WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Активні операції комерційних банків - Дипломна робота

Активні операції комерційних банків - Дипломна робота

Зовнішні способи зниження ступеня ризику здійснюються, по-перше, шляхом адміністративного та економічного регулювання банківських ризиків з боку держави, а по-друге, банк здійснює передачу ризику (повністю чи частково) комусь іншому, наприклад, страховій компанії.

Внутрішні способи зниження ступеня ризику досить різноманітні й реалізуються адекватними внутрішньобанківськими засобами менеджменту й маркетингу.

Слід також наголосити, що на практиці комерційні банки використовують не окремі способи (методи) зниження ступеня кредитного ризику, а їх раціональну комбінацію (суперпозицію), використовуючи економіко-математичні моделі та методи, спираючись на; власний досвід та інтуїцію фахівців.

Урахування ризику та інфляції для обчислення ставки відсотка; (ціни) за надання позики посідає виключно важливе місце в організації кредитної діяльності комерційних банків. Ясно, що фактична ціна, яка складається на ринку позичкового капіталу, скоріше за все, буде або вищою, ніж обчислена (при дефіциті пропозиції, високих цінових претензіях кредиторів тощо), або ж нижчою (при дефіциті попиту, несхильності позичальників до сплати надто високих, на їх погляд, претензій кредиторів тощо). Але обчислена з урахуванням ризику та інфляції ціна являє собою вісь чи центр коливань, до якого фактичні ціни кредитних ресурсів матимуть тенденцію наближатися.

Рис. 2.2. Способи зниження ступеня кредитного ризику

Аналогічна ситуація щодо правила поділу кредитів за групами ризиків (дешевий; неризикований; дуже ризикований; дуже дорогий кредит). В Україні важко правильно сформувати портфель, бо навіть якщо банк веде консервативну кредитну політику, йому все одно складно набрати достатню кількість неризикованих, кредитів, що приносять дохід.

Кожен банк визначає і проводить певну політику встановлення процентних ставок, однакових для всіх позичальників незалежно від ризику.

Ризик процентних ставок — це можливість зазнати збитків через непередбачені несприятливі для банку зміни процентних ставок і значне зменшення маржі, тобто різниці між вартістю ресурсів (ставки процента за пасивними операціями) і доходами від їх розміщення (ставки процента за активними операціями).

Процентний ризик часто виникає, якщо ставки за активними та пасивними операціями встановлюються за різними принципами (фіксовані ставки проти змінних або навпаки). Більше ризикують банки, які регулярно практикують зміни процентних ставок з метою одержання прибутку, а також ті, що не приділяють належної уваги прогнозуванню змін ставок процента.

Управляти процентним ризиком можна таким чином:

1. Передбачати у кредитній угоді можливість періодичного перегляду кредитором ставки за кредитом залежно від зміни ринкової ставки.

2. Страхувати процентний ризик, передаючи його страховій організації.

3. Узгоджувати активи та пасиви за термінами повернення грошових коштів.

4. Укладати спеціальні форвардні угоди.

5. Застосовувати процентні "свопи".

6. Використовувати ф'ючерсні або опціонні контракти.

Для оцінки ризиків важливе значення має достовірна фінансова інформація, яку надає банкові позичальник. Усі кредитно-фінансові установи, а особливо ті, що надають підприємствам великі позики, повинні вимагати багатогранної фінансової інформації за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.

В Україні банкам доцільно було б подбати не лише про поліпшення якості одержуваної фінансової інформації, а й створити спеціальні відділи, які б керували великими ризиками, аналізували роботу із найбільшими клієнтами банку. Такий відділ повинен оцінювати кредитні замовлення, що надходять від клієнтів, шукати ресурси для кредитів, які надаються, стежити за погашенням позичок.

3.2. Управління кредитними та інвестиційними операціями

Створення резервів за кредитними ризиками розглядається як один з найважливіших напрямків підвищення надійності комерційних банків. Оскільки кожна країна, вирішуючи цю проблему, шукає власні методи, критерії оцінювання кредитного ризику, а також джерела формування резервів, то доцільно розглянути зазначені питання на прикладі української банківської системи, порівнявши вітчизняний досвід із зарубіжним.

Діяльність по створенню резервів на відшкодування втрат за кредитними операціями комерційних банків в Україні почалася в 1995 році. Існуюча до цього практика списання безнадійної кредитної заборгованості без визначення конкретних джерел покриття призводила до виникнення значних розбіжностей між реальним капіталом банків та розміром капіталу, відображеним у фінансовій звітності.

Нині оцінка якості кредитного портфеля в комерційних банках України регламентується Положенням про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків, затвердженим постановою Правління НБУ. Згідно із цим Положенням кредитний портфель банків класифікується, тобто кожний кредит оцінюється за ступенем ризику і відноситься до однієї з п'яти груп: стандартні, кредити під контролем, субстандартні, сумнівні та безнадійні кредити.

Погашення позичальником кредитної заборгованості за основною сумою і відсотками визначається так:

  • добре — заборгованість за кредитом та відсотки сплачуються у встановлені строки та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більш як 90 днів;

  • слабке — термін простроченої заборгованості за кредитом та відсотками становить не більш як 90 днів або за кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів, вчасно сплачуються відсотки;

  • недостатнє — прострочена заборгованість за кредитом та відсотками за ним становить понад 90 днів чи заборгованість за пролонгованим кредитом понад 90 днів та відсотки не сплачуються.

Сума заборгованості за кожним кредитом при визначенні розміру резерву може бути зменшена на вартість гарантій Уряду України або іноземних банків деяких країн, а також на вартість застави — грошових вкладів і депозитів позичальника, розміщених у банку, майна та майнових прав позичальника. Застава оцінюється за ринковою вартістю, але до розрахунку розміру резерву включається не більш як 50% вартості, визначеної договором застави. Якщо заставою слугують державні цінні папери, то при розрахунках враховується їх ринкова вартість.

За зазначеними критеріями класифікації підлягають усі кредити у національній та іноземній валютах (без відсотків і комісій), які надані банком, у тому числі: за депозитами, що розміщені в інших банках; кредитами, наданими іншим банкам; кредитами, що надані суб'єктам господарської діяльності, включаючи овердрафти, враховані векселі, факторинг, фінансовий лізинг та надані гарантії. Резерв формується відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановлених норм відрахувань (у відсотках), які відображають ступінь кредитного ризику за кожною групою кредитів.

Порівняємо системи створення резерву в Україні і США, оскільки вони мають багато спільного (таблиця 3.1). Зазначимо, що хоча економічне становище цих країн істотно відрізняється, розміри відрахувань загалом ідентичні (за останніми трьома групами).

За групою стандартних кредитів формується загальний резерв за рахунок прибутків минулих років, відрахування до якого проводяться щоквартально. За кредитами, що віднесені до інших груп, — під контролем, субстандартними, сумнівними і безнадійними — створюється спеціальний резерв, відрахування до якого відносяться до витрат комерційного банку. Згідно діючого податкового законодавства 40% від обсягу нарахованого резерву включається до валових витрат і не оподатковується, а решта — підлягає оподаткуванню.

Таблиця 3.1

Нормативи відрахувань до резервів за кредитними ризиками

в Україні та США

п/п

УКРАЇНА

США

Група кредитів

Норма відрахувань, %

Група кредитів

Норма відрахувань, %

1

Стандартні

2

Стандартні

2

Під контролем

5

Спеціально згадані

3

Субстандартні

20

Субстандартні

20

4

Сумнівні

50

Сумнівні

50

5

Безнадійні

100

Безнадійні (втрати)

100

Якість кредитного портфеля банку оцінюється за розміром можливих втрат за кредитними операціями, який визначається у процесі формування спеціального резерву. Співвідношення резерву і капіталу банку розглядається як основний показник оцінки якості активів банку при визначенні рейтингу за системою "CAMEL"

Loading...

 
 

Цікаве