WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Формування ресурсної бази комерцiйних банкiв - Дипломна робота

Формування ресурсної бази комерцiйних банкiв - Дипломна робота

Одним із видів депозитів до запитання є залишок коштів на кореспондентських рахунках відкритих у даному банку іншими банками.

Строкові вклади – це кошти, що розміщені в банку на певний строк і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку за встановлений період (не менше одного місяця). Вилучення строкових вкладів відбувається шляхом переказу грошей на поточний рахунок або готівкою з каси банку. Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні в банківському плануванні. За ними сплачується високий депозитний процент, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальної динаміки ставок грошового ринку та інших умов.

Строкові вклади є джерелом одержання прибутків їх власниками. Вкладнику, який має досить велику суму грошей на рахунку до запитання і передбачає в перспективі значні витрати, на деякі цілі, не вигідно тримати вказані кошти на поточному рахунку за відносно великий процент або навіть без нього. Йому вигідніше розміщувати вільні кошти на терміновому вкладі. Потім, коли настане строк, він може зняти грошові кошти зі строкового депозиту і здійснити заплановані витрати, отримавши при цьому додатковий прибуток. Вони оформляються угодою між вкладником і банком. Банки самостійно розробляють форму депозитної угоди. В угоді передбачається сума внесків, термін, протягом якого внесок буде зберігатися в банку, розмір депозитного процента, обов'язки та права вкладника і банку, відповідальність сторін за недотримання умов депозитної угоди. Деякі банки встановлюють мінімальний розмір строкового вкладу, величина якого залежить від орієнтації банку на відповідного вкладника (дрібного, середнього, значного).

У свою чергу банк бере на себе зобов'язання своєчасно виконати усі умови угоди і відповідати за їхнє порушення, що відображається у встановленні пені або штрафів за невчасну видачу коштів власнику депозитного рахунку або виплату процентів. При достроковому вилученні коштів клієнтів з термінового депозиту, як правило він позбавляється при цьому процентів, передбачених угодою. В цьому випадку процент знижується до рівня, передбаченого по вкладах до запитання.

Строкові вклади не використовуються для здійснення поточних платежів.

Строкові вклади бувають двох видів:

1. Власне строкові.

2. Вклади з попереднім повідомленням про вилучення.

Власне строкові вклади повертаються власнику в заздалегідь обумовлений термін. До цього моменту рахунок "заблокований" і банк ним розпоряджається. Якщо вкладник продовжує зберігати гроші на строковому рахунку після обумовленого терміну, то розпоряджатися ним може як поточним рахунком.

Строкові депозити з попереднім повідомленням про вилучення потребують від вкладника попереднього оформлення спеціальної заяви про вилучення коштів. Такий вид депозиту вигідний банкові тим, що він зможе рефінансувати свої активні операції за рахунок інших джерел і зменшити операційні витрати, пов'язані з поверненням депозиту.

За термінами строкові депозити класифікують на:

  • депозити терміном до 1-го місяця;

  • депозити від 1 до 6 місяців;

  • депозити від 6 до 12 місяців;

  • депозити понад 1 рік;

  • депозитні сертифікати.

Приведені в таблиці 2.11. дані свідчать, що загальна сума залучених комерційними банками коштів підприємств, організацій і фізичних осіб у національній та іноземних валютах стабільно зростала протягом 1991-2001 років, сягнувши на 01.01.2002 р. 25485 млн. грн.

Таблиця 2.11.

Кошти на рахунках підприємств, організацій та населення в комерційних банках за (видами валют) 1991-2001* рр. [21]

На кінець періоду

Національна валюта

Іноземна валюта

Разом

млн. грн.

%

млн. грн.

%

млн. грн.

%

1991

2

100

0

0

2

100

1992

18

90

2

10

20

100

1993

254

72

99

28

353

100

1994

1401

58

1021

42

2422

100

1995

2710

63

1577

37

4287

100

1996

3583

70

1562

30

5145

100

1997

4707

74

1650

26

6357

100

1998

5046

61

3232

39

8278

100

1999

6830

56

5326

44

12156

100

2000

11433

62

7152

38

18585

100

2001

17265

68

8220

32

25485

100

Слід зауважити, що збільшення обсягів залучених коштів у національній та іноземних валютах відбулося завдяки різним чинникам і з різною швидкістю. Якщо коливання показника залишків на рахунках у іноземній валюті резонували в основному з коливаннями обсягу грошової маси, то на показник залишків у іноземній валюті впливало кілька чинників: поточний баланс між експортом та імпортом, коливання валютного курсу гривні, застосування (або скасування) чи відсутність обов'язкового продажу валютної виручки тощо.

Відомо, що високий темп інфляції за інших незмінних умов провокують підприємства і населення зберігати кошти у вільноконвертованій валюті (на яких саме рахунка – на поточних чи строкових депозитних – у даному разі не та важливо). Саме це (а також лібералізація зовнішньої торгівлі та зростання експорту) спонукало економічних суб'єктів до кінця 1994 року швидкими темпами нарощувати залишки на валютних рахунках.

Починаючи з 1995 року валютний курс гривні коливався значно повільніше, темпи інфляції знизилися, що спричинилося до відповідного зменшення (наприкінці 1997 р. – до 26%) питомої ваги валютних вкладів у загальній сумі залучених коштів.

Проте влітку 1998 року світова валютно-фінансова криза зачепила й Україну, спровокувавши "втечу від гривні", що знайшло своє відображення в зростанні протягом 1998-1999 років питомої ваги валютних залишків до рівня 44%.

Одужання економіки, яке спостерігалося останні роки зумовило зниження питомої ваги валютних пасивів (за станом на 01.01.2002 р. – до 32%).

Як видно з даних показаних на рис. 2.4. за останні роки залишки вкладів у гривневому еквіваленті зростали більш високими темпами ніж у іноземній валюті, що свідчить про зростання довіри населення до національної грошової одиниці.

Рис. 2.4. Співвідношення росту коштів у національній та іноземній валютах

за 1991-2001 роки їх [52]

У роботі комерційних банків по залученню вкладів (депозитів) важливу роль відіграє процентна політика, оскільки одержання прибутків від вкладених коштів служить для клієнтів суттєвим стимулом до активізації внесків. Розмір депозитного процента встановлює комерційний банк самостійно, виходячи з облікової ставки НБУ, стану грошового ринку і власної депозитної політики.

Рівень прибутків за різноманітними видами депозитних рахунків різний. Найнижчі проценти комерційні банки сплачують за рахунками до запитання, оскільки вони характеризуються нестабільністю залишків. За такими рахунками, відкритим юридичним особам, проценти можуть зовсім не нараховуватися. У цьому випадку з клієнтів як правило, не стягується плата за розрахунково-касове обслуговування. Відсутність або незначні прибутки стимулюють власників рахунків до запитання скорочувати до мінімуму залишки коштів на них і вкладати їх у більш прибуткові операції (термінові депозити, цінні папери тощо), що для банків не вигідно. Тому деякі з них намагаються стимулювати клієнтів до підтримки стабільних залишків на рахунках до запитання. Це робиться шляхом встановлення підвищених процентів або виплати клієнтам премій за значні залишки коштів.

Хоча за рахунками до запитання, відкритими для фізичних осіб, проценти нараховуються в обов'язковому порядку, прибуток по них набагато нижчий, ніж по термінових депозитах.

При встановленні розміру процентної ставки по термінових депозитах визначальним чинником є термін, на який розміщені кошти. Чим триваліший термін, тим вищі процентні ставки. Процентна ставка за терміновим депозитом може залежати і від частоти виплати прибутку: чим рідше здійснюються виплати, тим вищий рівень процентної ставки.

Loading...

 
 

Цікаве