WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Пасивні операції комерційних банків - Курсова робота

Пасивні операції комерційних банків - Курсова робота

План
Вступ
  • Пасивні операції комерційних банків. Їх загальна характеристика.

    2. Формування власного капіталу.

    3. Основні напрями розвитку пасивних операцій.

    Висновки

    Список використаної літератури

    Вступ

    В сучасних умовах становлення ринкової системи в Україні дуже актуальною для теоретиків та практиків банківської справи є проблема пасивних операцій та методів управління пасивами Перехід незалежної України на рейки ринкового господарювання поставив на часі потребу в докорінних змінах у всій системі економічних відносин, в тому числі в банківській системі.

    В умовах адміністративно-розподільчої системи господарювання пасивні операції, як такі, та управління пасивами практично були відсутні. Всі підприємства і організації були зобов'язані тримати свої кошти в Державному банку, а населення країни в ощадкасах, які з 1963 року також ввійшли в систему Державного банку. Для реалізації політики кредитування був заснований загальнодержавний позичковий фонд, який розподілявся від Правління Держбанку до районних відділень і конкретних підприємств.

    Діюча в теперішній час дворівнева банківська система значно змінює справу. На зміну загальнодержавному позичковому фонду приходить ринок позичкових ресурсів. Банки купують ресурси на цьому ринку в умовах жорсткої конкурентної боротьби. Засобом же залучення ресурсів служать пасивні операції банків. В нових умовах змінюється і емісійна функція банків. Раніше монополією грошової емісії володів Державний банк СРСР. В теперішній час основну емісію безготівкових грошей проводять комерційні банки, виконуючи свої комерційні операції. Однак, якщо дозволити банкам безмежно надавати позички і створювати тим самим кошти на депозитних рахунках, то тоді з'явиться нестримна інфляція, що приведе до розвалу грошової системи. Звідси виникає необхідність управління пасивами.

    Для банківської системи України проблема залучення ресурсів стоїть дуже гостро. З переходом до ринкової економіки та виникненням комерційних банків почався процес перерозподілу ресурсів і клієнтів колишніх спеціалізованих банків. Для новостворених комерційних банків робота по створенню банку починається з формування своєї ресурсної бази. Для пошуку ресурсів розробляються та впроваджуються різноманітні маркетингові програми залучення грошових коштів, при цьому часто використовується зарубіжний досвід, оскільки вітчизняні розробки в даній сфері практично відсутні. Проблема ускладнюється тяжкою економічною ситуацією в країні, слабким розвитком економіки і ринків грошових ресурсів.

    Внаслідок специфіки банківської діяльності операції по формуванню банківських ресурсів, пасивні операції відіграють важливу роль, оскільки без мобілізації ресурсів і їх ефективного використання неможливе одержання прибутку банками.

    Пасивні операції – це операції пов'язані із залученням капіталу. Вони відіграють первинну і вирішальну роль щодо активних операцій. Під управлінням же пасивами слід розуміти діяльність, пов'язану з залученням коштів вкладників та інших кредиторів, визначенням відповідної структури джерел ресурсів для банку, а також дій в сфері пасивних операцій, що спрямовані на задоволення потреб банку по дотриманню економічних вимог.

    Порядок здійснення пасивних операцій цікаво простежувати на прикладі банку "Україна", а саме його Вінницької дирекції. Банк "Україна" – один із найбільших банків країни, тому аналіз пасивних операцій буде висвітлювати стан справ в банківській системі в цілому.

    Процеси, які відбуваються в економіці України та в банківській системі зокрема, вимагають нових узагальнень і розробки рекомендацій, які враховували б сучасні умови діяльності банків та їх клієнтів. Тому необхідне подальше вивчення теорії та практики здійснення пасивних операцій та методів управління пасивами, що і є метою написання курсової роботи.

    При написанні курсової роботи використані монографії і підручники, статті з періодичних видань, постанови Верховної Ради, інструктивні матеріали НБУ та АК АПБ "Україна", баланси, статистична і бухгалтерська звітність Вінницької дирекції банку "Україна". В розробці цієї теми використані праці, подані в списку літератури.

    1. Пасивні операції комерційних банків. Їх загальна характеристика.

    Операції, завдяки яким банки формують свої ресурси, називаються пасивними [13,c.309]. Суть пасивних операцій заключається в залученні різних видів вкладів в рамках депозиту та ощадних операцій, отримання кредитів від інших банків, емісії різних видів цінних паперів, а також проведення інших операцій в результаті яких збільшуються грошові засоби в пасиві балансу комерційного банку. Історично пасивні операції відігравали первинну роль по відношенню до активів, так як для здійснення активних операцій необхідною умовою є достатність ресурсів. Саме в результаті пасивних операцій банки отримують додаткові ліквідні кошти для формування ресурсів. Банківські ресурси - це сукупність коштів, що знаходяться в розпорядженні банків і використовуються ними для проведення активних та інших операцій. Акумулюючи грошові доходи та збереження юридичних та фізичних осіб, банки перетворюють їх в позичковий капітал, тобто капітал, що надається в позику власникам на умовах поверненості за плату у вигляді проценту.

    Існує дуже велика кількість різних класифікацій ресурсів комерційних банків, побудованих на основі відповідних критеріїв, однак всі вони мають деякі умовності. Найбільш поширеною класифікацією ресурсів комерційного банку є класифікація відповідно до джерел формування. Згідно цього критерію кошти комерційного банку поділяються на власні, запозичені та залучені, а пасивні операції - на операції по формуванню власного капіталу банку, депозитні операції, операції по залученню коштів комерційним банком [13,c.310].

    Власні ресурси комерційного банку, маючи чітко виражену правову основу і функціональну визначеність, є основою для залучення коштів інших суб'єктів ринку і є фінансовою базою розвитку діяльності банку. Він дозволяє здійснювати компенсаційні виплати вкладникам та кредиторам у випадку виникнення збитків і банкрутства банків; підтримувати об'єм і види операцій у відповідності із завданнями банку.

    До складу власних ресурсів комерційного банку входять - статутний фонд, резервний фонд, фонди економічного стимулювання, інші спеціальні фонди, а також нерозподілений прибуток на протязі року [25,c.15].

    Основним елементом власного капіталу банку є статутний фонд. Формування статутного фонду відбувається за рахунок пайових внесків власників банку (якщо це приватне підприємство), або за рахунок мобілізації коштів від випуску і розміщення акцій (якщо це акціонерне товариство). Розмір статутного фонду, порядок його формування і зміни визначається Статутом банку. Сума статутного капіталу законодавчо не обмежується, але для забезпечення стійкості банків Національним банком України встановлюється мінімальний його розмір. Мінімальний розмір статутного фонду, який встановлений Національним банком для заново створених вітчизняних комерційних банків, повинен становити суму, що еквівалентна 3 млн. екю по курсу НБУ (на 1.09.99 р.). До цього розміру повинні бути доведені статутні фонди діючих комерційних банків. Статутний фонд комерційних банків за участю іноземного капіталу частково може бути створений у валюті. В цьому випадку мінімальний його розмір повинен бути не менший суми, еквівалентній 10 млн. екю, причому перший внесок в іноземній валюті повинен складати 1 млн. екю.

    Порядок формування статутного фонду залежить від форми організації банку. Якщо банк створюється як акціонерне товариство, то його статутний фонд утворюється за рахунок коштів акціонерів, що поступили від реалізації акцій. Його величина дорівнює сумі випущених простих та привілейованих акцій. Збільшення акціонерного капіталу банку можливе за рахунок додаткових випусків акцій або за рахунок банківського прибутку, спрямованого на поновлення власних коштів банку. Якщо банк створюється як товариство з обмеженою відповідальністю, то його статутний фонд створюється за рахунок пайових внесків учасників. Проте незалежно від організаційно-правової форми банку його статутний фонд повністю формується за рахунок внесків учасників (юридичних та фізичних осіб) і слугує забезпеченням їх зобов'язань. Роль статутного капіталу визначається його значенням як головного джерела коштів для забезпечення витрат на початкових етапах діяльності банку в процесі його заснування, а також як гарантії платежів банку за своїми зобов'язаннями.

    Резервний капітал формується в процесі виробничої діяльності банку і складається із двох елементів: статутного (страхового) резерву та резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків. Статутні (страхові) резерви банку – це частина його капіталу, яка сформована за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні банківської установи, і розмір таких відрахувань встановлюється вищим органом управління банком, але він не повинен бути меншим, ніж законодавчо встановлений. В Україна законодавчо встановлена мінімальна величина цього резерву – 25 % статутного фонду із щорічним відрахуваннями – в розмірі 5% суми чистого прибутку. Метою створення резервного капіталу є покриття загальних ризиків, що випливають із основної діяльності банку і щодо яких не формуються спеціальні резерви. Він також може бути використаний для виплати дивідендів і процентів за браком поточного банківського прибутку. Як правило, резервний фонд використовується для покриття тільки непередбачених витрат. Наявність засобів в резервному фонді забезпечує стійкість комерційного банку, зменшує ймовірність його банкрутства [13,c.313].

  • Loading...

     
     

    Цікаве