WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Кредитна політика банків - Курсова робота

Кредитна політика банків - Курсова робота

Платіжна криза у сфері безготівкових розрахунків знаходить своє відображення в багатомільярдних сумах неплатежів за товарно-матеріальні цінності та послуги, в простроченій заборгованості фінансовим органам і простроченій заборгованості за позичками банкам. Це значно погіршує умови роботи суб'єктів господарської діяльності (обмежується постачання необхідних матеріалів, а також обсяг наданих кредитів).

Однією з найбільш значущих причин виникнення платіжної кризи є істотне зростання цін з початку 90-х років, яке триває й досі, що зумовило збільшення обігових активів суб'єктів господарської діяльності (СГД) без відповідного збільшення їхніх власних обігових коштів. Певний вплив на збільшення потреби СГД в обігових коштах, і відповідно на зростання неплатежів, справляють операції із сумами податку на додану вартість.

Певний, проте менший вплив на виникнення кризи неплатежів справило погіршення роботи СГД. Значно більше вплинуло виникнення ланки неплатежів. Необхідно підкреслити, що негативні наслідки катастрофічного зростання неплатежів в економіці не обмежуються фінансовою сферою – погіршенням фінансового стану СГД, зменшенням надходження коштів фінансовим та іншим органам. Зростання неплатежів позначається й на погіршенні умов роботи СГД, на зменшенні обсягу продукції, яку вони виробляють. Справді, СГД не завжди мають можливість виконати вимоги своїх постачальників щодо попередньої оплати товарно-матеріальних цінностей і не мають можливості підтримувати виробництво на необхідному рівні.

Великі можливості впливу на зменшення платіжної кризи криються в кредитній політиці. Різноманітні причини виникнення неплатежів зумовлюють застосування неоднакових умов надання позичок.

Для зменшення неплатежів, виникнення яких пов'язане з недостатністю обігових коштів, викликаних зростанням цін, може бути надано довготерміновий кредит з погашенням його за рахунок прибутку протягом декількох років. Разом з тим, якщо причиною виникнення неплатежів є недоліки в роботі СГД, від надання такого кредиту необхідно утриматися до повної ліквідації цих недоліків.

У разі порушення СГД платіжної дисципліни внаслідок затримки надходження коштів від покупця цілком допустиме надання позичок для сплати заборгованості, яка виникає. А в разі виникнення ланки неплатежів доцільно здійснювати проведення взаємозаліку з наданням кредиту на його завершення.

Щодо змін в організації безготівкових розрахунків, а саме в обмеженні сфери використання платіжних вимог, гарантованих платіжних доручень, то слід зазначити, що такі зміни погіршують стан постачальників, тому що позбавляють їх можливості користуватися послугами банків з інкасації платежів за продукцію, що реалізується. Більше того, в покупців з'являється зацікавленість у більш тривалій затримці оплати продукції, до того ж зникають реальні можливості справляння пені за невчасну оплату розрахункових документів. За таких умов постачальники виявляються беззахисними й змушені вимагати від своїх покупців попередньої оплати продукції, що реалізується. Тепер уже в покупців виникає підвищена потреба в коштах (для попередньої оплати), а в постачальників накопичуються юридичне необґрунтовані резерви за рахунок коштів, які надходять у порядку попередньої оплати.

Отже, для задоволення підвищеної потреби в коштах покупці змушені звертатися до банку з проханням одержати позичку на здійснення попередньої оплати, що не можна визначити бажаним, тим більше, що такі позики певною мірою слугують джерелом створення необґрунтованих із погляду законодавства грошових резервів постачальників. Треба враховувати й те, що за таких умов покупці йдуть на додаткові витрати у зв'язку з дорожнечею кредиту, а в постачальника з'являється безплатне джерело обігових коштів.

Наведені недоліки можна усунути, якщо розширити сферу застосування розрахунків за допомогою платіжних вимог або якщо замість попередньої оплати буде застосовуватися надання банківських гарантій вчасної оплати товарів, що постачаються. Цілком зрозуміло, що подібні гарантії можуть надаватися лише кредитоспроможним позичальникам.

Розширенню участі кредиту в системі заходів, які сприяють подоланню платіжної кризи, може допомогти розвиток факторингових операцій банків, що дасть змогу знизити взаємні неплатежі в народному господарстві.

Ми розуміємо, що пропозиції про розширення участі кредиту в подоланні кризи неплатежів можуть викликати заперечення. Одне з них, мабуть, буде полягати в тому, що важливою причиною зростання цін і зумовленого цим збільшення потреби в засобах є інфляція, інспірована надлишковим наданням кредиту. Відповідно, для усунення такої негативної тенденції необхідно обмежити надання кредиту й не допускати збільшення обсягу кредитних вкладень, у тому числі й на подолання платіжної кризи.

Але не можна не враховувати того, що зростання обсягу кредитних вкладень здійснюється, головним чином, у зв'язку з необхідністю покриття бюджетного дефіциту, а не для задоволення потреб господарського обороту.

Не можна не побачити й того, що зростання цін відбулося не лише внаслідок інфляції. Справді, на багато видів матеріальних ресурсів, особливо на корисні копалини, ціни протягом довгого часу були штучно занижені. Лібералізація цін, яка почала здійснюватися на початку 2000 року, дала змогу певною мірою збільшити штучно занижені ціни. Іншими словами, зростання цін відбувається не лише внаслідок інфляції.

Тому цілком можливе застосування кредиту для задоволення додаткової потреби в засобах. Зрозуміло, що розширення кредитування має здійснюватися з великою обережністю. Тим не менше, слід мати на увазі, що воно може бути важливим важелем у подоланні затримок надходження матеріалів до їхніх споживачів і спаді виробництва.

Певний вплив на виникнення неплатежів справляє іммобілізація обігових коштів СГД у витрати за капіталовкладеннями, чому сприяла обмеженість джерел фінансування їх, а таксис здійснення розрахункових операцій з одного рахунку замість практики відокремлення розрахунків з капіталовкладень від розрахунків за основною діяльністю, яка застосовувалася раніше.

Розширення сфери застосування довгострокового кредитування могло б сприяти зменшенню обсягу неплатежів завдяки скороченню іммобілізації та, що не менш важливо, поліпшенню умов подальшого розвитку економіки.

Отже, з викладеного вище можна зробити висновок, що важливими напрямками кредитної політики в інтересах збереження ліквідності банків України можуть слугувати як доцільне розширення кредитування різноманітних потреб позичальників, так і здійснення заходів для подальшого поліпшення організації розрахунків у народному господарстві.

Висновки

Отже, догматичний характер нинішньої грошово-кредитної політики проявляється в Україні все повніше, перетворюючись в один з вагомих чинників, які гальмують стале економічне зростання в нашій країні. Необхідність та нагальна потреба зміни стратегії і тактики вітчизняної грошово-кредитної політики стає дедалі очевиднішою. Для цього важливе значення має не стільки обґрунтування необхідності зміни сутності й змісту грошово-кредитної політики, виділення найбільш "больових" точок – догм в її концепції, скільки позитивна розробка конкретних шляхів та заходів здійснення більш ефективного регулювання монетарної сфери національної економіки в напрямі посилення її стимулюючого впливу на розвиток реального сектора народного господарства України.

Отже, з викладеного вище можна зробити висновок, що важливими напрямками кредитної політики в інтересах збереження ліквідності банків України можуть слугувати як доцільне розширення кредитування різноманітних потреб позичальників, так і здійснення заходів для подальшого поліпшення організації розрахунків у народному господарстві.

Список використаної літератури

  • Аванесова І. Передумови регулювання кредитної діяльності в Україні історія і сучасність // Банківська справа – 2002 – №4 с.64-80.

  • Беріда Н. Стратегія розвитку грошово-кредитних відносин в Україні // стратегія економічного розвитку України – 2001 – №5 с.288-291.

  • Версаль Н.І. інституційна структура кредитної системи // Фінанси України. – 2002 – №11, с.95-100.

  • Галасюк В., Галасюк В. Оцінка кредитоспроможності позичальника / Вісник НБУ – 2002 – №11 – с.42-49.

  • Гладких д. Основні тенденції розвитку кредитного ринку в Україні // Вісник НБУ – 2001 – №9 с.49-54.

  • Григору А., Литвин Л. Кредитна система та її організація // Наукові записки ТДПУ ім.. В.Гнатюка – 2002 – №11 с.50-54.

  • Захарова О. Стан та перспективи розвитку кредитної системи України // Фінансовий консультант – 2001 – №21-22 (спец.) – с.53-57.

  • Кот Л.Л. інституційне забезпечення розвитку кредитної системи України // актуальні проблеми економіки – 2002 – №10 с.47-65.

  • Оплачко л. Способи забезпечення кредитного договору // Право України – 2002 – №11 с.49-54.

  • Папуша А. Правова основа банківського кредитування // Вісник НБУ – 2000 – №12 с.45.

  • Перспективи розвитку внутрішніх регіонів та кредитна політика України // Економіка і прогнозування – 2002 – №1 с.142-156.

  • Пиріг Г. Оцінка кредитоспроможності підприємств позичальників // Оцінка кредитоспроможності підприємств позичальників // наукові записки / серія: економіка – 2002 – №10 с.126-128.

  • Loading...

     
     

    Цікаве