WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Діяльність комерційних банків - Курсова робота

Діяльність комерційних банків - Курсова робота

Все назване дозволило сформулювати й практично досягти однієї із стратегічних цілей Банку – посісти провідне місце серед великих банків України за якістю та обсягом традиційних послуг, які надаються населенню, завоювати довіру багатьох фізичних осіб і, як результат, значно збільшити кількість і розмір залишків на їхніх вкладних і поточних рахунках. Основним пріоритетом для Банку є клієнти, а тому він розвиває власний регіональний бізнес, маючи філії у Вінниці, Дніпропетровську, Донецьку, Львові, Херсоні; представництво в Харкові; успішно працює з клієнтами з Івано-Франківська, Тернополя, Кременчука, Полтави, Маріуполя, Луганська, Запоріжжя, Одеси, Сімферополя, Миколаєва та інших міст України.

Серед клієнтів Банку – Нижньодніпровські трубопрокатний і електрометалургійний заводи, завод "Дніпроспецсталь", Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат, ВАТ "Мотор-Січ", виробниче об'єднання "Титан", концерн "А.В.К.", Київська кондитерська фабрика ім. К. Маркса, Харківський жировий комбінат, Вінницям'ясо, Nemiroff та ін. Сьогодні кількість підприємств різних галузей промисловості, які обслуговуються в Банку, збільшилась майже у два рази.

Розширенню географічних меж діяльності Банку сприяє розробка і впровадження передової інформаційно-технологічної підтримки бізнесу. Більше 25 % клієнтів Банку обслуговуються за допомогою системи "банк – клієнт", яка крім традиційних функцій — формування платіжних доручень і одержання інформації зі свого поточного рахунку – надає клієнтові можливість діставати інформацію з усіх його рахунків, які відкриті в Банку. Корпоративним клієнтам система дає змогу також контролювати фінансові потоки дочірних структур.

Побудована на принципі дворівневої ієрархічної системи, координуючою ланкою якої є центральний офіс, внутрішня платіжна система -розрахункова палата Банку – реалізує весь платіжний документообіг у національній та іноземній валютах. Така система дає змогу раціонально розміщувати або резервувати всі ресурси, які сконцентровані в Банку. Об'єднання локальних мереж філій дозволяє здійснити підключення до Інтернету і, таким чином, при необхідності працювати в глобальній мережі.

Отже, послідовний і успішний розвиток КБ можливий лише за умов:

– зміцнення фінансового потенціалу шляхом залучення нових акціонерів;

– збільшення капіталу за рахунок розширення клієнтської бази;

– розробки і впровадження нових технологій надання банківських послуг;

– розвитку методології прогнозування попиту на кредити, ризиків інвестиційно-кредитної діяльності в умовах невизначеності.

2. Нормативно-правове забезпечення діяльності комерційних банків на фінансовому ринку

Одним із першочергових завдань практичної реалізації стратегії європейського вибору України згідно з Угодою про партнерство і співробітництво з Європейським Співтовариством, яка набрала чинності 1 березня 1998 p., і постановою Кабінету Міністрів "Про концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу2 від 16.08.99 р. № 1496, є зближення та поступове приведення у відповідність із законодавством ЄС нормативних актів, що регулюють в Україні відносини, пов'язані з фінансовими послугами.

Суть проблеми полягає у своєчасній розробці методичної та нормативно-правової бази для створення передумов участі банків та їх клієнтів у розробці й впроваджені сучасних інтернет-систем, з урахуванням світових тенденцій розвитку банківських технологій і сервісів. Ця проблема може бути вирішена на основі адаптації чинних нормативних документів або розробки та прийняття у встановленому порядку нових нормативних актів.

У законодавчому забезпеченні бізнесу в різних країнах існують три підходи, які доповнюють один одного:

• перенесення на угоди норм чинного законодавства;

• регулювання угод за допомогою "звичаїв ділового обороту";

• детальне узгодження сторонами положень для кожної угоди.

Очевидно, що стосовно угод у межах однієї держави цих підходів цілком достатньо для розв'язання проблеми нових технологій у торгівлі. Однак їх застосування при трансграничних операціях можливе лише в разі одноманітного тлумачення прав, обов'язків і відповідальності всіма сторонами, особливо якщо в різних державах використовуються різні нормативні акти. Тому очевидно, що для захисту інтересів сторін в угодах комерції (а вони в багатьох випадках – трансграничні) недостатньо можливостей лише однієї держави, необхідно прийняти наднаціональне законодавство – єдину міждержавну угоду з регулювання електронної торгівлі в міжнародному інформаційному просторі.

Розробку нормативної та законодавчої бази з огляду на стратегію інтеграції України в Європу слід провадити з максимальним врахуванням відповідних Директив Європейського Союзу (ЄС), прийнятих для формування загальних правил розвитку Інтернет та електронної комерції. Ці документи разом з відповідними нормативними актами ООН, Міжнародного Валютного Фонду (МВФ), Світової організації торгівлі (СОТ), Європейського центрального банку та розвинених країн доцільно розглядати як стратегічну та методологічну основу розробки національної нормативної бази. Адже сьогодні ми практично входимо у світ, де відсутні кордони для технологій, де господарська діяльність в таких ключових сферах, як телекомунікації, фінансові послуги, інформаційні технології, електронна торгівля займає все більше місця в єдиному, глобальному економічному просторі.

Тому розглянемо найважливіші з цих міжнародних документів під кутом зору завдань і цілей створення національної нормативно-методичної бази з урахуванням інтересів Української держави і розвитку національного сегмента електронної комерції. Характерно, що всі нормативні акти виходять з того, що основний принцип бізнесу полягає в тому, що сторони не мають права ставити під сумнів законність і дійсність угоди (операції) лише на тій підставі, що вона укладена в електронній формі.

Перший крок до формування міжнародного права у галузі електронної торгівлі зробила ООН ЗО січня 1997 p., прийнявши Типовий закон "Про електронну торгівлю" (відомий як Типовий закон ЮНСИТРАЛ "Про електронну торгівлю"). Цей документ має рамковий, рекомендаційний характер і призначений насамперед для використання державами як основи для розробки національного законодавства. Типовий закон заклав правові засади діяльності у сфері електронної торгівлі, ввів визначення основних понять (електронний документ, електронний документообіг, електронний підпис, автор електронного документа, інформаційна система), визнав юридичну і доказову силу за документами, вчиненими в електронній формі, визначив вимоги до електронного підпису як засобу підтвердження автентичності й цілісності електронного документа.

З метою подальшого розвитку Типового закону державами – учасницями ООН розроблено проект міжнародної Конвенції "Про електронні операції", основним завданням якої є вироблення єдиних і обов'язкових правил визначення порядку здійснення електронних операцій. Це дасть змогу перевести відносини у сфері міжнародної електронної торгівлі на | якісно іншій рівень розвитку, надасть учасникам міжнародних відносин юридичні гарантії судового захисту їх прав. Проект Конвенції, запропонований США, встановлює юридичне визнання електронних документів, їх доказову силу, визначає порядок складання та умови дії електронних договорів і визначає основні принципи, яким повинні слідувати держави при регулюванні відносин, пов'язаних з електронною торгівлею. Це передусім:

Loading...

 
 

Цікаве