WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Формування ресурсної бази комерцiйних банкiв - Дипломна робота

Формування ресурсної бази комерцiйних банкiв - Дипломна робота

Д
ля динаміки сплаченого протягом 1994-2001 років статутного фонду банківської системи (див. рис. 2.1.) характерне стрімке зростання (у 6 разів) сплаченого статутного капіталу банківської системи впродовж 1995 року.

Рис. 2.1. Динаміка росту сплаченого статутного капіталу

комерційних банків в 1994-2001 рр. [51]

Пояснення різкого збільшення у 1995 році статутного капіталу просте. В умовах високої інфляції (згадаємо у 1993 р. вона сягнула 10156%, у 1994 р. – 401%) розмір капіталу не мав для банків суттєвого значення, оскільки його реальний (валютний) еквівалент постійно знецінювався, тож банки й не розраховували на те, що цей капітал у разі потреби виконає функцію "грошей збережених на чорний день". 1995 рік став першим роком суттєвого сповільнення темпів інфляції і, що на менш важливе, перемоги над високими інфляційними очікуваннями. Це стимулювало банки нарощувати обсяги капіталу, адже вони вже не могли розраховувати на інфляційне знецінення наданих у кредит коштів.

На порядок формування власного капіталу значний вплив має вид акцій, що випускаються, які в залежності від порядку виплати дивідендів і права участі в управлінні банком, поділяються на прості (звичайні), та привілейовані.

Власники звичайних акцій беруть участь в управлінні банку і поділяють з ним всі його доходи, збитки та ризики. Якщо комерційний банк не одержує прибутку, власники звичайних акцій не отримують дивідендів, їм нічого не гарантується і при ліквідації банку. Однак, збитки власників звичайних акцій не можуть бути більшими, ніж первісна вартість їхніх інвестицій, а дохід, у разі прибуткової діяльності банку, вони можуть отримувати значний, тому що розподіл залишку прибутку відбувається тільки між власниками простих акцій.

Власники звичайних акцій вкладають свій капітал на весь час функціонування комерційного банку. Вони, як правило не можуть продати їх назад банку-емітенту. В окремих випадках, якщо збори акціонерів ухвалять рішення про скорочення числа учасників банку, частка простих акцій може бути викуплена банком-емітентом. Звичайні акції вільно купуються та продаються на вторинному ринку цінних паперів.

Привілейовані акції дають право їхнім власникам право на отримання фіксованого розміру дивідендів, що не залежить від отриманого банком прибутку. Власники привілейованих акцій у разі ліквідації комерційного банку та розподілу його майна мають переваги порівняно з власниками звичайних акцій: їм повертається вартість привілейованих акцій, однак після того, як будуть задоволені грошові вимоги кредиторів банку.

З розширенням кола операцій комерційних банків, а також у зв'язку з необхідністю задоволення вимог Національного банку України щодо мінімального розміру статутного фонду у комерційного банку з'являється потреба в збільшенні розмірів цього фонду. Це досягається через проведення додаткової емісії акцій. Як правило, банк прагне при додаткових емісіях випускати насамперед привілейовані акції, з тим щoб, запобігти розширенню кола власників звичайних акцій та ускладненню процесу управління банком.

Перший випуск акцій банку має складатися тільки зі звичайних акцій. Реєстрація та продаж банком-емітентом першого випуску акцій звільняються від оподаткування податком на операції з цінними паперами.

Усі випуски цінних паперів банками типу відкритого акціонерного товариства, незалежно від розміру випуску та кількості інвесторів, підлягають державній реєстрації у Міністерстві фінансів України. Мета цієї процедури – підвищити відповідальність банків-емітентів перед покупцями цінних паперів та знизити ризики, пов'язані з фінансовими зловживаннями та махінаціями. Щоб отримати право додаткової емісії акцій, банк не може бути збитковим, мати прострочених боргів перед бюджетом та кредиторами. У той же час збільшення власних коштів за рахунок випуску акцій не завжди спроможне забезпечити порівняно оперативне надходження додаткових ресурсів у відповідь на потреби зростаючих масштабів банківських операцій, позаяк випуск і розміщення акцій на фондовому ринку може бути пов'язаний із тривалою процедурою реєстрації та значними організаційними витратами, а спрямування прибутку на поповнення власного капіталу залежить від рішення щорічних зборів акціонерів банку.

Залучення коштів на умовах субординованого боргу вигідніше (порівняно з іншими методами збільшення капіталу) для банків із кількох причин. Головні серед них такі:

  • Субординовані зобов'язання менш ризиковані, ніж наприклад, акції банку, оскільки мають нижчий рівень дохідності та є дешевшим (порівняно з емісією акцій) джерелом формування банківського капіталу.

  • Відсотки за субординованим боргом сплачуються за рахунок збільшення валових витрат.

  • Боргові зобов'язання не дають їх власникам права на управління банком, тобто перед акціонерами не виникає загрози втрати контролю над банківською установою.

  • Механізм залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу простіший, ніж застосовуваний, приміром, у разі емісії акції.

  • Формування капіталу шляхом емісії субординованих зобов'язань і цінних паперів сприяє підвищенню прибутковості акції (звісно, якщо дохід від розміщення коштів перевищує витрати, пов'язані з їх запозиченням.

  • Залучення коштів на умовах субординованого боргу є прийнятнішим для банків також з огляду на складну економічну ситуацію в Україні, за якої банківським установам проблематично розміщувати акції, оскільки їх придбання можливе лише за рахунок власних коштів акціонерів (засновників).

    Водночас залучення коштів на умовах субординованого боргу має і деякі недоліки:

    • не всі банки можуть сповна користуватися зазначеним джерелом капіталу, адже воно наповнюється лише за наявності довіри інвесторів до країни та до конкретного банку;

    • зазначений вище спосіб формування капіталу впливає на співвідношення власного та залученого і позиченого капіталів він може справляти негативний вплив також на фінансову стійкість банку та курс його акцій.

    За своєю економічною сутністю субординовані зобов'язання є для банку позичковими грошовими коштами, які, з рештою, потрібно повертати власникам. Та з огляду на достатній тривалий строк використання зазначених коштів і можливість їх конвертування (зокрема на акції банку) такі позичкові кошти прирівнюються до власних.

    Підсумовуючи вказане потрібно зазначити, що банки повинні дбати не лише про збільшення капіталу за рахунок власних внутрішніх джерел, а й про додаткове залучення коштів учасників (засновників, акціонерів, пайовиків) банку та залучення коштів на умовах субординованого боргу.

    2.3. Аналіз зобов'язань комерційних банків України

    Основою ресурсного потенціалу комерційного банку є його зобов'язання. Вони складають найбільшу питому вагу у ресурсній базі комерційних банків.

    Я
    к видно з рис 2.2. найбільшу питому вагу в структурі зобов'язань банків України становлять кошти суб'єктів господарювання (38%), а найменшу – кредити міжнародних та інших фінансових організацій (1%) та цінні папери власного боргу (1%).

    Рис. 2.2. Структура зобов'язань банків України

    за станом на 01.01.2002р. [51]

    Питома вага заборгованості перед підприємствами у структурі зобов'язань банку перед підприємствами суттєво впливає на їх фінансовий стан.

    Надмірне (що прямує до 100%) значення цього співвідношення може бути як наслідком свідомої відмови банку від залучення відносно дорогих депозитів населення і міжбанківських кредитів, так і ознакою недовіри до даної кредитної установи з боку фізичних осіб та інших банків.

    Незначне (або нульове) значення показника може бути наслідком або фінансових негараздів, або інших факторів, що спричиняють повільне зростання чи стабільне зменшення клієнтських зобов'язань.

    Утаблиці 2.8. відображено цей показник щодо банківської системи в цілому, груп банків і банківських установ, які мають найбільші й найменші його значення.

    Таблиця 2.8.

    Питома вага заборгованості перед суб'єктами господарювання в структурі зобов'язань окремих банків та груп банків на 01.01.2002 р. [21]

    Банківські установи зі значною питомою вагою заборгованості перед підприємствами у структурі зобов'язань

    (> 80%)

    Зна-чення показ-ника,%

    Банківські установи зі не значною питомою вагою заборгованості перед підприємствами у структурі зобов'язань (< 20%)

    Зна-чення показ-ника,%

    Групи банків

    Зна-чення показ-ника, %

    ДІАЛОГБАНК

    99

    "КРЕДІ СВІСС ФЬОРСТ БОСТОН (УКРАЇНА)

    0

    Найбільші

    38

    КЛАСИКБАНК

    97

    "ПРИВАТІНВЕСТ"

    0

    Великі

    32

    ТММ – БАНК

    91

    ІНВЕСТ-КРИВБАС БАНК

    3

    Середні

    46

    "БАЗИС"

    90

    УКРСПЕЦІМПЕКСБАНК

    5

    Малі

    35

    УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ

    87

    "АРКАДА"

    7

    УНІВЕРСАЛЬНИЙ БАНК РОЗВИТКУ ТА ПАРТНЕРСТВА

    86

    РЕАЛ БАНК

    10

    Разом по системі

    38

    "МОРСЬКИЙ"

    83

    "СТОІК"

    10

    МТ – БАНК

    81

    ПРОМЕКОНОМБАНК

    10

    "МЕРКУРІЙ"

    80

    УКРАЇНСЬКИЙ КРЕДИТНИЙ БАНК

    11

  • Loading...

     
     

    Цікаве