WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Формування ресурсної бази комерцiйних банкiв - Дипломна робота

Формування ресурсної бази комерцiйних банкiв - Дипломна робота

Зауважимо, що способу ринкової вартості властиві окремі хиби. По-перше, не завжди доцільно й правильно можна оцінити активи і зобов'язання за ринковою вартістю. По-друге, цей спосіб трудомісткий, потребує наявності висококваліфікованих фахівців, а також значних грошових витрат.

Сутність третього способу – способу регулюючих бухгалтерських процедур – полягає у обчисленні розміру власного капіталу за правилами й вимогами, встановленими органами, що здійснюють нагляд і контроль за банківською діяльністю. За цим способом власний капітал банку розраховується як сума низки його складових елементів.

Порядок визначення та склад власного капіталу різниться залежно від країни, однак із метою захисту вкладників і кредиторів, забезпечення фінансової стійкості та прозорості банківських систем економічно розвинутими країнами було укладено Базельську угоду. Нею визначено єдині основні підходи до визначення складу та порядку власного капіталу банків країн, що підписали угоду.

Основні положення Базельської угоди використовують і наші держави, зокрема Україна. Національний банк України при визначені достатності власного капіталу комерційних банків додержується положень цієї угоди. При цьому НБУ постійно вдосконалює методику визначення розміру власного капіталу.

Зауважимо, що при цьому способу розрахунку власного капіталу властиві недоліки. По-перше, розробляючи порядок розрахунку власного капіталу комерційних банків НБУ виходить із цілей органу, що здійснює нагляд і контроль за банківською діяльністю, та власної монетарної політики. По-друге, постійна зміна й удосконалення цього способу розрахунку власного капіталу комерційного банку утруднює порівнянність при здійсненні аналізу фінансового стану банку. При зміні правил розрахунку власного капіталу слід забезпечити порівнянність його величини через перерахування даних минулих звітних періодів за новими правилами. По-третє, зазначений спосіб допускає включення деяких видів боргових зобов'язань і резервів на покриття збитків до складу власного капіталу. Це може призвести до спотворення результатів аналізу діяльності банку, враження його благополучної діяльності.

В даний час більша частина ресурсів комерційних банків формується не за рахунок власного капіталу, а за рахунок залучених та запозичених коштів.

Комерційний банк для формування своєї ресурсної бази залучає грошові кошти підприємств, організацій, установ і населення. Частину залучених ресурсів він мобілізує по своїй ініціативи, для чого як позичальник виходить на грошовий ринок. Для оперативного задоволення своїх потреб у додаткових ресурсах комерційний банк звертається до інших комерційних банків, Національного банку чи здійснює емісію певних цінних паперів. Суть цієї операції зводиться до мобілізації комерційними банками грошових коштів замість видачі кредиторам визначених цінних паперів.

Іншу частину залучених ресурсів комерційний банк мобілізує за допомогою того, що клієнти самі пропонують йому грошові кошти з метою забезпечення їхньої схоронності та одержання доходу.

Серед залучених ресурсів використовується як традиційні для комерційних банків України, так і нові для них види ресурсів. До перших, зокрема, відносяться кошти підприємств, організацій, установ і населення на рахунках у комерційному банку, кошти бюджету. Поява другого виду ресурсів зв'язана із залученням банків у нові для них сфери банківської діяльності – операції з цінними паперами, факторингові, лізингові та інші операції. Це спричинило за собою включення до складу банківських ресурсів не тільки грошових коштів у національній та іноземній валюті, але і цінних паперів, майна і зв'язаних з ним майнових прав.

Розглядаючи особливості формування ресурсів комерційних банків, слід зазначити, що їх перелив здійснюється на кредитній основі й що вони є своєрідним товаром. Споживча вартість банківських ресурсів полягає у спроможності функціонувати як капітал і приносити дохід у вигляді позичкового відсотку, який є складовою банківських прибутків. З огляду на це, поняття "ресурси комерційних банків" може мати два аспекти.

По-перше, традиційні банківські ресурси являють собою акумульовані банком тимчасово вільні кошти господарства й населення на умовах виникнення зобов'язань власності чи боргу для подальшого розміщення на ринку з метою вилучення прибутку. Ці кошти, по суті, вільна частина пасиву балансу комерційного банку і їх вважають банківськими ресурсами у вузькому розумінні.

По-друге, у зв'язку з тим, що поняття "ресурс" (від французького "resources") трактується не лише як "засоби", а й як "можливості", це дає право застосовувати його й до поняття банківських ресурсів у широкому розумінні. У цьому разі, окрім традиційних банківських ресурсів, у дане поняття можна включати й реальні можливості банку не лише акумулювати кошти в зобов'язання боргу та зобов'язання власності, а й можливість вилучати прибуток від проведення дохідних банківських операцій (тобто дохідних активних, комісійних і посередницьких операцій). Розмір же прибутку має бути достатнім для окупності залучених та запозичених ресурсів і поступового зростання капіталу банку. Саме розуміння банківських ресурсів у широкому аспекті ставить на центральне місце проблему управління активами і пасивами.

Згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку чистий реальний залишок зобов'язань банку і його капіталу становить ресурсну базу комерційного банку.

Отже, ресурсна база комерційного банку – це частина грошового ринку, представлена сукупністю виведених із обігу коштів господарських суб'єктів і грошових доходів населення, які мобілізуються банком на умовах виникнення зобов'язання власності та боргу для подальшого розміщення серед юридичних і фізичних осіб, яким необхідні банківські ресурси з метою одержання прибутку.

Висновок до розділу 1.

В даному розділі викладено теоретичну основу сутності ресурсної бази комерційних банків України, показано роль пасивних операцій, в результаті яких формується ресурсна база, розглянуто і визначено економічну суть банківських ресурсів, їх склад і структуру.

Дано економічну характеристику таким категоріям, як банківські ресурси, пасивні операції комерційних банків, показано роль пасивних операцій. В зв'язку з чим питання нарощення ресурсного потенціалу і забезпечення його стабільності ефективним управлінням мають особу гостроту і актуальність.

Основну увагу зосереджено на проблемах комерційних банків по формуванню ресурсної бази і ефективного розміщення ресурсів.

РОЗДІЛ 2. Структурних аналіз вітчизняного

ринку банківських ресурсів

2.1. Ресурсна політика банків на сучасному етапі

Ресурсна база комерційного банку є вихідним і вирішальним моментом для планування стратегічних напрямів діяльності, позаяк саме від обсягу залучених різного роду коштів залежить сама можливість банківської установи брати участь у позичкових та інших операціях банку. Такими пасивами, окрім власного капіталу, є кошти, залучені банками на різного роду депозити, включаючи поточні рахунки підприємств, організацій, населення, строкові депозити суб'єктів ринку, а також ресурси, залучені недепозитними методами (позики на міжбанківському ринку, операції РЕПО, випуск цінних паперів власного боргу). По суті реалізація базової функції грошово-кредитного посередництва економіці передбачає мобілізацію і концентрацію банками тимчасово вільних грошових коштів економічних агентів із подальшим спрямуванням утворених таким чином ресурсів на задоволення тимчасових потреб господарства у додаткових капіталах.

Для забезпечення активної позиції банку на фінансових ринках необхідно здійснювати політику мобілізації ресурсів, яка є складовою загальнобанківської політики. Вона охоплює вибір і прийняття банком рішень для досягнення поставлених завдань.

На жаль, питання політики мобілізації ресурсів ще не знайшло належного розкриття як у вітчизняній теорії банківської справи, так і в практичній діяльності комерційних банків, напевно тому до недавнього часу пасивним операціям не надавалося серйозного значення, вони були начебто на другому плані по відношенню до активних і не сприймалися банками як об'єкт який потребує ефективного управління.

Під час вироблення політики щодо мобілізації ресурсів банк повинен реалізувати такі цілі: прибутковість, дотримання вимог регулюючих органів, ліквідність, мінімізація витрат, орієнтація на адаптацію, обсяги і ринок.

Загальна мета кредитного інституту – максимізація прибутку, що залежить від обсягу та ціни залучених різних видів банківських ресурсів. Прибуток необхідний насамперед для розширення банківської діяльності. Ця мета важлива не лише для збільшення власного капіталу через тезаврацію прибутків (підвищення капіталу за рахунок прибутку), а й для забезпечення на майбутнє припливу нових клієнтів, оскільки свідчення про прибутковість фірми є сигналом для інвесторів про її стійке економічне становище.

Loading...

 
 

Цікаве