WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Формування ресурсної бази комерцiйних банкiв - Дипломна робота

Формування ресурсної бази комерцiйних банкiв - Дипломна робота

Ресурсна база комерційного банку є вихідним і вирішальним моментом, для планування стратегічних напрямів кредитної діяльності, позаяк саме від обсягу залучених у різного роду пасиви коштів залежить сама можливість банківської установи брати участь у позичкових операціях. Такими пасивами, окрім власного капіталу, є кошти, залучені банками на різного роду депозити, включаючи поточні рахунки підприємств, організацій, населення, строкові депозити суб'єктів ринку, а також ресурси, залучені недепозитними методами (позики на міжбанківському ринку, операції РЕПО, випуск цінних паперів власного боргу). По суті реалізація базової функції грошово-кредитного посередництва в економіці передбачає мобілізацію і концентрацію банками тимчасово вільних грошових коштів економічних агентів із подальшим спрямуванням утворених таким чином ресурсів на задоволення тимчасових потреб господарства у додаткових капіталах.

Економічним середовищем, в якому функціонують банки безпосередньо, є грошовий оборот і грошовий ринок. Через організацію і управління потоками грошей, які складають грошовий оборот, через вплив на кон'юнктуру грошового ринку банки реалізують свою роль в економіці.

Грошовий ринок поділений на дві сфери: міжнародну і внутрішню, а всі суб'єкти економіки поділені на 3 групи: фірми, домашні господарства, держава (урядові структури). Всі вони пов'язані між собою грошовими потоками, які проходять через той чи інший сектор ринку ринки ресурсів, продуктів, грошовий, світовий. Лише один потік – чисті податки — безпосередньо пов'язує домашні господарства з урядом. В кожній групі суб'єктів і в кожному секторі ринку є вхідні і вихідні грошові потоки, які повинні балансуватися, що забезпечує замкнутість (збалансованість) грошового обороту в цілому як важливу передумову сталості всієї економічної системи.

Для пізнання механізму балансування грошових потоків слід запам'ятати, що номінальні обсяги національного продукту і національного доходу рівні, завдяки чому обсяги обслуговуючих їх грошових потоків теж рівні.

Найбільш очевидно балансуються грошові потоки, що обслуговують домашні господарства. З одержаного національного доходу вони сплачують чисті податки, купують на ринку необхідні продукти. Частина доходу, що залишилася, становить збереження, які спрямовуються на грошовий ринок. Заощадження виступають в цій ланці потоків балансуючим фактором.

Грошові потоки уряду (урядових структур) балансуються шляхом запозичення коштів на грошовому ринку, якщо одержаних чистих податків йому недостатньо для оплати праці державних працівників та державних закупок, тобто при виникненні бюджетного дефіциту. Для цього потрібно, щоб грошовий ринок нормально "підживлювався" заощадженнями домашніх господарств.

Одержаний фірмами доход від реалізації національного продукту використовується ними для оплати необхідних ресурсів.

Припускається, що оскільки фірми приватні, весь їх прибуток надходить домашніми господарствам як власникам фірм у вигляді дивідендів і процентів, тобто вливається в національний доход. Тому у фірм не залишається коштів для розширення основного і обігового капіталу і вони мобілізують їх на грошовому ринку. При інвестуванні цих коштів фірми купують необхідні продукти.

Дещо по-іншому, балансуються грошові потоки, які обслуговують окремі ринки.

Балансування потоків, які обслуговують ринок ресурсів, забезпечується автоматично: все, що витратили фірми на оплату ресурсів, одержують сімейні господарства у вигляді національного доходу. Більш складний механізм балансування потоків, які обслуговують ринок продуктів. Якщо економіка країни була б замкнутою, то балансування вхідних і вихідних потоків по ринку продуктів здійснювалося б теж автоматично: національний продукт міг бути реалізований лише в обсязі платоспроможного попиту, сформованого домашніми господарствами, фірмами і державою.

Проте переважна більшість країн, і в тому числі Україна, має відкриті економіки, пов'язані зі світовим ринком через імпорт та експорт, які спричиняють відповідно відплив та приплив грошей через державний кордон.

Проте збалансування експорту та імпорту скоріше випадковість, ніж закономірність, що таїть загрозу розбалансованості (дестабілізації) всього грошового обороту.

Збалансування потоків, що обслуговують ринок продуктів, за умов чистого імпорту слід забезпечувати через залучення грошових коштів у внутрішній оборот ззовні, тобто зі світового грошового ринку. Таке залучення можливе за допомогою фінансових операцій на іноземних ринках:

  • одержання позичок в іноземних банках для оплати чистого імпорту;

  • продаж на іноземних ринках національних фінансових активів (акцій, облігацій, векселів, сертифікатів тощо).

Мобілізовані таким чином грошові кошти забезпечують додатковий приплив капіталу, який компенсує відплив грошей з внутрішнього обороту по каналу чистого імпорту.

Якщо на ринку продуктів має місце чистий експорт, виникає додатковий приплив грошей у внутрішній оборот. У зв'язку з цим зменшується потреба у залученні коштів по інших потоках, що може викликати їх розбалансованість. Щоб уникнути цього, потрібно частину одержаних коштів розмістити на іноземних ринках через механізм фінансових операцій. Тоді посилиться відплив капіталу з внутрішнього грошового ринку і відновиться його збалансованість.

Через механізм урівноваження чистого імпорту припливом капіталу і чистого експорту відпливом капіталу досягається збалансованість грошових потоків, які пов'язують національну економіку з іноземними ринками, та збалансованість всього грошового обороту країни.

Механізмом остаточного балансування грошового обороту виступає грошовий ринок: залучаючи вільні кошти домашніх господарств та приплив капіталу ззовні (у випадку чистого імпорту), він забезпечує фірмам і уряду можливість мобілізувати додаткові кошти для інвестицій чи для державних закупок, або сприяти відпливу капіталу на зовнішні ринки (у випадку чистого експорту) в розмірах, достатніх для реалізації національного продукту.

Загальна збалансованість грошового обороту вимагає вирівнювання перш за все його основних потоків національного доходу та національного продукту. Для цього повинні балансуватися і всі пов'язуючі їх між собою грошові потоки. За напрямками руху грошей відносно національного доходу ці потоки розділяються на дві групи:

  • потоки втрат;

  • потоки ін'єкцій.

До потоків втрат належать: чисті податки, заощадження, оплата чистого імпорту. До потоків ін'єкцій — інвестиції, державні закупки, надходження від чистого експорту. На суму втрат зменшується використання домашніми господарствами національного доходу на внутрішньому ринку продуктів, що зменшує можливості реалізації виробленого національного продукту. На суму ін'єкцій збільшується внутрішній грошовий оборот і розширюються можливості реалізації національного продукту.

Для збалансування національного доходу і національного продукту потоки втрат і потоки ін'єкцій повинні вирівнюватися.

Грошовий ринок є складовою частиною грошового обороту, його ключовим елементом. Він виступає як механізм перерозподілу грошових коштів між секторами і суб'єктами економіки, збалансування окремих грошових потоків та грошового обороту в цілому.

Характерною відзнакою грошового ринку є те, що на ньому продається і купується такий специфічний товар як гроші. Як і в будь-якому іншому секторі ринку тут є свої продавці і покупці, попит і пропозиція, посередники, ціна тощо. Він має свою інфраструктуру, яка забезпечує спрямування потоків грошових коштів від власників (продавців) до позичальників (покупців). Головними елементами цієї інфраструктури виступають банки.

Залежно від призначення коштів, що обертаються на грошовому ринку, в ньому можна виділити два сектори: ринок грошей і ринок капіталів. На першому з них продаються і купуються короткострокові грошові кошти (до 1 року), на другому середньо та довгострокові кошти (більше 1 року). І саме на грошовому ринку банки мають змогу купувати ресурси для формування своєї ресурсної бази.

Грошовий ринок має дуже складний механізм функціонування. На ньому діє багато різних за цілями суб'єктів: продавці, покупці, посередники. Застосовуються різноманітні інструменти і методи управління грошовими потоками. (рис. 1.1.)

Грошовий ринок

Ринок грошей

Ринок капіталів (фінансовий)

Ринок короткострокових позичок

Ринок короткострокових фінансових активів

Валютний ринок

Ринок цінних паперів

Ринок середньо- і довгострокових банківських позичок

Рис. 1.1. Структура грошового ринку.

В окремих дослідженнях нарівні з традиційним поняттям банківських ресурсів пропонується використовувати поняття "кредитного потенціалу", який відображає величину мобілізованих в банку коштів за мінусом резерву ліквідності. І хоча сам термін "кредитний потенціал" представляється нам більш придатним з точки зору розробки стратегічних засад кредитної політики банку (у плані оцінки перспектив) порівняно з терміном "кредитні ресурси", що відображає фактично розміщені в кредитних операціях кошти, він потребує більшого уточнення, позаяк слід враховувати необхідність розміщення ресурсів і в інших видах активних операцій. Йдеться передусім про придбання основних засобів та певних нематеріальних активів, що є необхідною умовою початку банківської діяльності. Дані витрати здійснюються за рахунок власних ресурсів банку. Крім того, за рахунок цих же коштів здійснюються, як правило, окремі види довгострокових інвестиційних вкладень (приміром, в асоційовані чи дочірні компанії).

Loading...

 
 

Цікаве