WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Формування ресурсної бази комерцiйних банкiв - Дипломна робота

Формування ресурсної бази комерцiйних банкiв - Дипломна робота

6. Критерій впливу банку на мобілізацію ресурсів.

Вищезазначений критерій визначає межі впливовості банку на окремі ресурси. Так, вплив банку на ощадні сертифікати дуже високий, оскільки обсяг і строки останніх визначаються ним самостійно. Ступінь впливу банку на вклади до запитання незначний, бо їх обсяг визначається поведінкою платіжного обороту.

Після того як розвинуто критерії мобілізації ресурсів банку, доцільно зробити аналіз інструментарію за вищеназваними критеріями. Адже всі банківські ресурси згідно з критеріальною оцінкою мають певний ступінь урахування у законодавчо встановлених нормативах, впливають на прибуток банку, вказують на стабільність складу ресурсної бази, є причиною різних витрат на мінімальні резерви і при нарахуванні процентів по кожному із ресурсів є постійними чи змінними. Тому за вищеназваними критеріями банк має провести порівняльний аналіз інструментів мобілізації ресурсів.

Важливим елементом політики банку щодо мобілізації ресурсів є вироблення рекомендацій, а отже, певних дій і напрямків залучення коштів. Зокрема, рекомендується здійснювати управління банківськими ресурсами під аспектами дотримання вимог регулюючих органів, мінімізації обов'язкових резервів, ліквідності, прибутковості, мінімізація витрат і орієнтація на потреби клієнтів.

Одним з напрямів ресурсної політики комерційних банків на сучасному етапі є розробка меморандуму депозитної політики.

Призначення меморандуму депозитної політики полягає у встановленні граничних розмірів депозитної бази, її місця в ресурсному потенціалі банку та засобах його реалізації. По суті, це визначення 5-річної стратегії банку щодо цільових ринків та клієнтів, обсягів, структури депозитів юридичних і фізичних осіб, форм, методів та пріоритетів депозитної діяльності.

Меморандум закріплює напрямки депозитної політики, виходячи з цілей, завдань комерційного банку, визначених у його статуті: отримання максимального прибутку при збереженні банківської ліквідності.

На думку автора, при розробці меморандуму депозитної політики необхідно враховувати такі принципи:

– максимізація прибутку;

– забезпечення стійкості ресурсної бази та рівня ліквідності;

– гнучкість асортиментної і цінової політики та пристосування окремих параметрів збуту до вимог клієнтів.

Депозитна політика є важливою складовою стратегії банку в управлінні активами та пасивами, оскільки сприяє формуванню коштів для проведення активних операцій з метою отримання прибутку. Тому можна стверджувати, що банківський прибуток починає формуватися на етапі реалізації депозитної політики комерційного банку. Це досить новий підхід до депозитної діяльності для вітчизняних банків, позаяк ще на початку 90-х років у цій сфері існувало лімітування кредитних вкладень банків, яке разом із грошово-кредитною політикою держави не сприяло тоді зацікавленості банків у залученні коштів клієнтів. Досягнення мети отримання максимального прибутку залежить від обсягу та ціни залучення різноманітних видів депозитів від усіх категорій клієнтів.

Обов'язковою умовою проведення будь-яких банківських операцій, у тому числі депозитних, є принцип ліквідності. Гнучка депозитна політика, яка враховує терміни й умови залучення коштів, має ґрунтуватися на підтримці ліквідності. Зумовлено це тим, що розміри й структура пасивів банку визначають його можливості щодо проведення активних операцій як за ступенем ризику, так і за терміном укладення коштів. У свою чергу, характер активних операцій, попит на них із боку клієнтів банку потребують формування адекватної ресурсної підтримки. Очевидно, що при такому підході первинну роль відіграють структура й розміри ресурсів банку, у тому числі депозитних.

Принцип стійкості ресурсної бази потребує від банку більше уваги приділяти надійним ресурсним джерелам, до яких насамперед належать строкові депозити. Завдяки цим депозитам банки можуть вільно маневрувати залученими ресурсами у межах визначеного терміну за умови адекватного резервування. Світовий досвід переконує, що найстійкішим ресурсом для банку є депозити фізичних осіб, по яких спостерігається значно менший рух коштів, на відміну від депозитів юридичних осіб.

Звичайно, успіх будь-якого банківського продукту залежить від його корисних властивостей, спроможності задовольнити наявні потреби клієнтів банку. Якісно розроблена депозитна політика, що має максимально задовольняти різноманітні цільові потреби клієнтів шляхом розробки і впровадження модифікацій окремих депозитів, передбачає встановлення детально обміркованих параметрів депозитних продуктів. Це дасть змогу залучати більшу кількість клієнтів, завойовувати нові сегменти ринку й проводити успішну конкурентну боротьбу. У разі досягнення цієї мети можна зробити висновок про дотримання банком принципу гнучкої асортиментної політики.

Важливим чинником успішності депозитної політики банку цілком виправдано вважають процентну політику. Об'єктами цінової політики у сфері депозитної діяльності є:

  • розміри процентних ставок;

  • умови нарахування і сплати процентів;

  • мінімальна сума для відкриття депозитного рахунка;

  • можливості встановлення індивідуальних процентних ставок для окремих категорій клієнтів.

Від цінових параметрів депозитів конкурентне середовище потребує такої самої гнучкості, як і від асортименту послуг, тобто ціни на депозитні продукти мають постійно реагувати на ринкові зміни.

Розроблений із максимальним урахуванням ринкових вимог, депозитний продукт не може бути реалізований сам по собі. Для цього необхідно розробити зважену збутову політику, яка б передбачала можливості комплексного обслуговування клієнтури, пакетування банківських продуктів, спільний збут тощо.

У сучасних універсальних банках дедалі чіткіше простежується тенденція до комплексного обслуговування клієнтів. Такий підхід дає можливості витримувати цінову й нецінову конкуренції, надавати клієнтам максимальну кількість банківських послуг на високому сервісному рівні.

2.2. Власний капітал комерційних банків України

Власний капітал є фінансовою основою для формування ресурсної бази комерційного банку та необхідною умовою забезпечення його життєдіяльності, що визначається фундаментальними функціями власних коштів. Він являється одним із найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

Ризики в банківській діяльності випливають із специфіки банківських операцій, що здійснюються в умовах ринкових відносин, та означають імовірність одержання доходів, менших від очікуваних, зниження вартості активів. Підвищені банківські ризики призводять до значних фінансових утрат і, як наслідок, до банкрутства банків.

Власний капітал забезпечує необхідні ресурси для створення і організації діяльності банку на початкових етапах, а також для подальшого розвитку банківської установи. Наявність власних коштів є одним із елементів захисту інтересів вкладників і кредиторів банку, що полягає у можливості виплати їм компенсацій та збереженні платоспроможності банку за рахунок створених резервів. Величина власного капіталу є об'єктом регулятивного впливу центробанку на діяльність комерційних банків, що полягає у встановленні певних норм і правил, складовою частиною яких є вимоги щодо підтримання певного абсолютного чи відносного рівня власних коштів банку. Остання з перелічених функцій є визначальною у механізмі організації грошово-кредитних відносин в урахуванням того, що власний капітал є складовою частиною більшості регулятивних нормативів, встановлених Національним банком для комерційних банків нашої країни.

Власний капітал комерційного банку являє собою кошти і виражену у грошовій формі частину майна, які належать його власникам, забезпечують економічну самостійність і фінансову стійкість банку, використовуються для здійснення банківських операцій та надання послуг з метою одержання прибутку. У порівнянні з іншими сферами підприємницької діяльності власний капітал комерційного банку має незначну питому вагу у сукупному банківському капіталі. Це пояснюється специфікою діяльності комерційних банків як фінансових посередників, що здійснюють мобілізацію тимчасово вільних коштів на грошовому ринку з подальшим їх розміщенням серед юридичних та фізичних осіб. Тому власний капітал у банківській діяльності має дещо інше призначення а ніж в інших сферах підприємництва. Це чітко простежується через функції, які виконує власний капітал комерційного банку.

Loading...

 
 

Цікаве