WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Мiсце та роль банкiв в ринковiй системi - Курсова робота

Мiсце та роль банкiв в ринковiй системi - Курсова робота

Крім того, банківська система виконує життєво важливу роль посередника на фінансовому ринку. Банки акумулюють заощадження економічних суб'єктів і водночас надають позички іншим суб'єктам ринку.

Кредитування неминуче пов'язано передусім з ризиком неповернення позичених коштів і, як наслідок, з ризиком для банків втрати ліквідності і платоспроможності. У зв'язку з цим органи банківського регулювання та нагляду зобов'язують банки створювати резерви для відшкодування можливих витрат за позиками.

Отже, банки відіграють ключову роль в економіці і водночас їм притаманна підвищена фінансова вразливість, що зумовлює необхідність розроблення та ухвалення державою заходів стосовно банківського регулювання й нагляду.

Банки формують платіжну систему країни. На банківських рахунках зосереджені кошти, що становлять основу для безготівкових розрахунків, і саме банки здійснюють їх. Надійна й ефективна система розрахунків — це важливий компонент розвинутої економіки. З огляду на наявність тісного взаємозв'язку сучасної грошово-кредитної і виробничої систем, порушення в платіжній системі можуть негативно позначитися на розвитку економіки. Слід зазначити, що міжбанківський ринок і платіжний обіг у сучасних умовах мають міжнародний характер. У зв'язку з цим проблеми, що виникають на національних банківських ринках, перестають бути локальними й експортуються на світовий ринок, що також є аргументом для обґрунтування необхідності банківського регулювання та нагляду.

Крім того, банківська система будь-якої країни не може сприйматися світовою спільнотою як повноцінна за відсутності системи банківського регулювання у нагляду, що відповідає міжнародно визнаним стандартам.

Ефективна система банківського регулювання потрібна і самим банкам, тому що успіх їх діяльності залежить від довіри до них з боку суспільства.

Отже, необхідність банківського регулювання та нагляду з боку держави визначається самою природою банків. Банки функціонують головне, як недержавні, приватні структури, мета діяльності яких — отримання максимального прибутку. Водночас, як вже зазначалося, вони виконують суспільно корисні й необхідні функції, що і робить регулювання та нагляд за їх діяльністю обґрунтованим і необхідним завданням держави.

Ефективність банківського регулювання та нагляду залежить значною мірою від того, наскільки чітко визначені завдання, що стоять перед відповідними регулятивно-наглядовими органами, наскільки добре ці завдання розуміють і підтримують органи, що розробляють економічну політику держави і несуть відповідальність за реалізацію цієї політики.

Отже, основними завданнями банківського регулювання та нагляду є:

  • забезпечення стабільності та надійності банківської системи з метою сприяння економічному піднесенню;

  • захист інтересів вкладників, що розміщують свої кошти в банках, від неефективного управління банками і від шахрайства. Інтереси вкладників потребують захисту, тому що у всіх країнах рівень інформованості вкладників про фінансовий стан банків недостатній і вони не мають можливості оцінити самостійно, який ризик беруть на себе, розміщуючи свої кошти в тому чи іншому банку;

  • створення конкурентного середовища у банківському секторі, адже саме таке середовище є найсприятливішим для клієнтів банків. Завдяки банківській конкуренції знижуються процентні ставки за позичками, підвищуються процентні ставки за депозитами, розширюється спектр банківських послуг, запроваджуються новітні банківські технології тощо;

  • забезпечення відкритості (прозорості) політики і діяльності банківського сектора в цілому і кожного банку окремо. Підвищення системи обліку і звітності в банках і наближення їх до вимог, що випливають з досвіду міжнародної банківської практики;

  • підтримка необхідного рівня стандартизації і професіоналізму в банківському секторі, забезпечення ефективної діяльності банків і запровадження технологічних нововведень в інтересах споживачів банківських послуг.

Необхідність і значущість банківського регулювання в умовах ринкової економіки не виключають саморегуляцію банківського сектора через ринкові механізми. Ці дві форми регулювання мають доповнювати одна одну. Банки повинні діяти, керуючись принципами комерційного розрахунку та надійності.

У свою чергу, органи банківського регулювання та нагляду мусять діяти, керуючись принципами розумного, обачливого ставлення до банків.

В умовах трансформації економіки в Україні реформується банківський сектор, і одним із найважливіших компонентів цього процесу є створення ефективної системи пруденційного банківського регулювання та нагляду. Проблема створення цієї системи має для України особливе значення, зважаючи на такі фактори:

  • нестабільний характер економіки перехідного періоду;

  • незавершеність процесу ринкової трансформації банківського сектора;

  • недостатній досвід комерційної діяльності банків в умовах ринкової економіки;

  • ризикована практика банківської діяльності, зокрема кредитування;

  • недостатній рівень банківського капіталу та резервів на покриття ризиків з огляду на потреби економіки та якість активів банку;

  • інші фактори.

У світовій практиці спочатку десятиріччями, століттями формувалась банківська система, а потім уже система регулювання та контролю. В Україні ці процеси відбуваються паралельно, що ускладнює ситуацію. Водночас Україна має й деякі переваги — вона може і повинні скористатися накопиченим світовим досвідом у цій галузі.

2.2. Структура системи банківського нагляду та

основні напрями діяльності

Головним завданням банківського регулювання й нагляду, як вже зазначалося, є створення ефективної системи захисту інтересів кредиторів і вкладників, оперативного реагування на події, які дестабілізують діяльність банківської установи.

Регулятивно-контролюючі органи використовують різні форми і методи регулювання та нагляду. Проте потрібно зауважити, що в останні десятиріччя у світовій банківській практиці спостерігається тенденція до поступової уніфікації системи банківського регулювання. Певною мірою ця тенденція пов'язана з діяльністю Міжнародного комітету з банківського нагляду, який часто називають Базельським (за місцем його базування у Швейцарії у м.Базелі). Базельський комітет є найавторитетнішою організацією у світі щодо визначення політики у галузі банківського регулювання й нагляду. У квітні 1997 року ним сформовано основні принципи дієвого нагляду. Двадцять п'ять принципів, визначених цим комітетом, до якого входять органи банківського нагляду різних країн, слід розглядати як мінімальні вимоги. Вони потребують доповнення іншими заходами відповідно до конкретних місцевих умов та ризиків.

Технологією ефективного банківського нагляду передбачено:

  • передумови, що визначають розподіл цілей, функцій і зобов'язань кожного учасника;

  • ліцензування і структуру, які чітко окреслюють коло установ, охоплених банківським наглядом, види їх діяльності, що потребують ліцензування, а також передбачають оцінку власності банку, ділових якостей його керівників, реальності операційних планів, системи внутрішнього контролю та прогноз фінансового стану банку на майбутнє;

  • пруденційні вимоги і пруденційне регулювання, тобто вимоги щодо обов'язкової наявності мінімального капіталу, який би відповідав рівневі ризиків банку; ведення банком ефективної політики та оволодіння процедурами оцінки якості активів і забезпечення, а також резервів для відшкодування можливих втрат за кредитами, лімітів для обмеження розміру ризику на одного позичальника чи групу позичальників; наявності адекватної системи внутрішнього контролю та аудиту;

  • методику поточного банківського регулювання, яка органічно поєднує дистанційний та інспекційний нагляд і передбачає постійні контакти з керівництвом банку, створення ефективної системи збору, розгляду й аналізу пруденційних звітів та статистичних даних;

  • вимоги щодо надання необхідної інформації, завдяки чому органи нагляду отримують правдиву звітність про фінансовий стан банку;

  • повноваження, які дозволяють органам нагляду вживати адекватних виправних заходів щодо банку в разі порушення ним пруденційних вимог ведення банківської справи, чинного законодавства або створення ситуації, яка загрожує інтересам вкладників;

  • міжнародні банківські операції — нагляд за діяльністю банків за межами країни та обмін інформацією із зарубіжними колегами.

Національний банк України як орган регулювання банківської діяльності, спираючись на законодавчу базу і використовуючи рекомендації Базельського комітету, визначає:

  • порядок реєстрації банків у Реєстрі банків, їх філій та представництв, валютних бірж та фінансово-кредитних установ;

  • порядок надання банкам ліцензій на здійснення банківської діяльності;

  • правила, що регламентують діяльність банків у вигляді інструкцій, положень, рекомендацій;

  • принципи та стандарти бухгалтерського обліку банків;

  • правила організації фінансової та статистичної звітності банків;

  • економічні нормативи, що регламентують діяльність банків;

  • методи банківського нагляду, а також форми наглядового реагування, тобто впливу на банки;

  • режим фінансового оздоровлення для банків, що належать до проблематичних;

  • порядок страхування банківських ризиків і порядок гарантування депозитів;

  • механізм реорганізації та ліквідації банків тощо.

Loading...

 
 

Цікаве