WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Доходи комерцiйного банку, на прикладi банку "Україна " - Дипломна робота

Доходи комерцiйного банку, на прикладi банку "Україна " - Дипломна робота

Банки в нашому розумінні зрівнювались з "мінялами" та їх особливості столами і в стародавній Греції, де банкірів називали "транезідами" (від грецького "транеза", яке відповідало слову "стіл"). Свої "тренезіди" були і в стародавньому Римі, де були тензарії (від латинського "тенза" - стіл), які проводили обмін валют, а також займалися деякими іншими грошовими операціями. "Перші банки" виникли на основі "міняльної" справи – обміну грошей різних міст і країн. Сама по собі обмінна операція є відбитком товарного обміну, в ній немає ще кредитної платформи, яка робить головне направлення в діяльності банків нижчого періоду.

Хто ж виконував ці перші банківські операції? По свідченнях істориків, ними були як окремі особи, так і деякі церковні установи, в яких концентрувались значні грошові засоби. В стародавніх святилищах накопичувались великі грошові кошти. Храми були надійним місцем для зберігання цінностей. Злодії, які відносились з повагою до храму, не грабували їх. Вклади, недоторканість яких гарантувались поважним відношенням до релігії, зробили знаменитими грецькі храми (Дельфійський, Ефейський, Самоський) одночасно і своєрідними банківськими установами. В храмі Артеміди в Ефесі сконцентрувались при цьому вклади з малоазійського берегу, а в храмі Аполлона в Дельфах сконцентрувались кошти всієї Європейської Греції.

Перші банкіри зрозуміли, що накоплені великі грошові кошти лежать без руху, в той час як від них можна отримати користь, давши грошові кошти в тимчасову користування. Заставою при цьому були товар, кораблі, в деяких випадках будівлі, цінності, коштовності, і навіть раби.

Надання банківських позик, супроводжувалось зняттям високих процентів, рівень яких сягав до 36% річних. Дуже дорогі були кредити, які надавались на Русі. Разом з кредитними операціями стародавні банки отримали розвиток і розрахунки по обслуговуванню вкладників. Розрахунки проходили за допомогою "трансферт" – перенесення грошових засобів з однієї таблиці на іншу. Кожний вкладник мав свою таблицю з відміткою свого імені. Якщо клієнти, здали на зберігання свої вільні гроші в банк, тоді їм не потрібно було особисто платити по тій чи іншій сумі, всі платежі виконував за них банкір, у якого був вклад і таблиця (рахунок в сучасному розумінні) з іменем вкладника. Грошові засоби з таблицею одного вкладника переносились на таблицю іншого, створювались прості форми безготівкових розрахунків. Характерно, що при цьому, необхідно було особисте, усне розпорядження клієнта про перерахування грошових засобів, але потім з'являються письмові "накази" (прототип сучасному чеку), які полегшували і прискорювали платежі. Привілеї, надані банком, не могли не задовольнити ділових людей. Поступово банківська клієнтура розширювалась. Банки в свою чергу пішли на виконання робіт поручителів по складанню договорів між клієнтами, стали виступати посередниками в торгових справах. Для легкості при розрахунках банки випускали навіть банківські білети, які були в обігу на рівні з повноцінними грішми.

Напевно було б несправедливо вважати, що всі ці операції стародавнього товаро-грошового обігу свідчить про фінансування банку. Процес накоплення власних і чужих грошових засобів (прийом грошей на зберігання, як найстаріша кредитна угода) і їх надання в тимчасове користування характерно для форми кредиту в тому числі і особового кредиту, який виник можливо, разом з функцією грошей, як засобу платежу, задовго до перетворення однієї із сторін кредитних відносин – кредитного банку.

В XVI – XVII століттях купівельної гільдії ряду міст (Мілан, Амстердам, Гамбург, Нюрнберг) заснували спеціальні жиробанки для втілення безготівкових розрахунків між своїми клієнтами-купцями. Жиробанки вели розрахунки між своїми клієнтами в спеціальних грошових одиницях, виражених в конкретних вагомих благородних металах. Свої вільні грошові засоби жиробанки представляли в позики державі, місту і зовнішньоторговельним компаніям. Перший акціонерний банк (Англійський банк) був заснований у 1694 році, отримав від уряду право на випуск банкнот.

Банки – особливий вид підприємницької діяльності, зв'язаний з рухом позичкового капіталу, їх мобілізації і розприділення.

Завдяки своєму економічно-географічному положенню Буковина з давніх давен була об`єктом зацікавленості ділових людей різних країн. Проявляючи інтерес до краю, вони сприяли розвитку сільського господарства, торгівлі, промисловості. В кінцевому рахунку це спонукало до виникнення розвитку банківської системи на Буковині. Буковина була однією з найвідсталіших у колишній Австро-угорській імперії земель.

Однак розвиток капіталістичних відносин проявляються лише у сфері обігу. І це цілком логічно, адже формування нових капіталістичних відносин потребувало значних обігових коштів. Оскільки власних коштів не вистачає, різні прошарки населення брали необхідну суму в кредит під заставу майна та певний процент із заздалегідь обумовленою датою повернення (іпотечний кредит).

На той час переважав приватний лихварський кредит під надто високий процент. Домінування цієї форми кредитування пояснюється економічною відсталістю краю, нерозвинутістю банківської системи на Буковині, браком вільної готівки. Особливо сильним були позиції лихварів у сфері дрібного селянського і ремісничого виробництва. Не маючи змоги одержати кредит у великих банках, селяни та ремісники мусили брати у лихварів кредит під 50,100, а то і 300%. Станом на 1865 рік приватних кредитів лише у сільському господарстві було надано на 4 млн. флоринтів.

Дорожнеча кредиту спонукала заможних людей шукати його у спеціальних грошово-кредитних закладах Відня, Львова, Кракова та інших міст імперії. Проте це було пов'язано з певними труднощами, зручніше було одержувати такі кредити на місці.

Питання про заснування іпотечного банку, тобто такого, який би давав кредит під заставу нерухомості, обговорювалася представниками влади, поміщиками і промисловцями ще у 1849 і 1850 роках, висувалися різні пропозиції в 1854, 1865, 1881 та наступних роках про заснування буковинського селянського банку, однак безуспішно.

Перша фінансова-кредитна інституція в краї – Крайова каса виникла у Чернівцях у 1850 році. У 1860 році засновано Буковинську ощадну касу. Її касові обороти зростали з 143 тис. фл. у 1862 р. до 877 тис. фл. у 1877 р., 7,7 млн. фл. у 1885 р., 14,5 млн. фл. у 1895 р. У 1908 році іпотечні кредити в її активах становили 9,2 млн. крон (1 крона = 0,5 фл.). Проте ця каса не могла задовольнити попиту у кредитах. Через те, що крайові чиновники довгий час не могли заснувати власних банків, було взято курс на заснування філіалів позакрайових банків.

З 1863 р. у Чернівцях почав діяти філіал Англо-Австрійського банку.

У 1869 р. тут відкрито філіал Галицького іпотечного банку, що надавав кредити під заставу великої земельної власності, будинків та ін. Його касовий оборот зріс з 5,2 млн. фл. у 1870 р. до 17,4 млн. фл. у 1895 р.

1870 р. засновано Буковинський (польський) задатковий банк, пайовиками якого були в основному місцеві поляки: поміщики, промисловці, торговці, домовласники, окремі заможні селяни – всього у 1871 р. 206 осіб з сумою паїв 57 тис.фл., у 1873 р. – 846 осіб (281 тис.фл.) і т.д., який надавав короткотермінові кредити (на місяць – під 7%, щонайменше на рік – під 6%).

З кінця 1871 року у Чернівцях почав діяти філіал Галицького русти- кального (селянського) банку, який під впливом агітації своїх агентів надав за десятиріччя кредитів під заклад селянської землі більше як 10 тис. селян на суму 2,3 млн. фл. під 12% річних (разом з достроковими видатками – під 20-25%) строком до 10 років. Лише незначна частина цих кредитів була використана для продуктивних цілей. Більшість позичальників попали у заборгованість, з кінця 70-х до середини 90-х років було спродано за борги сотні селянських господарств чи належна їм земельна власність, про що писала письменниця О. Кобилянська в оповіданні "Банк Рустикальний".

У 1874 році у Чернівцях відкрито філію Австрійського національного (з 1878 р. – Австро-угорського) банку, касовий обіг якого за перші 10 років зріс до 18,2 млн. фл., а у 1895 р. – до 69,1 млн. крон. Станом на 1907 р. цим філіалом було надано лише великим землевласникам Буковини 254 іпотечних кредити на 15,6 млн. крон під 4-6% річних. Чистий прибуток філії становив 378 тис. крон. Кредити видавалися на 40-50 і більше років.

Loading...

 
 

Цікаве