WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківське кредитування в Україні - Курсова робота

Банківське кредитування в Україні - Курсова робота

  • клопотання на одержання кредиту і анкета позичальника;

  • копії установчих документів;

  • техніко – економічне обгрунтування заходу, що кредитується, строків його окупності;

  • копії документів, що стосуються угод, які кредитуються;

  • документи, що підтверджують право власності на майно, яке може бути передане в заставу;

  • бухгалтерська і статистична звітність пр фінансові результати діяльності;

  • дані про кредиту, отримані в інших банках;

  • бізнес – плани для підприємств, що розпочинають свою діяльність.

За допомогою вище зазначених документів банк отримує основні відомості як про самого можливого позичальника, так і про проект, для реалізачії якого необхідним є додаткове залучення коштів. Особливо важливим моментом є оцінка параметрів того кредиту, який бажає отриманих в банку коштів, що випливає із технологічних умов виробництва, строків та порядку розрахунків із контрагентами, наявності власних достатньо ліквідних активів.

Основним завданням даного етапу організації кредитного процесу є підготовка попереднього висновку щодо принципової можливості надання кредиту клієнтові з огляду на основні параметри представленого для кредитування проекту.

Другий етап – оцінка кредитоспроможності і фінанкового стану клієнта – є основним з точки зору остаточного вирішення банком питання про можливість і доцільність надання кредиту. Нестабільність економічної ситуації в умовах перехідного періоду, інфляційні очікування та високий рівень ризиків, пов'язаних із підприємницькою діяльністю, вимагають від комерційних банків особливо ретельног підходу до оцінки здатності позичальника своєчасно і в повному обсязі погасити кредит. Важливим поняттям на даному етапі є платоспроможність – здатність позичальника своєчасно здійснювати розрахунки за всіма своїх зобов'язань господарської діяльності [4, с. 96]. З метою визначення даног показника необхідно отримати всебічну оцінку фінансового стану клієнта. Для цього кожним комерційним банком має розроблятися власне методичне забезпечення, що включає сукупність певних коефіцієнтів, на основі аналізу яких і порівняння їх з критеріальними значеннями клієнт банку може бути віднесений до певног класу надійності у розробленій системі рейтингової оцірки позичальника.

Третій етап – укладання кредитног договору між банком і позичальником – визначає особливості взаємних зобов'язань і відповідальності сторін, що виникають у процесі безпосередньої організації грошово – кредитних відносин. У ньому вказуються такі основні моменти: повне найменування сторін та їх реквізити; сума і строк кредиту, що надається; предмет договору, що передбачає визначення конкретних цілей, на які надається кредит; порядок видачі і погашення кредиту; процентна ставка за користування позиченими коштами; порядок вирішення спірних питань; інші умови за домовленістю.

Укладення кредитног договору в кінчевому підсумку слугує безпосередньою підставою для видачі кредиту позичальнику на умовах, передбачених відповідними положеннями документу.

Четвертий етап – видача кредиту – визначає сукупність організаційно – технічних умов, за яких сума позики передається у розпорядження позичальника. Такими умовами є оформлення відповідних вказівок кредитного відділу банку операційному відділу про відкриття позичкового рахунку для ведення обліку наданих кредитів [5, с. 187]. Позичка може надаватися або шляхом оплати банком розрахункових документів за товарно – матеріальні цінності, роботи і послуги або шляхом перерахування суми кредиту на поточний рахунок позичальника. Видача позички може проводитися одноразово або в інші строки, визначені кредитним договором.

Контроль здійснюється на підставі наступної інформації:

  • а.) отриманої від позичальника;

  • б.) отриманої в самому банку;

  • в.) отриманої в результаті перевірок на місцях.

Сукупність отриманих даних разои з усіма документами на оформлення позики утворює кредитну справу клієнта. Аналізуючи її банк повинен особливу увагу звернути на негативні зміни (зниження обсягів виробництва чи реалізації продукції, виникнення збитків, збільшення кредиторської заборгованості, погіршеня показників фінансового стану та інших параметрів господарської діяльності). Відповідно до результатів контрольних заходів банкми приймаються рішення про продовження чм призупинення подальших кредитних взаємин із даними клієнтами – аж до вимоги дострокового погашення кредиту чи звернення стягнення на заставлене майно.

Шостий етап – погашення кредиту – є завершальною стадією в процесі організації грошово – кредитних відносин банку з індивідуальним позичальником. Погашення може відбуватися одноразово (однією сумою) або в розстрочку (по частинах). Окрім власних коштів позичальника (в разі їх відсутності чи нестачі), джерелом погашення позички може бути реалізація застави чи кошти поручителя (гаранта).

Забороняється надання кредитів на :

  • покриття збитків господарської діяльності позичальника;

  • формування та збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств:

  • придбання цінних паперів будь-яких підприємств[6, с. 367].

2. Аналіз особливостей надання та погашення окремих форм позик

Будь – яка кредитна операція – це договір щодо надання кредиту, який супроводжується записами за банківськими рахунками, з відповідним відображенням у балансах кредитора та позичальника. Тому аналізуючи стан кредитування слід розглядати його з двох точок% на рівні банку (його кредитного портфелю)

Та, власне, боржника – адже для укладання кредитної угоди необхідно, щоби банк мав змогу надати кредит клієнту, а той, в свою чергу, міг за нього розплатитися.

Структура кредитного портфелю не лише відображає особливості кредитної політики того чи іншого комерційного банку, а й віддзеркалює загальнтй стан економічного здоров'я держави. Крім того, надання кредитів є основним джерелом прибутку для банку. Про це свідчить аналіз, проведений на основы вибырки 40 банків за даними рейтингу комерційнтх банків України на 1 січня 1998р. [14, с. 245]. Досить високий індекс кореляції R=0,977 вказує на те, що зв'язпк між показниками є дуже сильним. Порівнявши розрахунковий і критичний F-критерії, можна з імовірністю 0,99 поширити встановлену залежність на всі банки України. Отже, чим більшим є кредитно – інвемтиуійний портфель банку, тим більшим є його прибуток [13, с. 135]. Отож, передусім проаналізуємо структуру і динаміку кредитування комерційними банками вітчизняних суб'єктів господарювання та фізичних осіб, тобто кінцевих споживачів кредитних ресурсів.

Що ж до міжбанківських кредитів, то їх, в принципі, можна вважати проміжною ланкою між кредитором і кінцевим позичальником. Їх обсяг (в межах банківської системи) коливається залежно від збільшення чи зменшення обсягів кредитного портфеля окремих банків, стану їх платіжних календарів, обсягів клієнтських платежів та цілої низки інших факторів. На практиці сукупний обсяг міжбанківських кредитів не справляє зворотного впливу на обсяги кредитування кінцевих позичальників.

Аналізуючи структуру кредитного портфеля комерційних банків України за весь період спостережень можна зробити певні узагальнення щодо пріоритетів кредитної політики українських банків. Об'єктами кредитування є переважно юридичні особи – обсяги кредитів, наданих фізичним особам не перевищують 5% від загального портфеля. Щодо строків кредитування – т тут переважають короткострокові кредити. Втім, останнім часом почала формуватися тенденція до поступового зростання питомої ваги довгострокових кредитів, що можна вважати позитивною тенденцією і говорить про впевненість банків у стабільності грошової одиниці і економіки держави в цілому.

Абсолютна сума і питома вага кредитів, наданих в іноземній валюті постійно зростають.

Динаміка розподілу кредитного портфелю за формами власності підприємств – позичальників свідчить про зацікавленість комерційних банків у кредитуванні переважно недержавних господарників. Що ж до видів кредитів, то останнім часом домінують кредити у плинну діяльність.

Намітилися зміни у структурі кредиті за напрямками економічної діяльності позичальників: нині зменшується питома вага кредитів , наланих для проведення торговельних операцій, натомість зростає частка кредитів, наданих сільському господарству.

Структура кредитного портфелю за галузями економіки розбалансована – левова частка припадає на кредити у промисловість і торгівлю.

Отже, серед кредитів, які комерційними банками надаються суб'єктам господарювання, домінують короткострокові (див. Таблиця 1). Питома вага довгострокових позик протягом 1994 – 1997 рр. Трималася на рівні 22%. Зазначена тенденція, безумовно, є одним із позитивних результатів зниження темпів інфляції, що відбувалося після 1994 року.

Таблиця 1

Кредити, надані комерційнми банками суб'єктам господарювання (за строками погашення) [5, с. 13]

На кінець періоду

Короткострокові

Довгострокові

Разом

млн.грн.

%

млн.грн.

%

млн.грн.

%

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

6міс2001

0,85

26

396

1381

3643

4845

6522

7240

9142

15700

19968

88

96

98

89

89

89

89

82

78

82

82

0,12

1

11

176

434

607

723

1633

2645

3421

4498

12

4

3

11

11

11

11

18

22

18

18

0,97

27

406

1558

4078

5452

7295

8873

11787

19121

24466

100

100

100

100

100

100

100

100

100

100

100

Loading...

 
 

Цікаве