WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Доходи комерцiйного банку, на прикладi банку "Україна " - Дипломна робота

Доходи комерцiйного банку, на прикладi банку "Україна " - Дипломна робота

Станом на 1.10.99р. структура кредитів юридичних банків була такою: 75% становлять кредити юридичним особам, кредити та депозити інших осіб-17,8%, кредити органів державного управлиння-1%.

У практиці банківської системи України розповсюдженні такі форми забезпечення кредитних угод: застава майна, гарантія проведення на користь банку вимог і рахувати позиковця третій особі, страхування відповідного позиковця перед банком за непогашенням кредиту та ризику непогашення.

Аналізуючи роботу комерційних банків з іншими країнами можна виділити такі форми забезпечення, які в Україні у зв'язку з інформаційними процесами, нестабільність ринків збуту, знецінення заощаджень використання неможливо: це поліси страхування життя, свідоцтва про ощадні вклади, вимоги на виплату заробітної плати, готова продукція.

Загалом питання про достатню кількість банківських установ в країні вирішується значною мірою на емпіричному рівні виходячи з потреб ринку. За таких обставин значно більшої уваги потребує інший аспект розвитку банківської системи – якісний.

Річ в тому, що значним кількісним змінам структури банківської системи України не завжди відповідають позитивні, якісні зрушення. Йдеться насамперед про досить низький рівень капіталізації комерційного банку, адже значну частину новоутворених кредитних інститутів, заснованих в період загострення гіперінфляції підприємств реального сектора економіки, складало власне забезпечення кредитними ресурсами.

Необхідно також відзначити і низький професійний рівень менеджменту комерційних банків України, зокрема фахівців, які безпосередньо приймали рішення про надання кредиту позичальнику, повністю ігноруючи елементарні правила щодо надійного забезпечення повернення наданих банком позик.

З метою захисту самих же банкірів від певних ризиків, за межею яких банк стає неплатоспроможним, збитковим, і зрештою, банкрутом, НБУ встановив обов'язкові для всіх комерційних банків економічні нормативи щодо мінімального розміру статутного фонду, платоспроможності банку, показників ліквідності банку, максимального розміру ризику на одного позичальника, обов'язкових резервів, що розміщується в НБУ. Економічні нормативи це саме та планка, через яку не можна перескакувати, і на банківському ринку банк має працювати у встановлених рамках. Нажаль, банкіри не завжди розуміють це, а порушуючи економічні нормативи, самі ж собі шкодять.

Слабка капіталізація комерційних банків пов'язана також із проблемою низької концентрації банківського капіталу, шо виявлено у порівняно значної кількості банківських установ у країні і невеликої стосовно цієї кількості капітальної бази, яка на них припадає.

Незважаючи на позитивні тенденції останніх років, що відображено загальний зріст статутних фондів банку відповідно до вимог НБУ, понад 80% загальної кількості елементів другого рівня банківської системи становлять середні та малі банки. Зрозуміло, що економічно потрібні різні за розміщенням банківські установи, дрібніші з яких можуть успішно співпрацюють з невеликими підприємствами, оскільки великі банки досить часто не дуже охоче обслуговують середній та малий бізнес. Однак наявність у складі банківської системи надмірної кількості кредитних установ із невеликим капіталом може спричинити проблеми з підтриманням стабільності фінансового сектора економіки, оскільки навіть не масові, а окремі банкрутства банків підривають довіру до системи загалом. Практика свідчить, що у банків із невеликим капіталом частіше виникають проблеми з регулюванням ліквідності.

В Україні в основу банківської діяльності покладено універсалізм. А спеціалізація окремих банківських установ грунтується на галузевому принципі, хоча за останні роки він набув більшою мірою номінального виразу, перетворюючи скоріше на орієнтований банк без чіткого домінування у колі обслуговування клієнтури.

Інформаційне забезпечення передбачає функціонування різних органів, які визначають рейтинги банків, проводять аудит. Крім того самі банки потребують інформації як про потенційних клієнтів (фінансовий стан, позиції на ринку збуту), так і про економічний стан в цілому.

Крім того, у складі технічної інфраструктури банківської системи може бути доцільним формування міжбанківських розрахункових центрів, створеними банками, що мають стійкі, тривалі відносини на пайових засадах із метою операційного врегулювання взаємних зобов`язань.

1.2 Еволюція розвитку комерційних банків

Банки складають невід'ємну частину сучасного грошовогогосподарства, їх діяльність тісно пов'язана з потребами. Знаходячись в центрі економічного життя, обслуговуючи інтереси виробників продукції, банки встановлюють взаємозв'язок між промисловістю і торгівлею, сільським господарством і населенням. Банки – це установи не окремо взятого економічного регіону, або якої-небудь однієї країни, сфера обігу їх діяльності немає ні географічної ні національної межі, вони мають фінансову силу, акумулюють грошовий капітал.

Нажаль, на протязі довгого часу, досить часте непрофесійне мислення замінило економічний підхід і як результат, економічні функції кредитних установ з головних перетворень у другорядні. За всю нашу історію банки так часто ігнорували, до такої степені знизили їх економічне значення, що навіть зараз, в організований перехід до ринку, ми не надаємо такого значення, якого вони заслуговують. Іншими словами, в нашій економіці довго панував командний стиль управління народним господарством, а банки настільки були "загнані в куток" та втратили свій авторитет і значення, що в теперішній час існує необхідність встановлення їх ролі, яка повинна б бути для банку. Можна сказати, що в нашому суспільстві ще немає кінцевого розуміння того місця, яке повинні займати банки в економічній системі управління економікою. Вся наша теорія банків – це фактичний переказ того, які в країні є банки, які операції вони при цьому виконують. Суспільству потрібні більш глибокі уявлення про суть банків, необхідна його концепція, вияснення його суспільного значення. Все це непрості питання, їх коріння в історії розвитку банківської справи. Історія господарства стародавнього часу не залишає нам достатньої інформації про те, коли виникли банки, які операції вони виконували, що було силою їх розвитку.

На сьогоднішній день ми маємо інтересні відомості про перші гроші стародавніх народів (мушлі, хутра, золото, монети), але не про банки. Іншими словами сучасна історія накопила чималі свідчення стародавнього грошового обігу, але не дала поки, що відповіді на те, яка була при цьому роль простих кредитних установ.

Більше того, сам період виникнення банків виявився в економічній літературі настільки не визначений, що стає незрозумілим їх природа. Перші банки за відгуками багатьох авторів, виникли в умовах мануфактурної стадії капіталізму у формі банківських приміщень, які на відміну від растовщика надавали кредит промисловим та торговим капіталістам із помірним процентом, а пізніше у вигляді акціонерних банків.

Банкіри з'явились перш за все в окремих італійських містах (Венеція, Генуя) в ХІІ та ХІ ст. На думку багатьох авторів [10,14,29], банк, як особливий інститут товарного господарства, не зв'язаний з розвитком товарно–граничних відносин на ранніх етапах товарного господарства, а тільки в той період, коли потрібна була сітка спеціальних установ, які регулювали б заплутаний грошовий обіг і виробляли б більш широкомасштабні кредитні операції [17, 21]. Можна припустити, що банк, згідно з позиції цієї групи авторів, виник тільки на тій стадії розвитку кредиту, коли без його широкої допомоги неможливо було функціонувати капіталістичне підприємство. Не випадково, що в окремих книжках банк значиться, як виключно явище капіталістичного господарства. "Банк, - підкреслює І.А. Трахтенберг, - це особливий вид капіталістичного підприємства".

На ранній етап виникнення банку вказує інша група авторів [13,15, 23]. Банки на їхню думку "вперше з'явилися при феодалізмі". Однак, це ще не початок, не самий ранній період появи кредитних установ, вважають економісти, відмітивши що "Вже в античному і феодальному господарстві виникла потреба в функції банків, як посередників в платежах".

Отже, побутова уява про період появи банків розходяться не на одне-два століття, а охвачує майже дві тисячі років. Отже, питання виникнення перших банків полягає не стільки в розумінні якоїсь історичної дати, скільки у визначенні того, що можна вважати банком.

Слово "банк" перекладається з італійської як "стіл". Ці "банко-столи" встановлювались на площах, де проходила торгівля товаром. Торгівля велась з використанням різних монет, які чеканились як державою, так і містами і навіть окремими особами. Єдиною системи монет не було. При купівлі–продажу зустрічались монети різних форм, різної вартості. В цих умовах потрібні були спеціалісти, які б знали в більшості оборотних монет, могли б оцінити і дати пораду по їх обміну. Ці спеціалісти "міняли" сиділи в своїх особливих столах на торгах, де проходила торгівля. Якщо врахувати, що Х ст. Італія була центром світової торгівлі, куди завозились товари, гроші різних країн, то стає зрозумілим, що банкіри стали учасниками торгових операцій, а їх "банко-столи" отримували більшого розповсюдження.

Loading...

 
 

Цікаве