WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Формування ресурсної бази комерцiйних банкiв - Дипломна робота

Формування ресурсної бази комерцiйних банкiв - Дипломна робота

За останні сім років сума строкових вкладів населення збільшилася з 310 до 8033 млн. грн., тобто у 25,9 рази. (рис. 2.6.)


Рис. 2.6. Ріст строкових вкладів населення у банках України

за 1995-2001 рр. [51]

Найбільший приріст строкових вкладів населення відбувся по відношенню до попередніх років у 2000-2001 рр., відповідно на 150,1% і 176,5%.

Однією з форм залучення до банку додаткових коштів є випуск сертифікатів.

Сертифікати бувають депозитні та ощадні. Депозитні сертифікати надаються юридичним, а ощадні – фізичним особам. Сертифікати можна класифікувати і за такими ознаками:

1) спосіб випуску;

2) спосіб оформлення;

3) термін обертання;

4) умови сплати відсотків.

Відповідно до першої ознаки сертифікати випускаються у разовому порядку і серіями; із другою ознакою – іменні і на пред'явника; із третьою ознакою – термінові і до запитання; із четвертою ознакою – з регулярною сплатою процентів по закінченню визначеного розрахункового періоду із виплатою процента в день погашення сертифіката.

Депозитний сертифікат – це письмове свідоцтво банку про внесення грошових коштів, яке дає вкладнику право на отримання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому, та може використовуватися його власником як платіжний засіб і мати обіг на фондовому ринку. Сертифікати мають суттєву перевагу над строковими вкладами, що оформлені депозитними договорами. Завдяки вторинному ринку цінних паперів сертифікат може бути достроково проданий власником іншій особі з одержанням деякого прибутку за час зберігання і без зміни при цьому обсягу ресурсів банку, у той час як дострокове вилучення власником строкового вкладу означає для нього прибуток, а для банку – втрату частину ресурсів.

В ряді країн випускаються депозитні сертифікати, які можуть бути продані однією особою іншій за допомогою передавального запису (індосаменту). Такі депозитні сертифікати, як правило, випускаються великим номіналом.

Ощадний сертифікат – це цінний папір, що використовується фізичною особою для оформлення своїх заощаджень в банку. Сертифікат обов'язково повинен бути підписаний двома особами банку і має стояти гербова печатка банку. Ощадні сертифікати не конвертуються в інші цінні папери, але вони можуть служити інструментами застави при одержанні кредиту і продаватись на вторинному ринку. Отже, для власників вони навіть вигідніші, ніж депозити.

Комерційні банки можуть залучати вільні кошти юридичних і фізичних осіб за допомогою банківського векселя.

Банківськийвексель має депозитну природу і цим він схожий на сертифікат. Проте, на відміну від сертифікату, банківський вексель може бути використаний його власником як платіжний засіб за товари і послуги, причому новий власник векселя може передавати його третій особі шляхом індосаменту.

Вексель є найліквіднішим цінним папером, тому що він може легко продаватись на вторинному ринку в зв'язку з тим, що банк гарантує оплату.

Щоб придбати банківський вексель, покупець має перерахувати гроші на рахунок банку-продавця, після чого останній виписує бланк банківського векселя на ім'я покупця і позначає дату зарахування грошей. Погашення банківських векселів відбувається шляхом їхнього викупу після закінчення терміну обертання або ж дострокового викупу векселів. У банківських векселях вказується величина прибутку у виді процента до номіналу, що продаються векселі до номіналу, а викуповуються банком по ціні продажу.

До запозиченого капіталу комерційного банку належать кошти отримані від емісій та продажу облігацій, та кредити, отримані у інших банків, в тому числі НБУ.

Облігацією називаєтьсяцінний папір, що емітується для запозичення коштів. На відміну від звичайних акцій облігації не дають право їх власникам на участь у керуванні комерційним банком. Якщо акції випускаються без встановлення терміну погашення, то по облігаціях встановлюється такий термін. Тому кошти, отримані комерційним банком за допомогою облігацій, не можуть вважатися власним капіталом. Вони свідчать про надання власниками облігацій зазначених коштів у розпорядження емітента у формі довгострокової позики. Власник облігації набуває право на одержання фінансового прибутку по ній протягом терміну дії позики. З настанням терміну погашення облігації банк повертає власнику номінальну вартість цього цінного паперу.

Якщо комерційний банк і надалі хоче утримувати у своєму обороті кошти, залучені за допомогою облігацій, він вдається до рефінансування попередніх випусків.

Рефінансування – це погашення старої заборгованості шляхом випуску нових позик, головним чином з заміною короткострокових зобов'язань довгостроковими цінними паперами.

Це здійснюється шляхом викупу раніше випущених облігацій за рахунок коштів, отриманих від випуску нових незабезпечених боргових зобов'язань. Облігації, якщо це передбачено умовами емісії, можуть бути конвертовані в прості акції. Тоді залучені з їх допомогою кошти переходять у власний капітал комерційного банку. Конвертованість облігацій – це їх здатність обмінюватись на інші цінні папери, що дозволяє підвищити їх привабливість у колі покупців, оскільки дає можливість останнім придбати акції банку в більш вигідний момент. Власники облігацій ризикують менше, ніж власники акцій, оскільки у випадку банкрутства комерційного банку кредиторам кошти повертаються раніше ніж звичайним акціонерам.

До акціонерних банків, що випускають облігації застосовуються такі ж вимоги, як і при випуску акцій. Емісія облігаційрегламентується законами України від 19.09.91р. "Про господарські товариства" і від 24.06.91р. "Про цінні папери та фондову біржу", тобто тими ж законодавчими актами, що й випуск акцій.

Комерційний банк може випускати облігації для залучення позикових коштів лише за умови повної сплати випущених ним акцій. Реалізація облігацій може відбуватися або на основі їх продажу за договорами з покупцями, або шляхом обміну на раніше випущені облігації та цінні папери. Погашаються облігаційні позики комерційними банками після закінчення терміну обігу облігацій за їх номінальною вартістю.

Банківські облігації в Україні не дістали розвитку. Причинами такого становища є їх незабезпеченість, нездатність нових банків довести статутні капітали до розмірів мінімальних вимог НБУ, фінансові труднощі, що виникли в більшості банків останнім часом, а також по суті відсутність вторинного ринку цінних паперів.

Одним із джерел поповнення ресурсів комерційного банку є міжбанківський кредит. Кредитними ресурсами торгують стійкі фінансово комерційні банки, у яких завжди є надлишок ресурсів. Ці банки для одержання прибутку прагнуть розмістити вільні ресурси в інших банках. Крім фінансової вигоди банки-кредитори одержують можливість встановлення ділових партнерських стосунків.

В принципі банкам вигідно розміщувати кредитні ресурси в інших банках в порівнянні з кредитуванням суб'єктів господарської діяльності, оскільки перші відрізняються, як правило, більш високою надійністю. Проте в Україні з другої половини 1994 року у банківській системі склалася кризова ситуація, однією з причин якої було неповернення окремими банками міжбанківських кредитів. На даний час, виходячи з рекомендацій НБУ, комерційні банки дуже обережно підходять до вирішення питань про видачу міжбанківських кредитів.

Терміни міжбанківських кредитів можуть бути різними – від 1-го дня до 3-6 міс. Процентна ставка за міжбанківськими кредитами, як правило, нижча ніж за кредитами, наданими господарникам. Вона встановлюється самостійно залежно від попиту та пропозицій на міжбанківському ринку та рівня облікової ставки НБУ.

Банки-позичальники залучають міжбанківський кредит для розширення своєї кредитної діяльності з клієнтами, а також з необхідністю регулювання банківської ліквідності. Досить активно банки використовують міжбанківські кредити терміном на 1 день, мета яких полягає у підтримці поточної ліквідності банку.

Купувати і продавати кредитні ресурси можуть не тільки комерційні банки, але і їх відділення та філії. Проте це право реалізується в системі одного банку, що має філіальну мережу. Банки, що виходять на ринок міжбанківських кредитів, повинні чітко сформулювати для себе, з якою метою вони займатимуться діяльністю на ринку. Використання на ринку може здійснюватись для надійного розміщення коштів (тоді банк виступає в ролі кредитора) або оперативного залучення коштів (тоді банк виступає як позичальник), або банк здійснює операції для одержання прибутку, інколи і спекулятивного. Якщо банк має вільні кошти, які він може розмістити на ринку, то позиція його довга, якщо банк хоче залучити кошти – то знак його позиції буде від'ємним (коротка позиція). Одним із завдань на ринку міжбанківських кредитів є приведення позицій до нуля.

Loading...

 
 

Цікаве