WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Кредитно-банкiвська система України i роль ЦБ України - Курсова робота

Кредитно-банкiвська система України i роль ЦБ України - Курсова робота

IV етап (1996-1998рр.):

стабілізація банків та впровадження національної валюти — гривні.

Цей заключний етап становлення вітчизняної банківської системи потребує детальнішого розгляду. Можна підбити підсумки роботи банківської системи. Протягом перших п'яти років існування незалежної держави в Україні:

  • створено основи дворівневої банківської системи, валютного ринку та первинного ринку цінних паперів;

  • проведено перший етап реформування грошової системи країни, введено проміжну валюту — український карбованець;

  • створено національну платіжну систему, запроваджено нові прогресивні технології перерахування коштів на основі електронних платежів, що дало змогу досягти світового рівня міжбанківських розрахунків, значно підвищити їхню надійність, обмежити ризик створення фальшивих грошей в обігу та скоротити до мінімуму термін проходження платежів. Систему визнано найшвидкісною в Європі;

  • введено в дію потужності з друкування банкнот та карбування монет;

  • розпочато реформування бухгалтерського обліку та звітності в банках;

  • НБУ напрацьовано нормативну базу для здійснення монетарної політики та банківського нагляду; вдосконалено інструменти регулювання банківської системи.

Для банківської системи України важливими подіями стали введення в обіг у вересні 1996 року повноцінної грошової одиниці — гривні та підготовка до переходу з 1 січня 1998 року на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і статистичної звітності.

Проте триваюча економічна, фінансова та платіжна криза, гальмування процесу ринкових перетворень економіки, інвестиційного процесу, серйозні недоліки та прорахунки комерційних банків у сфері кредитування, розрахунків, порушення багатьма з них економічних нормативів, невпорядкованість і нестабільність нормативно-правового регулювання, недосконалість податкового та фінансового законодавства спонукають до поглиблення банківської реформи.

Остаточно не вирішені питання діяльності інших фінансово-кредитних установ (кредитних спілок, позичкових товариств тощо), банківської таємниці й захисту інтересів клієнтури, програмних продуктів.

Висока вартість фінансового посередництва, обмежений перелік послуг, брак стимулів до заощадження та розміщення позичкових фондів, повільний прогрес у справі налагодження стабільного ефективного банківського нагляду — усе це розширювало коло проблем, вирішення яких необхідно було передбачити у державній програмі реформування та розвитку банківської системи України.

На етапі стабілізації продовжують діяти 227-229 банків, серед яких: два — державні; 117 (1996 рік) 184 (1997-1998рр.) — у формі акціонерних товариств; 50 (1996 рік), 41 (1997-1998рр.) — у формі товариств з обмеженою відповідальністю [8;43].

На цьому етапі сформувалися групи провідних банків, які вже завоювали певне місце на ринку, визначився напрям менеджменту, розподілено клієнтів та ринок пасивів. Сучасна банківська система має чітку градацію за обсягами статутних фондів. У загальному обсязі сплачених статутних фондів частка малих банків (з обсягом статутного фонду до 3млн.грн.) становить 10%, середніх (від 3 до 10млн.гривень) — 24%, великих (понад 10млн. гривень) — 66% [8;43].

Отже, банківська система України вже має свою історію. Вона не налічує ще й десяти років, але багата вельми інтенсивними процесами: українським банкам за півроку-рік випадало пройти шлях, на який аналогічні закордонні установи витрачали кілька років, а то й десятиліття. Слід також зауважити, що банківська система в нашій країні формувалася, зазнаючи впливу багатьох негативних чинників, які не лише не сприяли розвитку, а навпаки — гальмували його.

1.2. Побудова банківської системи

Банківська система і банки — це незвичайні економічні структури. Їхній вплив на економічні процеси (позитивний чи негативний) дуже великий і потрібна жорстка регламентація та контролю їх діяльності, щоб цей вплив мав виключно позитивний характер.

Створенням Національного банку України було закладено основи класичної дворівневої структури банківської системи, яка включає, з одного боку — центральний банк як головний банківський інститут, який є емісійним центром держави і відповідає за управління всією грошово-кредитною системою (виходячи з основних завдань центральний банк не націлений на комерційну діяльність і одержання прибутків); з іншого — банківську систему, представлену мережею комерційних банків, яка на умовах здорової конкуренції покликана задовольнити потреби населення, держави та народного господарства у банківських послугах і створити умови для стабілізації та поступового зростання національної економіки.

Важлива роль в Україні ринкової економіки, стабілізації грошово-кредитної системи належать Національному банку України.

Юридичний статус, повноваження і принципи організації Національного банку визначаються Конституцією України, Законом України "Про Національний банк", Законом України "Про банки та банківську діяльність" та іншими нормативно-правовими актами.

Національний банк є: емісійним центром, банком банків; особливим органом державного управління, який проводить єдину державну політику в сфері грошового обігу; валютним органом; органом банківського нагляду; організатором міжбанківських розрахунків.

Діяльність НБУ багато в чому залежить від стану економіки держави, а, з іншого боку, і його дії впливають на стан економіки.

Отже, Національний банк разом із своїми філіями становить перший рівень банківської системи.

НБУ має статутний капітал, що є державною власністю і становить 10млн. гривень. Національний банк видає нормативні акти з питань, що входять до його компетенції, які є обов'язковими для органів державної влади та місцевого самоврядування, банків, підприємств, установ незалежно від форм власності, фізичних осіб, що здійснюють господарську діяльність на території України. Нормативні акти НБУ видаються у формі інструкцій, положень, правил і затверджуються постановами Правління.

Національний банк підзвітний Президенту України та Верховній Раді України в межах їх конституційних повноважень.

Структура Національного банку будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням.

До системи Національного банку входять центральний апарат, регіональні управління (територіальні управління), розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади й інші структурі підрозділи й одиниці, необхідні для забезпечення діяльності Національного банку.

Основою банківської системи є комерційні банки.

У вузькому розумінні комерційний банк — це банк, що виконує повний набір базових банківських операцій та єдиною метою якого є одержання максимального прибутку.

В широкому розумінні комерційний банк — це будь-який банк, що функціонує на другому рівні банківської системи. Таке трактування комерційного банку характерне для України. В Україні всі, по суті, банки, крім центрального, називають комерційними.

В Україні, відповідно до Закону "Про банки і банківську діяльність" (20.03.1991р.) банки визначаються як установи, функцією яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

Класифікацію комерційних банків наведено на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1. Класифікація комерційних банків.

Основними функціями комерційного банку, що визначають його економічну суть, слід назвати:

  • посередництво в кредиті;

  • посередництво у розрахунках;

  • випуск кредитних знарядь обігу.

У даному визначенні наведено три основні функції комерційного банку, що охоплюють такі фундаментальні основи банківської діяльності, як акумулювання тимчасово вільних грошових коштів, надання їх у позику на умовах платності і відшкодування, розрахунково-касове обслуговування клієнтів, а також депозитну емісію, засновану на кредитах і розрахункових операціях банку. Ці функції тісно пов'язані між собою та дають змогу комерційному банку виступати в ролі інституту, що емітує платіжні засоби для обслуговування всього кругообігу капіталу в процесі виробництва й обігу товарів.

Світова практика виробила два принципи побудови комерційних банків:

  • універсальний банк — коли будь-які обмеження на діяльність банків на грошовому ринку знімаються, тобто такі банки здійснюють майже всі види банківських операцій, не заборонені чинним законодавством, і обслуговують широке коло клієнтури;

  • спеціалізовані банки — коли банківська діяльність обмежена певним видом операцій чи сектором грошового ринку, тобто спеціалізовані банки виконують обмежене коло операцій або обслуговують обмежену кількість клієнтів.

Loading...

 
 

Цікаве