозаліків між суб'єктами господарювання привело до того, що ресурсна база банків України знаходиться на неналежному рівні. Значна кількість грошових розрахунків проводиться поза банківською системою. Тому на даному етапі банкам необхідно проводити заходи по залученню коштів до свого обороту. Для цього потрібно застосовувати нову техніку та технологію проведення пасивних операцій, тобто використовувати ті перспективи, які відкриваються перед менеджерами банків.

    Однією з частин ресурсів банку є власний капітал. Як ми вже знаємо, цей капітал в основному складається з акціонерного капіталу, який утворюється за допомогою емісії та розміщення акцій. Через незначний розвиток фондового (вторинного) ринку цінних паперів формування акціонерного капіталу банків відбувається шляхом первинного розміщення. Тобто в даній ситуації банк залежить від кількості осіб, що хочуть купити його акції. Створення капіталу відбувається за рахунок коштів акціонерів. Зараз в багатьох банках спостерігається зменшення кількості акціонерів. Для виправлення ситуації менеджерам банків доцільно запровадити систему пільг для акціонерів, елементами якої є:

  • Кредитування їх під заставу акцій. При виникненні тимчасової потреби в грошах акціонеру банку, що бажає залишитись у складі його власників не вигідно продавати акції банку, тому що вони будуть викуплені за нижчої від вартості придбання ціною. Ціна ж майбутнього придбання буде вищою від ціни продажу, що відбувся, у випадку успішної діяльності банку, бо без цього немає інтересу утримувати акції. Для більшої ліквідності застави можна оцінювати заставлені акції за номіналом з врахуванням дисконту на суму процентів на кредит, але процентна ставка при цьому має дорівнювати обліковій ставці НБУ. Дивіденди, нараховані за підсумками звітного року, нараховуються і акціонеру-боржнику, тому що він під час користування кредитом не перестає залишатись акціонером.

  • Loading...

     
     

    Цікаве