WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Кредитна політика банків - Курсова робота

Кредитна політика банків - Курсова робота

Те, що було абсолютно правильним у 1994 р. щодо вибору стабілізаційної мети монетарної політики, стало догматичним у кінці 90-х років. Стабілізаційна монетарна політика, зорієнтована на досягнення стабільності лише одного показника (валютного курсу гривні), не може забезпечити довгострокових позитивних результатів у розвиткові національного виробництва.

Звичайно, можна і далі наполягати на думці, що монетарна політика НБУ, спрямована на забезпечення стабільності гривні, є абсолютно правильною в будь-яких соціально-економічних умовах, а причини негараздів в економіці України треба вбачати в нерозвинутості ринкових інституцій, у недоліках системи оподаткування, у повільних темпах приватизації, у надмірних бюджетних витратах та в іншому. При такому підході НБУ залишається поза проблемою економічного зростання; він займається "своїми" проблемами і лише чекає, коли дадуть позитивний результат реформи у відносинах власності, бюджетній системі та системі оподаткування. Тільки після успішного завершення цих реформ економічні агенти будуть адекватно реагувати на монетарну політику НБУ. Така позиція здається на перший погляд досить аргументованою і безпрограшною. При цьому не береться до уваги чинник часу, адже очікувати успіхів у здійсненні інституційних ринкових реформ можна дуже довго. Проблемами ж піднесення національного виробництва потрібно займатися вже сьогодні.

У законодавстві країн світу використовуються різні формулювання основної мети (завдань) грошово-кредитної політики центральних банків. Як правило, вказується на підтримання стабільності цін, забезпечення стабільності купівельної спроможності національної валюти, забезпечення економіки місцевою валютою (випуск банкнот). А є ж і інші, більш широкі, спрямовані на підтримку розвитку економіки, визначення завдань центрального банку. Так, наприклад, у новій редакції Закону про Банк Японії (квітень 1998 р.) головним завданням його діяльності визначено сприяння збалансованому розвитку національної економіки шляхом підтримання цінової стабільності.

Світовий досвід засвідчує недоцільність включення в Конституцію країни положення про основне завдання (функцію) центрального банку, оскільки в цю форму законодавства найважче внести зміни. Як відомо, у статті 99 Конституції України сформульовано мету (функцію) НБУ про забезпечення стабільності національних грошей – гривні. У Закон України "Про Національний банк України" слід ввести положення про основне завдання НБУ – проведення монетарної політики в інтересах сталого економічного зростання національної економіки.

Як відомо, вплив зміни пропозиції грошей на реальний сектор економіки у фінансовій науці прийнято розглядати через механізм грошової трансмісії, під яким розуміють канали використання центральним банком інструментів грошово-кредитної політики для впливу на результати економічної діяльності господарюючих суб'єктів. За кейнсіанською теорією, механізм грошової трансмісії діє шляхом прийняття підприємницьких рішень про інвестиційні витрати, а основним елементом передавального механізму є процентні ставки, які справляють вплив на обсяги інвестицій.

Необхідно суттєво підвищити ефективність дії механізму грошової трансмісії в економіці України. Вирішальне значення в цьому напрямі має оптимізація таких монетарних параметрів, як реальна процентна ставка, грошова маса й обмінний курс гривні.

Зміна мети та основних завдань діяльності НБУ передбачає зміну інструментарію грошово-кредитного регулювання. Ідеться про забезпечення належного контролю як за обсягом, так і за структурою грошової маси. Грошові потоки потрібно переорієнтовувати із сфери діяльності спекулятивного капіталу на процес національного виробництва. Роль НБУ у грошово-кредитному забезпеченні сталого економічного зростання належить значно підвищити. Безумовно, можливості НБУ в справі надійної стабілізації національних грошей суто монетарними інструментами поза піднесенням національного виробництва є дуже незначними. Не може бути сильної гривні при нестабільній економіці.

Суть та перспективи стимулюючої (експансійної) грошово-кредитної політики не можна розглядати у спрощеній формі, а тим більше перекручувати їх. Здійснення такої політики не означає повернення до ситуації 1992 – 1993 pp., коли НБУ проводив політику "дешевих" грошей, що супроводжувалося інфляцією. Експансійну монетарну політика НБУ не слід розуміти як просте збільшення грошової пропозиції.

Від НБУ в період проведення стимулюючих економічних реформ вимагаються здатність передбачення (прогнозування) монетарних процесів, спроможність виробляти та вживати необхідних заходів, які сприяють розвиткові національного виробництва. НБУ має займатися значно ширшим колом грошово-кредитних та фінансових проблем, ніж нині.

У цьому аспекті важливе значення має підвищення ефективності координації діяльності НБУ з іншими органами державного економічного регулювання в інтересах розвитку вітчизняного народного господарства. Необхідність посилення такої координації (узгодженості дій) ніякою мірою не суперечить принципу незалежності НБУ.

Потрібно постійно вдосконалювати технологію застосування нових стимулюючих монетарних інструментів, щоб підвищити їхню привабливість для вітчизняних банків. Така постановка питання є надзвичайно актуальною в умовах загострення проблеми надлишкової ліквідності банківської системи України. У 2000 р. НБУ здійснював рефінансування комерційних банків з використанням лише двох найменш ефективних інструментів — надання ломбардних кредитів та за допомогою операцій прямого репо.

3. Чи буває позитивним ефект грошово-кредитної емісії? Без грошово-кредитної емісії не може функціонувати жодна економіка. Ми говоримо про грошово-кредитну емісію, тому що сучасні гроші – це кредитні гроші, а сам випуск їх здійснюється переважно із застосуванням кредитних інструментів. Для розвитку національного виробництва має бути достатньо грошової маси, тобто пропозиції грошей. Не може розширятися виробництво, якщо для купівлі більшого обсягу продукції не буде більшої маси грошей на ринку. Грошей має бути достатньо для того, щоб продавати і купувати вироблену продукцію. І це завдання необхідно вирішувати на основі грошово-кредитної емісії. Інша справа, що потрібно налагодити ефективний попит на гроші, зробити більш ефективним використання грошових коштів у сфері національного виробництва.

Заперечувати необхідність грошово-кредитної емісії у зв'язку з тим, що вона нібито неминуче підриває основи фінансової стабілізації в Україні, – догматизм. Гадається, що НБУ може і зобов'язаний розумно використовувати оптимальну грошово-кредитну емісію в інтересах економічного розвитку України, не допускаючи проявів її руйнівного щодо фінансової та макроекономічної стабілізації характеру. Зміни пропозиції грошей в економіці не можуть бути різкими. Безумовно, і це доведено теоретично, краще мати фіксований темп приросту грошової маси, який викликає помірну інфляцію, ніж застосовувати стрибкоподібні зміни грошової пропозиції, розраховуючи на їхній нібито більший стимулюючий ефект. Емісія – надзвичайно тонкий фінансовий інструмент і, отже, використовувати його на практиці треба належним чином.

Проблема грошово-кредитної емісії є складовою значно ширшої проблеми узгодження дій центрального банку й уряду в національній економіці, координації монетарної і фінансової політики, забезпечення цілісності і послідовності реалізації макроекономічної політики.

Найнеефективніший спосіб координації монетарної і фінансової політики – це здійснення грошово-кредитної емісії шляхом прямого кредитування НБУ уряду (Кабінету Міністрів). Під терміном друкування грошей якраз і розуміється позика грошей урядом у Національного банку. Разом з тим потрібно бути реалістами і розуміти, що без кредитування центральним банком уряду в перехідних економіках не обійтися. Та проблема полягає в іншому. Слід на законодавчому рівні визначити правила обмеження та розміри такого кредитування.

Грошово-кредитні і податково-бюджетні операції взаємопов'язані. Так, монетизація дефіциту державного бюджету справляє суттєвий фінансовий вплив на загальну макроекономічну ситуацію в країні. Найгірший варіант – це популістські чинники здійснення грошово-кредитної емісії для бюджетної допомоги селу й аграрному виробництву, в оплаті праці шахтарям, у здійсненні широких соціальних виплат тощо. Неефективна грошово-кредитна емісія дуже часто буває пов'язана з великими бюджетними видатками для уряду. Якщо допускаються кредити, аванси або овердрафти уряду з боку НБУ, то інформацію про умови, в яких вони допускалися, а також про їхні ліміти слід розкривати громадськості. Фіксування в законодавстві умов, на яких уряду надаються позики центрального банку, дає можливість чітко сформулювати набір правил для координації монетарної і бюджетної політик.

Сьогодні заперечення позитивного ефекту від грошово-кредитної емісії аргументується, як правило, таким твердженням: так, емісія стимулює виробництво, але лише тимчасово і несуттєво; у майбутньому ж обов'язково відбувається спад обсягів виробництва, прискорення інфляції та несприятливе підвищення реального обмінного курсу.

Звичайно, якщо здійснювати грошово-кредитну емісію так, як це робилося в 1991–1995 pp., то нічого позитивного для розвитку вітчизняної економіки чекати не доводиться. Однак є і пройшли апробацію на практиці в інших країнах значно ефективніші шляхи проведення емісії.

Loading...

 
 

Цікаве