WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Ринок банкiвських послуг в Українi - Дипломна робота

Ринок банкiвських послуг в Українi - Дипломна робота

Негативні тенденції притаманні також деяким іншим показникам, які характеризують ефективність діяльності банків, зокрема - чистій процентній маржі, чистому спреду, чистій процентній позиції.

Банківська система України характеризується високим рівнем висо-коліквідних активів (вони становлять 30% від сумарних активів) та нормативу поточної ліквідності (він дорівнює 58,3%, тобто перевищує норму майже втричі). Високі значення цих показників пояснюються передусім жорсткими вимогами НБУ щодо обов'язкових резервів, а також значною акумуляцією коштів банків на рахунках "Ностро".

Разом з тим банкам, очевидно, не цікаво працювати із цінними паперами, про що свідчить повільне зростання зазначених активів і майже цілковита відсутність активності на фондових ринках.

Серед головних завдань на перспективу - подальше нарощування капіталу комерційних банків, зменшення обсягів несвоєчасно повернутих кредитів, підвищення рентабельності банківської системи в цілому.

На досягнення цих цілей і спрямовано "Комплексну програму розвитку банківської системи України на 2001 - 2003 роки", створення якої було передбачене Указом Президента від 14 липня 2000 р. "Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень".

Програма складається із шести розділів:

1. Загальні положення.

2. Сучасний стан банківської системи та проблеми її розвитку.

3. Стратегія розвитку банківської системи.

4. Програма розвитку банківської системи на 2001- 2003 роки.

5. Роль та перспективи розвитку небанківських фінансових установ.

6. Комплекс заходів, спрямованих на успішне виконання "Комплексної

програми розвитку банківської системи України на 2001 -2003 роки"

В програмі визначили першочергові завдання банківського сектора української економіки, серед яких:

  • зміцнення національних грошей;

  • орієнтація банків на потреби економіки шляхом нарощування обсягів кредитування та банківських інвестицій у розвиток вітчизняної економіки;

  • зміцнення надійності банків;

  • можливість виходу з локальних криз із найменшими втратами та недопущення системних банківських криз;

  • посилення довіри до комерційних банків;

  • очищення кредитних портфелів банків від безнадійних боргів, а банківської системи - від слабких, неплатоспроможних банків, неспроможних своєчасно виконувати доручення клієнтів.

Висновки до І розділу

Функціонування комерційних банків необхідно розглядати з точки зору на них як на самостійних господарюючих суб'єктів, що виробляють і продають свій власний продукт з метою отримання прибутку. Головим продуктом комерційного банку є різноманітні послуги. Аналізуючи різні підходи до визначення змісту банківської послуги, вважаємо, що найбільш правомірним є трактування послуг як результату банківської діяльності. Для досягнення цьго результату банки здійснюють різного роду операції.

Для здійснення трьох основних груп операцій - пасивних, активних та комісійно- посередницьких - банки надають різноманітні послуги у вигляді надання кредитів, здійснення розрахунків, управління майном та ціноутвореннями, надання гарантій, поручительств, консультацій тощо, які у своїй сукупності формують банківський продукт.

Становлення ринку банківських послуг в Україні почалося з часу прийняття в 1991 році Закону України "Про банки і банківську діяльність" З того часу в країні побудовано сучасну кредитну систему, впроваджено національну валюту, створено законодавчу базу функціонування банків. У збільшенні реального валового продукту в 2000 році є заслуга й банківського сектору, який збільшив обсяги кредитування економіки на 62,3% /40, с.2/.

Оцінка сучасного стану ринку банківських послуг в Україні дозволяє зробити висновок про зростання кількості і якості депозитних, кредитних, розрахунково-касових, валютних та інших видів банківських послуг. Вітчутне (на 54%) збільшення обсягів депозитів населення є свідченням зростання довіри людей до вітчизняної банківської системи.

Протягом 2000 року банківські депозити й обсяг готівки в обігу зросли на 45%. Водночас певне зниження відсоткових ставок (із 56,2 до 37,3 % ) і пом'якшення резервних вимог дали змогу банкам збільшити обсяги позик підприємствам. Однак, слід визнати, що рівень кредитних ставок ще доволі високий.

Сьогодні першочерговим завданням комерційним банків є подальше нарощування капіталу, посилення довіри до них, підвищення рентабельності діяльності, розширення та підвищення якості пропонованих клієнтам послуг.

Розділ ІІ. Діюча практика надання комерційними

банками послуг своїм клієнтам

2.1. Депозитні послуги банків

Практика функціонування комерційних банків охоплює величезний спектр різноманітних послуг, що надаються цими інститутами на фінансовому ринку. Особливе місце серед них належить депозитним послугам.

У банківській практиці нашої країни для налагодження депозитних послуг у відповідності з вимогами ринкової економіки велике значення має розробка; впровадження системи депозитних рахунків. До головних елементів цієї системи належать: форми депозитних розрахунків, режими здійснення депозитних операцій, порядок розміщення коштів на депозитах; умови їх вилучення, встановлення строків зберігання коштів, регулювання величини процентних виплат.

Головним критерієм, що служить безпосередньою основою для органі-зації депозитних операцій є режим використання депозитних рахунків. Згідно із зазначеним критерієм всі депозити клієнтів банку можна поділити на дві основні групи: депозити до запитання та строкові депозити.

Депозити до запитання - це залишки коштів на розрахункових, поточних або контокорентних рахунках, які можуть бути у будь-який момент поновлені або вилучені за першою вимогою власника рахунку. Гроші зараховуються на такі рахунки і вилучаються з них як частинами, так і повністю у будь-який час без попереднього повідомлення банку.

Режим використання депозитів до запитання значною мірою визначається видом рахунку. Якщо це розрахунковий чи поточний рахунок підприємства, організації, установи або вкладний рахунок до запитання індивідуальної особи, то клієнт банку може отримати гроші з рахунку лише в межах фактичного залишку на ньому, тобто може розпоряджатися лише власним вкладом. Якщо ж це контокорентний рахунок, то на ньому можливе як позитивне, так і від'ємне сальдо. Клієнт може в будь-який момент не лише вилучити свої кошти з рахунку в межах фактичного залишку, але і перевищити його, отримавши кредит в банку. Однак у банківській практиці розвинутих країн світу ця відмінність поступово стирається. В сучасних умовах і на поточних рахунках можлива наявність від'ємного залишку, якщо з цього приводу існує відповідна домовленість підприємства з банком. Також у багатьох випадках на рахунках індивідуальних осіб, куди перераховується заробітна плата, можливе негативне сальдо, якщо воно не перевищує місячного окладу власника рахунку. У діяльності комерційних банків України така практика ще не набула достатнього поширення.

Головне призначення депозитів до запитання полягає насамперед у здійсненні поточних розрахунків. Власник рахунку може здійснювати їх у різних формах: готівкою, чеком, переказом (або векселем). Відкривши такий рахунок, клієнт передає банку право на проведення своїх платіжних операцій. Це, безумовно, представляє собою велику зручність для клієнтів банку, особливо в умовах розвитку електронних систем розрахунків. Розміщені на рахунки до запитання суми мають по суті таку ж саму ліквідність, як банкноти і монети, тобто ними можна вільно скористатися у будь-який момент, виписавши чек або отримавши готівку.

Визначальною особливістю депозитів до запитання є те, що по них виплачується досить низький процент, а нерідко власникам таких рахунків взагалі не виплачується винагорода; У багатьох країнах (наприклад, СПІА, Великобританії, Франції) нарахування процентів за вкладами до запитання заборонено законодавче. Однак взамін "явного" процента комерційні банки досить часто виплачують власникам депозитів до запитання "прихованний" процент, відмовляючись від стягнення плати з клієнта за користування таким рахунком, включаючи послуги щодо інкасації та здійснення розрахункових операцій. У зарубіжній практиці банки ідучи на подібну поступку клієнту, як правило, обумовлюють наперед середній розмір залишку, тобто тієї суми, яка повинна постійно знаходитись на рахунку. При зниженні цієї суми клієнт повинен сплачувати операційні витрати банку на ведення рахунку і обробку кожного чека. В Україні комерційними банками практикується здебільшого виплата незначного процента за депозитами до запитання, водночас з клієнтів стягується плата за розрахунково-касове обслуговування. Це, однак, не змінює економічної суті режиму користування вказаними рахунками.

Loading...

 
 

Цікаве