WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Пасивні операції комерційних банків та методи управління пасивами - Дипломна робота

Пасивні операції комерційних банків та методи управління пасивами - Дипломна робота

Для обгрунтування рішень, які приймаються менеджером банку по залученню і розміщенню ресурсів необхідно сформувати умови обмежень на пропозицію зі сторони клієнтів на грошові ресурси та попит на кредити зі сторони потенційних боржників.

Дана модель управління пасивами передбачає використання прийомів та методів лінійного програмування [14,c.76].

Поряд з вище названими методами управління пасивами існує ряд інших методів, серед яких особливе місце займають збалансовані і незбалансовані за строками методи управління. Серед усіх видів ризиків, з якими стикаються банки, не знайдеться такого, аналізу і контролю якого приділялось би стільки уваги в міжнародній банківській практиці останніх років, як ризику зміни відсоткових ставок. Ризик зміни відсоткових ставок визначається ймовірністю того, що середня ставка за залученими коштами банку протягом періоду дії може перевищити середню відсоткову ставку за активами, що призведе до збитків банку.

Закономірно постає запитання: чи можна повністю уникнути відсоткового ризику? Теоретично – так, якщо активи повністю збалансовані з пасивами як за строками, так і за величиною. Проте на практиці досягти такої відповідності майже неможливо. Отже, банки постійно наражаються на відсотковий ризик. Це зумовлює потребу безперервно контролювати рівень допустимого ризику та свідомо керувати цим процесом. Основними параметрами управління відсотковим ризиком за допомогою балансування структури активів і зобов'язань є строки та суми.

Балансування портфелів активів та пасивів за строками – це один із методів, який дозволяє банку зафіксувати спред і нейтралізувати ризик зміни відсоткової ставки. При цьому припускається, що всі відсоткові ставки як за активними, так і за пасивними операціями змінюються однаково та в одному напрямі. Це припущення пов'язане з концепцією "паралельного зміщення" кривої доходності.

Сутність методу полягає у встановлені співвідношень між строками залучення та розміщення рівних за величиною коштів. Це дозволяє виявити вплив строків на показники прибутковості та відсотковий ризик банку при елімінуванні впливу такого параметра як сума активів і зобов'язань у грошовому виражені.

Збалансована за строками стратегія передбачає встановлення повної відповідності між термінами залучення та розміщення коштів. Така стратегія не максимізує, а стабілізує прибуток і мінімізує відсотковий ризик. Застосовується при другій моделі управління банком.

Альтернативним підходом є незбалансована за строками стратегія, що надає потенційні можливості одержання підвищених прибутків за рахунок зміни відсоткових ставок. Використання зазначеної стратегії базується на прогнозі зміни швидкості, напряму та величини відсоткових ставок на ринку. Згідно з незбалансованою стратегією управління строки залучення коштів мають бути коротшими, ніж строки їх розміщення, якщо прогноз свідчить про майбутнє зниження відсоткових ставок, і навпаки: терміни зобов'язань банку мають перевищувати терміни за активами, якщо прогнозується зростання ставок. Такий підхід дозволяє максимізувати прибуток, але супроводжується підвищеним ризиком, пов'язаним із невизначеністю зміни відсоткових ставок. Якщо прогноз стосовно відсоткових ставок не виправдається, то не виключена можливість збитків.

На вибір стратегії впливає багато чинників, таких як тип моделі управління банком, надійність прогнозу зміни ставок, конкретна ситуація на ринку, можливості банку щодо залучення та розміщення коштів, схильність до ризику тощо.

Наприклад, клієнт звернувся до банку із заявою про надання певної суми кредиту терміном на 3 місяці. Банк має дві альтернативні стратегії фінансування цього кредиту:

  • залучити депозит на таку саму суму на 3 місяці;

  • залучити депозит на таку саму суму на 2 місяці, а через 2 місяці відновити залучення коштів на 1 місяць під ставку, яка складається на ринку на той час.

    Якщо банківські спеціалісти прогнозують підвищення відсоткових ставок протягом трьох місяців, то кращі результати принесе застосування першої – збалансованої за строками стратегії. Якщо прогноз зміни ставок свідчить про їх зниження, то можна скористатися незбалансованою стратегією.

    Діючі та прогнозні рівні відсоткових ставок наведені в таблиці 3.2.1

    Рівні відсоткових ставок

    Таблиця 3.2.1

    Показник

    Строк, дні

    Ставки за кредитом, %

    Ставки фінансування, %

    Спред, %

    Поточні ринкові ставки

    90

    30

    25

    5

    60

    27

    22

    5

    Прогноз ставки (через 60 днів)

    30

    25

    20

    5

    Спред банку при застосуванні першої стратегії становитиме 5% (30 – 25). У цьому разі відсотковий ризик, а також ризик ліквідності зведені до мінімуму.

    Використання другої стратегії дозволить банку збільшити спред до 8,7% за умови, що прогноз зміни ставок виявиться правильним:

    30 – (22  60  360 + 20  30  360)  360  90=30 – 21,3 = 8,7.

    При цьому банк наражається на відсотковий ризик, пов'язаний з невизначеністю змін ставок, і водночас збільшується ризик ліквідності. Якщо прогноз не справдиться і ставки протягом двох місяців зростуть, банк не одержить навіть 5% спреду, а можливо, і зазнає збитків [31,c.250].

    Якщо прогнозується зростання ставок, банк може скористатися цим для максимізації спреду, видавши кредит на 3 місяці, а депозит залучивши на триваліший час, наприклад 6 місяців. Через 3 місяці, коли ставки зростуть згідно з прогнозом і кредит буде повернуто, банк матиме змогу реінвестувати активи ще на 3 місяці під вищу ставку, що дозволить збільшити спред у розрахунку на 6 місяців.

    В зарубіжній практиці для управління пасивами часто використовується метод управління гепом. В його основі лежать строки, як один з параметрів управління активами та зобов'язаннями (пасивами) банку та їх сума в грошовому виражені, як інший параметр. У процесі управління активами та зобов'язаннями з метою встановлення контролю над рівнем ризику відсоткової ставки всі активи та пасиви банку поділяють на дві групи – чутливі до змін відсоткової ставки та нечутливі до таких змін. При цьому структура активів і пасивів фіксується протягом певного довільно взятого інтервалу часу. Це дозволяє керувати співвідношеннями сум різних видів активів і зобов'язань, елімінуючи вплив такого параметра як час. Зазначений підхід до управління є статистичним.

    Актив чи пасив є чутливим до змін відсоткової ставки, якщо має такі характеристики:

    • дата перегляду плаваючої відсоткової ставки міститься в розглядуваному інтервалі часу;

    • строк погашення настає в цьому інтервалі;

    • термін проміжної або часткової сплати основної суми міститься в цьому інтервалі;

    • зміна базової ставки, покладеної в основу ціноутворення активу чи пасиву, можлива або очікується протягом цього самого часового інтервалу і не контролюється банком (наприклад, зміна ставки рефінансування НБУ).

    До нечутливих активів та пасивів відносять такі, доходи та видатки за якими протягом аналізованого періоду не залежать від зміни відсоткових ставок.

    Геп (GEP – розрив, дисбаланс) визначається як різниця між величиною чутливих активів (ЧА) у грошовому вираженні та величиною чутливих пасивів (ЧП) у грошовому виражені:

    GEP=ЧА–ЧП

    Геп може бути додатний, якщо активи, чутливі до змін ставки, перевищують чутливі пасиви (ЧА>ЧП), або від'ємний, якщо чутливі пасиви перевищують чутливі активи (ЧП>ЧА). Збалансована позиція, коли чутливі активи та пасиви рівні між собою, означає нульовий геп. При нульовому гепі маржа банку буде стабільною, незалежною від коливань відсоткових ставок, відсотковий ризик – мінімальний, проте одержати підвищений прибуток внаслідок сприятливої зміни відсоткових ставок неможливо. І додатний, і від'ємний геп дають потенційну можливість отримати більшу маржу, ніж у разі нульового гепу.

    Головна ідея методу управління гепом полягає в тому, що розмір та вид (додатний або від'ємний) гепу мають відповідати прогнозам зміни відсоткових ставок згідно з таким правилом:

    • якщо геп додатний, то з ростом відсоткових ставок маржа зростатиме і, навпаки, при їх зниженні маржа зменшуватиметься;

    • якщо геп від'ємний, то з ростом відсоткових ставок маржа зменшуватиметься, а з їх зниженням – збільшуватиметься.

    Це означає, що не так вже й важливо, в якому напрямі змінюються ставки, головне, щоб геп відповідав тому напряму руху ставок, який принесе підвищений прибуток.

    Проте потенційна можливість одержання додаткового прибутку супроводжується підвищеним рівнем відсоткового ризику. Якщо прогноз зміни ставок виявиться неправильним або не справдиться, то це може призвести до зниження маржі і навіть до збитків. За наявності гепу ймовірність фінансових втрат така сама, як і ймовірність одержання додаткових прибутків.

    Геп – це міра відсоткового ризику, на який наражається банк протягом фіксованого часового інтервалу. Незалежно від того, додатний чи від'ємний геп має банк, чим більший розмір (абсолютна величина) гепу, тим вищий рівень відсоткового ризику бере на себе банк і тим більше змінюється маржа. Збільшення чи зменшення маржі залежить від знака гепу ("плюс" чи "мінус"), а також від того, зростатимуть чи спадатимуть відсоткові ставки. Нульовий геп дозволяє мінімізувати ризик зміни відсоткових ставок і стабілізувати маржу.

  • Loading...

     
     

    Цікаве