WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Кредитна політика банків - Курсова робота

Кредитна політика банків - Курсова робота

35

ПЛАН

Вступ

  • Роль та значення кредитної діяльності банку

  • Догматизм грошово-кредитної політики як гальмо економічного зростання в Україні

  • Ліквідація банків України та їхня кредитна політика в умовах переходу до ринкової економіки

    Висновки

    ЗМІСТ

    Вступ 4

    1. Роль та значення кредитної діяльності банку 5

    2. Догматизм грошово-кредитної політики як гальмо економічного зростання в Україні 11

    3. Ліквідація банків України та їхня кредитна політика в умовах переходу до ринкової економіки 28

    Висновки 34

    Список використаної літератури 35

    Вступ

    У ринковій економіці основною формою кредиту є банківський кредит. Кредитування господарських суб'єктів і громадян є однією з найважливіших функцій банків як спеціалізованих кредитних установ. Банківський кредит – необхідний інструмент стимулювання народного господарства, без якого не можуть успішно працювати товаровиробники. В сучасних умовах необхідно навчитися як на макро-, так і на мікрорівні, правильно й ефективно використовувати банківський кредит в інтересах розвитку національної економіки України.

    Банківський кредит – це форма кредиту, за якою грошові кошти надаються в позику банками. Комерційні банки, що мають ліцензію НБУ, є головною ланкою кредитної системи; вони одночасно виступають у ролі покупця і продавця наявних у суспільства тимчасово вільних коштів. Позики надаються банками суб'єктам господарювання всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Фінансовою основою банківського кредиту є позичковий банківський капітал. При проведенні кредитної політики комерційні банки виходять із необхідності забезпечити поєднання інтересів банку, його акціонерів і вкладників та господарських суб'єктів із врахуванням загальнодержавних інтересів. Комерційні банки самостійно визначають порядок залучення та використання коштів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок і комісійних винагород. Вони відповідають за своїми зобов'язаннями перед клієнтами всім належним їм майном і коштами.

    1. Роль та значення кредитної діяльності банку

    Кредитні операції – левова частка активів банку й найдохідніша стаття банківського бізнесу. У результаті кредитної діяльності утворюється основна частка чистого прибутку, з якого формуються фонди банку. Водночас зі структурою і якістю кредитного портфеля пов'язані основні ризики, на які може наражатися банк у процесі операційної діяльності, а саме – кредитний, процентний ризики, ризик незбалансованої ліквідності тощо. Мінімізація кредитного ризику дає змогу не лише запобігти можливим втратам банку від кредитної діяльності, а й не допустити виникнення серйозних проблем із ліквідністю та платоспроможністю. Це пояснює значну увагу керівництва банківського бізнесу до проблем управління кредитним ризиком.

    Кредитний ризик – це ймовірність несплати позичальником основного боргу й відсотків за користування кредитом у строки, визначені у кредитному договорі. Відповідно управління кредитним ризиком можна визначити як сукупність заходів, спрямованих на запобігання втратам банку від його кредитної діяльності. Згідно із сучасними принципами управління, ця сукупність заходів має формувати цілісну систему, яка, у свою чергу, повинна бути формалізованою у вигляді певних документів, що регламентують банківську діяльність у сфері кредитування. Насамперед ідеться про кредитну політику банку.

    Як відомо, стратегічне управління банком передбачає наявність довгострокового бачення пріоритетів його розвитку, вироблення концепції діяльності, у тому числі й у сфері кредитної діяльності. Банки, котрі культивують стратегічний підхід до управління, виробляють власну внутрібанківську культуру кредитування і на її основі вибудовують методологію й процедуру роботи. Цю культуру чи, краще сказати, філософію кредитної діяльності, називають кредитною політикою банку. З іншого боку, під кредитною політикою звикли розуміти концептуальний документ, що визначає структуру управління, а також порядок і правила здійснення кредитної діяльності банку.

    Цей документ, який можна назвати меморандумом кредитної політики банку, дає загальне уявлення про:

    1. Цілі кредитної діяльності. На нашу думку, провідною метою кредитування потрібно вважати забезпечення достатнього рівня прибутковості банку від операцій із надання кредитів.

    2. Принципи кредитування. Ми вважаємо, зокрема, що, крім традиційних принципів поворотності, строковості, забезпеченості й платності, у сучасних умовах особливої важливості набувають принципи дотримання цільового характеру використання позики, обережності й здорового глузду.

    3. Пріоритети банку в кредитній діяльності. У цьому контексті важливо задекларувати:

    – цільові групи при наданні кредитів. Зокрема, банк серед своїх пріоритетів може визначити кредитну підтримку вітчизняних великих чи середніх підприємств або ж окреслити як важливий сегмент ринок кредитування фізичних осіб, малого бізнесу. Цільові групи слід також диференціювати за галузевою і, можливо, регіональною ознакою.

    За визначеними групами доцільно встановити кількісні орієнтири у межах кредитного портфеля. Ми вважаємо найдоцільнішим підхід, за яким 70% кредитів слід спрямовувати на потреби цільових груп, а 30% – інших груп позичальників. Підприємствам однієї галузі народного господарства пропонуємо надавати не більш як 50% сукупного розміру кредитів, а підприємствам однієї галузі промисловості встановити частку заборгованості в обсязі 30%;

    – преференції щодо кредитування окремих позичальників і критерії їх визначення. Йдеться про клієнтів, які належать до категорії VIP, чи так званих системних клієнтів. Порядок визначення таких клієнтів пов'язаний із багатьма суб'єктивними чинниками і, що цілком закономірно, відрізнятиметься у різних підрозділах навіть у системі одного банку. Проте в меморандумі про кредитну політику слід окреслити загальні ознаки визначення системного клієнта. Ми вважаємо, що такими ознаками передусім мають бути обіг грошових засобів на рахунках клієнта, залишки коштів на рахунках у банку, відмінна кредитна історія, загальна дохідність банку від обслуговування клієнта і, звичайно, стабільність фінансового стану останнього.

    4. Об'єкти й суб'єкти, які не підлягають кредитуванню банком. На нашу думку, недоцільно надавати кредитні послуги клієнтам, проти яких порушено справу про банкрутство (за винятком випадків надання кредитів у межах процедури санації підприємства під заставу його корпоративних прав), які мають прострочену заборгованість за кредитами й сплатою процентів, майно яких перебуває у податковій заставі, а також спрямовувати кошти банку на покриття збитків господарської діяльності позичальника, формування й збільшення статутного фонду будь-яких підприємств і організацій, сплату процентів за користування кредитами. Залежно від своєї місії та стратегічних цілей банк має визначитися, чи надавати кредити підприємствам, виробничий процес яких екологічно шкідливий, суперечить Конвенції CITES, Монреальському протоколу, а також тим, котрі виробляють тютюнові, алкогольні вироби, зброю тощо.

    5. Види кредитування, які пропонуватиме банк клієнтам. Окрім традиційного прямого кредиту, банки України нині готові запропонувати кредитні лінії, кредитування овердрафтом, лізинговий, вексельний і консорціумний кредити. Важливо також описати у меморандумі банківські продукти у сфері кредитування в розрізі строковості й видів валют.

    6. Організацію процесу кредитування. Важливим завданням кредитної політики є загальне визначення організаційної структури кредитного процесу, тобто структурних підрозділів, що беруть участь у кредитній діяльності, їх місця й функцій, делегування повноважень і авторизації кредиту.

    7. Цінову політику у сфері кредитування. Кредитна політика окреслює чинники, котрі впливають на розмір процентної ставки за наданими банком кредитами, а також розподіл повноважень у процесі кредитного ціноутворення. Як відомо, процентна ставка за кредит складається із ставки залучення ресурсів чи базової ставки, а також надбавки за ризик. Право визначення розміру надбавки доцільно делегувати керівникам територіальних структурних підрозділів банку, виходячи із конкретних умов позики, тоді як мінімальний розмір процентної ставки має доводитися комітетом з управління активами та пасивами банку (у деяких банках це є компетенцією правління).

    8. Політику у сфері забезпечення наданих кредитів. Як відомо, жодна із форм забезпечення позик не може повністю захистити банку від можливих втрат. На нашу думку, внаслідок тих умов, які склалися в економіці України, та зважаючи на наявні проблеми із захистом прав кредиторів перевага при кредитуванні має надаватися заставі рухомого і нерухомого майна. Такі форми забезпечення, як поручительство, гарантії, страхування можуть бути використані лише при наданні кредиту надійним позичальникам або у разі прийняття під забезпечення гарантій уряду України, гарантій банків, зареєстрованих як юридичні особи у країнах, віднесених до категорії "А". Такі пріоритети й застереження також мають бути прописані у меморандумі про кредитну політику.

    9. Порядок аналізу кредитного ризику й розрахунок резервів у разі можливих втрат за кредитами. Меморандум про кредитну політику описує загальні підходи до процесу управління кредитним ризиком і, на нашу думку, не повинен містити докладних критеріїв оцінки фінансового стану позичальника, які розробляються з урахуванням вимог і рекомендацій Національного банку України та встановлюються окремим внутрібанківським положенням.

    Отже, в остаточному вигляді меморандум про кредитну політику може містити окремі роз'яснення й правила кредитування, однак основне його призначення – довести до працівників кредитних підрозділів мету банку у сфері кредитування, яка згодом деталізується в інших корпоративних нормативних актах: внутрібанківських інструкціях, стандартах кредитування, положеннях тощо. Саме тому розробка кредитної політики, як нам здається, повинна базуватися на попередньо визначених цілях банку у сфері кредитування, які, у свою чергу, мають відповідати місії банку й ґрунтуватися на його стратегічних цілях.

  • Loading...

     
     

    Цікаве