WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Доходи комерцiйного банку, на прикладi банку "Україна " - Дипломна робота

Доходи комерцiйного банку, на прикладi банку "Україна " - Дипломна робота

Суттєво вплинула на кредитно-платіжні відносини банків з підприємствами криза неплатежів. З одного боку, комерційні банки, бачачи погіршення платоспроможності підприємств, утримувалися від надання їм нових кредитів, що ще більше погіршувало становище підприємств. З іншого боку, підприємства, опинившись у скрутному фінансовому становищі, не могли виконувати свої зобов`язання не тільки перед іншими підприємствами, але й перед банками. Зростання простроченої заборгованості підприємств за банківські кредити створило серйозну загрозу для ліквідності не тільки окремих банків, але й банківської системи в цілому.

Звуження кредитної діяльності комерційних банків з одночасним наростанням неплатежів за простроченими позиками та зростанням резервів ліквідності підірвали прибутковість банків. Адже процент за позиками був і залишається основним джерелом доходів банків. Наприклад, у 1990 році процентна маржа досягла 90% усього балансового прибутку комерційних банків. Надійних позичальників в економіці стає все менше. Банкам немає кого кредитувати. Для багатьох банків неплатежі за позиками стали перманентними. зростає заборгованість банкам за проценти.

Крім того, і деякі інші внутрібанківські процеси сприяли активізації кризи банківської діяльності. Найбільш відчутні з них – жорстка монетарна політика Національного банку, недостатня оперативність і ефективність контролю з боку Національного банку за діяльністю комерційних банків та недоліки в діяльності самих банків. Але ці внутрібанківські проблеми, так би мовити, лише ускладнювали ситуацію, а першопричина кризи банківської діяльності за межами банківської системи – в нашій економіці. В Україні немає системи страхування ризиків кредитної діяльності і страхування банківських депозитів. Ми вважаємо, що це негативно впливає на економіку нашої держави, адже комерційні банки не мають можливості надійно застрахувати себе від ризику неповернення кредитів. Треба відзначити, що банківський нагляд вчасно не виявив і не ліквідував банків – банкрутів, які згодом потягли за собою через систему міжбанківських кредитів інші банки.

Механізм застави майна, по суті, не діє. Майно державних підприємств вкрай складно оформити, як заставу, оскільки на це потрібен дозвіл фонду державного майна. Ще складніше реалізувати це майно, якщо воно оформлене як застава, у зв`язку з платіжною кризою. Але якщо навіть і вдалося реалізувати заставлене майно, то платежі податків до бюджету, податок на додану вартість, податок на прибуток, нотаріальний збір "з`їдають" значну частину виручки, а залишку виявляється замало для того, щоб погасити банківські позики. Так само неефективно працює механізм банкрутства підприємств, котрі не погашають борги банкам. Не можуть гарантувати банками повернення кредитів і малопотужні страхові компанії, які також переживають не кращі часи.

Не маючи інших джерел існування та подальшого розвитку, деякі банки свідомо вдалися до проведення занадто ризикової кредитної політики. При наданні кредитів ними недостатньо приділялася увага вивченню кредитного ризику. Ситуація ускладнювалась тим, що інформація банків про платоспроможність позичальника та стан його господарської діяльності на момент надання кредиту була неповна або недостовірна. Допускалася практика надання кредитів і зовсім без забезпечення, так званих бланкових кредитів, а також кредитів під страхування чи гарантію без належної перевірки статутних документів та фінансового стану фірм – гарантів. Спостерігаються негативні явища: від надання кредитів акціонерам на пільгових умовах без належного забезпечення та в розмірах, що значно перевищують їхні внески до статутного фонду банку, до надмірного захоплення наданням кредитів обмеженому колу позичальників, особливо в значних розмірах, так званих великих кредитів.

Така тактика роботи банків в умовах загальної економічної кризи призвела до погіршення фінансового стану 25% комерційних банків. Сьогодні настав час зміни стратегії і тактики роботи банків і, перш за все, модернізації активів та пасивів, розширення банківських послуг. Не краще склалися справи і на міжбанківському кредитному ринку. За умов браку ліквідних фінансових інструментів банки досить активно проявляли себе на цьому ринку, але надання недостовірної інформації, тобто невчасне віднесення заборгованості на рахунки прострочених кредитів, невідображення прострочених платежів за проценти на кредити і недостатня вимогливість під час вивчення фінансового стану банку позичальника призвели до різкого зростання ризику при наданні міжбанківських кредитів. Саме ці недоліки в кредитній політиці банків посилили кризові явища. Внаслідок цього чимало банків, які дотримувалися ризикової кредитної політики, тепер мають великі суми простроченої заборгованості за кредити та проценти на них і опинилися на межі банкрутства. А ті банки, які дотримувалися менш ризикової кредитної політики, обережно надавали кредити, сьогодні мають великі залишки вільної ліквідності, не використовують їх для отримання прибутків і тому теж зазнають значних збитків. Накопичення надлишкових резервів комерційних банків визначили успішну реалізацію перших емісій державних короткострокових облігацій. Але повільна організація роботи Міністерства фінансів на ринку державних цінних паперів становить банки у скрутне становище і, взагалі, заважає процесу реформування економіки України.

Не менш актуальне на даному етапі питання ступеня надійності банківських установ, їхньої довговічності. Нині банківська система України розвивається по вертикалі: головний банк – філіал – регіон. Доля фінансів повністю залежить від головних банків. Це, на нашу думку, ускладнює контроль за діяльністю філій банків як із боку самих комерційних банків, так і з боку регіональних управлінь Національного банку. Проблема в тому, що діяльність філіалів регулюється головним банком, який у першу чергу вирішує свої проблеми, а потім – проблеми регіонів, де розташовані філії. Як бачимо з досвіду, в деяких випадках головний банк виявляється неспроможним відшкодувати збитки філіалу, забезпечити при його закритті захист інтересів клієнтів.

На даний момент настав час для розвитку банківської системи по горизонталі: головний банк – регіональне управління – дочірні банки. Заслуговує на уваги ідея об'єднання філіалів одного банку, розташованих у конкретному регіоні, з наданням цьому об'єднанню статусу юридичної особи.

Звернемо увагу на загальну оцінку стану банківської системи. Зараз в Україні на 49 млн. чоловік 221 банк, чого, очевидно недостатньо. Ці показники в 20-50 разів нижче, ніж у розвинутих країнах світу.

Інфляція 1992, 1993, 1994 рр. зменшила капітал усіх банків. Така ж ситуація ще з одним узагальненим показником банківської діяльності – активами.

За оцінками західних експертів, як перешкоди до інвестування економіки України називаються дві основні причини: нестабільність законодавства та нерозвиненість банківської системи. Така криза в економіці все більше і більше відбивається на якості кредитних портфелів і колишніх державних банків.

У процесі подальшого поглиблення банківської реформи з метою всебічного зміцнення банківської системи, забезпечення на ділі її ефективної підтримки з боку держави необхідно розглядати питання не лише якісного, але й кількісного розвитку банківської системи України. Кількісний розвиток комерційних банків ( їх виникнення та ліквідація ) має відбуватися під впливом економічних процесів, а не шляхом прямого втручання державних органів управління.

Фінансова криза, що охопила країну з серпня 1998 року позначилась на роботі всіх фінансових інститутів. Банки не можуть заробляти за умов кризи. Обсяги власних капіталів банків протягом 3 кв.1999 року зменшились на 35% або на 350 млн.дол.

А от держава за умов кризи у порівнянні з комерційним банком виграла 400 млн.дол. саме на таку суму подешевшали вкладення комерційних банків у державні цінні папери.

Втратили і клієнти комерційних банків, особливо вкладники. Обсяги втрат громадян становили 35% або 310 млн.дол. якщо порівняти коефіцієнт прибутковості як статутного капіталу, так і чистих активів , то тут є тенденція до збільшення, але це свідчить лише про те, що банківська система здатна нарощувати рентабельність статутних капіталів і чистих активів. Отож на 1 грн, статутного капіталу банків приріст становив 0.29 коп. Це дуже незначна рентабельність.

Станом на 1.10.99р. структура кредитів юридичних банків була такою: 75% становлять кредити юридичним особам, кредити та депозити інших осіб-17,8%, кредити органів державного управлиння-1%.

У практиці банківської системи України розповсюдженні такі форми забезпечення кредитних угод: застава майна, гарантія проведення на користь банку вимог і рахувати позиковця третій особі, страхування відповідного позиковця перед банком за непогашенням кредиту та ризику непогашення.

Loading...

 
 

Цікаве