WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Пасивні операції комерційних банків - Курсова робота

Пасивні операції комерційних банків - Курсова робота

Загалом у перспективі чітке розмежування між різними видами депозитів - до запитання, строковими, ощадними - поступово зникатиме, що підтверджується досвідом комерційних банків розвинутих країн, де усе більше розширюються сфери застосування змішаних типів рахунків.

Як ще один ефективний метод додаткового залучення банками коштів на депозити доцільно розглянути можливості щодо комплексного обслуговування клієнтури, тобто задоволення потреб клієнтів у найрізноманітніших послугах і з високою якістю. Це означає, що окрім традиційного обслуговування банки надають своїм клієнтам цілий ряд додаткових послуг. Наприклад, у стосунках з індивідуальними особами банки можуть взяти на себе зобов'язання здійснювати регулярні платежі за комунальні послуги, а також погашати інші зобов'язання з рахунків вкладників, розраховуючись, скажімо, з торговельними організаціями. Крім того, за дорученням тієї чи іншої особи банк може взяти на себе повне розпорядження її коштами, вкладаючи їх у різні види доходних активів.

Підприємствам банки можуть надавати різноманітні консультаційні послуги з управління активами, аналізуючи форми використання і джерела грошових коштів господарських організацій. Може бути корисним досвід зарубіжних банків, які повністю беруть на себе розрахунково-облікове обслуговування клієнтів: ведення амортизаційних і пенсійних рахунків, бухгалтерський облік операцій, нарахування і сплата податків, розрахунки заробітної плати, контроль за динамікою товарних запасів і продаж, аналіз витрат та інші послуги.

В цілому розглянуті напрями вдосконалення депозитних операцій комерційних банків можуть суттєво підвищити їхні потенційні можливості у збільшенні обсягу коштів, які залучаються на різні види вкладів, що може сприяти вирішенню нагальних завдань макроекономічної стабілізації шляхом оптимального розподілу й використання кредитних ресурсів, залучених банківською системою [16,c.56].

Слід відзначити, що вказані напрями стосуються насамперед мікро рівня організації відносин між суб'єктами ринку в плані безпосереднього зв'язку "банк - клієнт". Це означає, що кожен комерційний банк самостійно обирає для себе і для власної клієнтури найбільш оптимальні способи організації депозитних операцій, спрямовані на збільшення та підтримання стабільності своєї ресурсної бази.

Однак далеко не всі можливі аспекти вдосконалення зазначених операцій залежать від ефективності функціонування самих комерційних банків. Важливе місце у даній сфері грошово-кредитних відносин належить оптимальному застосуванню окремих інструментів і важелів регулювання макроекономічних процесів з боку держави як активного учасника процесу розширеного відтворення. Йдеться насамперед про окремі інструменти впливу Національного банку України на діяльність комерційних банків.

НБУ слід вжити ряд заходів, спрямованих на перегляд існуючих основ резервної політики. Така політика є найбільш адміністративним інструментом регулювання з усього набору важелів впливу, якими нині оперують центральні банки у країнах з розвиненими ринковими відносинами, адже норма резервування, по суті, визначає, яку саме частку залучених ресурсів банки можуть спрямувати у різні види вкладень з метою отримання прибутку. Тому в сучасних умовах у ряді розвинених країн має місце тенденція до поступової відмови центральних банків від активного застосування резервної політики і переходу до переважного використання більш "м'яких" форм регулювання банківської діяльності, зокрема, через операції на відкритому ринку, тобто купівлю-продаж державних цінних паперів.

Зрозуміло, що в Україні в силу обмеженого розвитку фондового ринку повна відмова від резервної політики на сьогодні неможлива. Однак існуюча норма резервування, встановлена Нацбанком для всіх видів залучених ресурсів на рівні 17%, що вимагає перегляду у двох важливих напрямах.

По-перше, занадто високою є сама величина резервування, яка в принципі не викликає заперечень в умовах гіперінфляції як необхідний інструмент фінансової стабілізації через обмеження механізму депозитної мультиплікації комерційних банків. Однак зниження темпів інфляції потребує і відповідного корегування норми обов'язкових резервів також у бік зниження. У Великобританії, наприклад, вона становить 0,45%, у Швейцарії - 2,5%, в Японії - від 0,125 до 2,5%, що загалом відображає незначну роль даного інструмента у регулюванні ресурсної бази комерційних банків [16,c.56].

По-друге, необхідно диференціювати норму резервування залежно від виду залучених ресурсів, адже за діючих інструкцій НБУ комерційний банк в Україні незалежно від того, чи залучив він кошти на вклад до запитання, чи на депозит строком, скажімо, на 5 років, зобов'язаний дотримуватися однакової норми резервування - 17%. Зрозуміло, що за таких обставин певною мірою втрачаються стимули до залучення грошей на депозити з тривалими строками зберігання коштів, а саме ці депозити слугують основою ресурсного забезпечення довгострокового кредитування банками економіки, що є необхідною умовою пожвавлення господарської кон'юнктури в Україні. Тому мають бути вжиті заходи з диференціації норм резервування ресурсів, залучених комерційними банками: вищі - для вкладів до запитання, нижчі - для строкових депозитів (при цьому чим більший строк депозиту, тим нижча норма) Необхідно також внести відповідні корективи і в нормативні показники ліквідності балансу комерційних банків з метою забезпечення чіткої відповідності строків депозитного зберігання коштів та строків кредитування й інвестицій.

З метою підвищення довіри громадян до банківської системи в Україні за рішеннямиНБУ про формування Міжбанківського фонду обов'язкового страхування вкладів фізичних осіб у лютому 1996 р. була започаткована система депозитного страхування. Згідно з цим рішенням НБУ зобов'язав банки сплатити перший внесок у розмірі 1% від суми статутного фонду банку станом на 1 лютого 1996 р. Після першочергового внеску комерційні банки повинні щоквартально перераховувати у фонд 0,5% від суми залишків вкладу фізичних осіб. Виплати із фонду передбачалися у випадку банкрутства банку або прийняття рішення про його ліквідацію на суму, яка не перевищує в еквіваленті 300ЕКЮ в обсязі 100%, на суму від 300 до 500 ЕКЮ - в обсязі 80% в національній валюті по курсу НБУ на момент визнання банку банкрутом або його ліквідації [14,c.85].

Однак, як по суб'єктивних, так і по об'єктивних причинах запровадити в практичну площину це рішення НБУ не вдалося. Замість даного рішення, 28.05.1996 р. постановою правління НБУ № 125 "Про тимчасовий порядок формування комерційними банками фонду страхування вкладів фізичних осіб" запроваджується інший механізм утворення фонду страхування. Відтепер фонд створюється комерційними банками за рахунок придбанняними державних цінних паперів та передачі їх на зберігання НБУ. Останній, у разі банкрутства банку або його ліквідації, кошти від реалізації державних цінних паперів мав направляти на рахунок ліквідаційної комісії. Вона і покликана була виплачувати відшкодування вкладників.

Позитивною стороною у формуванні коштів Фонду є участь держави.Так, відповідно до Положення"Про порядок створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, формування та використання його коштів" передбачається, що одноразовий внесок держави має становити 20 млн. грн. Крім участі держави у формуванні Фонду, його джерелами також виступають: початковий збір із комерційних банків (1% зареєстрованогостатутного фонду станом на 21.01.1998р.); доходи, отримані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери; регулярні та спеціальні збори з комерційних банків; пеня, котра стягується з комерційних банків в розмірі 0,5% від суми невчасного або неповного перерахування початкового, регулярного або спеціального зборів до Фонду за кожен день прострочення; позики комерційних банків, міжнародних фінансових інституцій таіноземних банків; інші джерела, які не заборонені законодавством України.

Проведений аналіз депозитного страхування в Україні дає змогузробити висновок про те, що його організація має ряд недоліків і тому потребує доповнення та вдосконалення. Як засвідчують статистичні дані,частка депозитів 500 і більше гривень складає 64% від їх загальної суми,тому відшкодування із Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в сумі 500грн. видається недостатньою.

Потребує взаємозв'язку і уточнення норма обов'язкового резервування і відсоток регулярних платежів до Фонду гарантованих вкладів. При їх рості, або незмінній величині, протягом тривалого часу проходить подорожчання кредитних ресурсів внаслідок обмеження вільних кредитних ресурсів комерційних банків, що призводить до скорочення їх пропозиції.

Дана система повинна стимулювати залучення вкладів та депозитів на довгостроковій основі. Необхідно істотно збільшити розмір вкладів, що підлягають компенсації, та враховувати економічну нестабільність та інфляційні очікування, встановити його в порівнянні до доларового чи євро еквіваленту.

Використання даних напрямків розвитку пасивних операцій може привести, як показує зарубіжна практика, до покращення діяльності банку. Практичне їх застосування дозволить банку збільшити обсяг своєї ресурсної бази, яку він може використовувати для проведення активних операцій, і, як наслідок , збільшити прибутковість банку та завоювати передові позиції на ринку банківських послуг

Висновки.

Суть пасивних операцій заключається в залученні різних видів вкладів в рамках депозиту та ощадних операцій, отримання кредитів від інших банків, емісії різних видів цінних паперів, а також проведення інших операцій в результаті яких збільшуються грошові засоби в пасиві балансу комерційного банку. Історично пасивні операції відігравали первинну роль по відношенню до активів, так як для здійснення активних операцій необхідною умовою є достатність ресурсів. Саме в результаті пасивних операцій банки отримують додаткові ліквідні кошти для формування ресурсів.

Loading...

 
 

Цікаве