WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Активні операції комерційних банків - Дипломна робота

Активні операції комерційних банків - Дипломна робота

Серед секторів економіки, які отримують кредитні ресурси, домінують нефінансовий сектор і домашні господарства. В інші сектори, зокрема — у фінансовий небанківський та в некомерційні організації, які обслуговують домашні господарства, кредитні ресурси комерційних банків практично не надходять,

Розподіл кредитних ресурсів за регіонами дуже нерівномірний.

Зміни у структурі кредитних ресурсів на міжбанківському ринку в основному пов'язані зі зменшенням питомої ваги кредитів НБУ (рефінансування) та зі збільшенням обсягу кредитів, яки комерційні банки надають один одному. Зазначимо, що частка валютних міжбанкінських кредитів також стабільно зростає.

Отже, серед кредитів, які комерційні банки надають суб'єктам господарювання, домінують короткострокові. Питома вага довгострокових протягом 1994-1997рр. трималася на рівні 11%. Починаючи з 199В р. з'явилася тенденція до зростання нього показника. Нині він сягає 229с. Зазначена тенденція, безумовно, с одним із позитивних результатів зниження після 1994 року темпів інфляції.

Діяльність банків на кредитному ринку була зорієнтована на поліпшення якості кредитного портфеля. Заборгованість за проблемними кредитами (простроченими та сумнівними) на 01.02.2002р. становила 1,94 млрд. грн. і зменшилася порівняно з аналогічним періодом 2001 року на 25,8%. Частка цих позичок у загальному обсязі заборгованості за кредитами, наданими суб'єктам господарювання, знизилася з 13.7 до 7%. Проте в січні 2002 року порівняно з груднем 2001 року заборгованість за проблемними кредитами зросла на 1% унаслідок зростання як простроченої, так і сумнівної заборгованості за позичками банків.

На 01.02.2002 р. прострочена заборгованість за кредитами становила 1.36млрд. грн., що на 34.2% менше, ніж наОІ.02.2001 р., але за січень 2002 року її обсяг підвищився на 0.1 % виключно за рахунок зростання в національній валюті на 0.4%.

Рисунок 2.4. Структура заборгованості за кредитами, наданими суб'єктам господарювання на 01.02.2002 року, %.

Заборгованість за сумнівними позичками становили 0.57 млрд.грн., або 2.1 % від загального обсягу кредитних вкладень у реальну економіку. За січень поточного року їх обсяг збільшився на 3%, а порівняно з відповідним періодом минулого року - на 6.4%.

Останнім часом на кредитному ринку України спостерігається ще одна тенденція — зростання обсягу кредитів, наданих в іноземній валюті. Це пояснюється низкою факторів.

Лібералізація зовнішньої торгівлі обумовлює зростання активів підприємств на валютних рахунках в українських банках.

Отже, з кожним наступним роком після початку економічних реформ загальна сума іноземної валюти в Україні зростає. Механічне збільшення кількості грошей в економіці (у тому числі в іноземній валюті) сприяє пожвавленню їх обігу, зростанню банківських пасивів, а відтак – виникненню – передумов для розвитку ринку валютного кредитування.

Процес економічної лібералізації, безумовно, стосується й банківської системи. Тож, поступово збільшується кількість комерційних банків, які отримують ліцензію на проведення операцій з іноземною валютою, зокрема на здійснення валютного кредитування.

Не зважаючи на досягнення в останні роки відносної стабільності національної грошової одиниці, банківські установи все ще трактують кредитування в іноземній валюті як дієвий інструмент страхування інфляційних і курсових ризиків. Про актуальність фактора інфляційних очікувань свідчить, наприклад, майже дворазове підвищення ставок за кредитами у національній валюті порівняно зі ставками за валютними позиками.

Зменшення впродовж кількох останніх років питомої ваги кредитів комерційних банків, наданих державним підприємствам, пояснюється, на мій погляд, двома основними чинниками:

1. у ході приватизації скорочується абсолютна кількість державних підприємств.

2. довгострокове уповільнення темпів інфляції суттєво посилює відповідальність комерційних банків за прорахунки у формуванні класного кредитного портфеля. Тож нині вони уникають інертних, цілковито залежних від державного бюджету позичальників, надаючи перевагу динамічнішим колективним (77%) та приватним (11%) клієнтам.

Таким чином, питома вага кредитних ресурсів в економіці збільшується і відбувається це в умовах зростання реального ПВП, стабільного курсу гривні та відносно помірних темпів інфляції.

Комерційні банки, втративши після валютно-фінансової кризи 1998р. надійний і водночас прибутковий інструмент інвестицій у вигляді ОВДП, були змушені активізувати пошук позичальників у реальному секторі економіки, що зрештою і стало чинником суттєвого зростання як абсолютного обсягу кредитного портфеля, так і його питомої ваги у ПВП.

2.2. Інвестиційні операції банків

Кредитування, як основний вид активних операцій комерційних банків, - не єдиний спосіб розміщення банківського капіталу. Іншою важливою формою активних вкладень банків є інвестиційна діяльність.

У широкому розумінні слова під інвестиціями прийнято розуміти використання коштів з метою отримання доходу і нарощування капіталу. З цієї точки зору фактично всі активні операції комерційних банків можуть розглядатися як інвестиції. Однак у світовій практиці при класифікації активів комерційних банків поняття інвестицій застосовується здебільшого у вузькому значенні слова, означаючи вкладення коштів банками виключно у цінні папери на тривалі періоди часу.

Зацікавленість комерційних банків у здійсненні інвестиційних операцій пов'язана насамперед із тим, що попит на позики не завжди може бути адекватним наявному у банку капіталу. Не маючи можливості розмістити відповідні кошти у позики, комерційні банки вкладають їх у інші види активів, що можуть забезпечити належний рівень прибутковості. Тому активні операції банку не обмежуються лише кредитуванням, а включають також інвестиційну діяльність щодо розміщення коштів у цінні папери.

Отримання доходу - одне із завдань інвестиційної діяльності, яка повинна забезпечувати досягнення ще таких важливих цілей, як безпека вкладень, їх ріст та ліквідність.

Вимоги щодо дохідності інвестицій, як правило, вищі, ніж вимоги до дохідності позичкових операцій банку. Це пов'язано насамперед із строками вкладень кошів, оскільки цінні папери купуються банком здебільшого на триваліші строки, ніж ті, на які видаються кредити. У цьому випадку вищі доходи за цінними паперами є платою за додатковий ризик тривалого вкладення капіталів. Це, безумовно, не означає, що банки не можуть реалізувати цінні папери на вторинному ринку у випадку необхідності, але тоді рівень доходу, що може бути отриманий банком значно знижується.

Високий рівень дохідності цінних паперів вступає у певне протиріччя з безпекою вкладення капіталів, тобто невразливістю інвестицій щодо потрясінь на ринку капіталів і стабільністю в отриманні доходу.

Стосовно зростання капіталу, то його не завжди виділяють як пріоритет інвестиційної діяльності. Річ у тім, що дане завдання можуть забезпечити лише окремі види цінних паперів - здебільшого акції виробничих компаній передових галузей економиш, що швидко розширюють свою діяльність У цьому випадку при незначній доходності забезпечується порівняно високий ріст капіталів Крім того, зростання вкладених у цінні папери коштів! може розглядатися у як вигідніший момент, ніж, скажімо, зростання їх дохідності. Така вигідність може бути зумовлена насамперед особливостями оподаткування в країні, коли для капіталізованої частини доходів, отриманих від інвестицій встановлюються податкові пільги.

Ще однією важливою ціллю інвестиційної діяльності є забезпечення належного рівня ліквідності вкладених коштів, яка вказує на можливість порівняно швидко і без втрат перетворити придбані інвесторами цінні папери на безпосередні платіжні засоби. Реалізація даного завдання є особливе важливою для комерційних банків, ліквідність яких - одна з найважливішш умов нормального функціонування в силу причин, про які йшлося вище.

Зрозуміло, що знайти на ринку цінні папери, які б відповідали усім цілям інвестування, практично неможливо, оскільки деякі з них вступають у взаємосуперечність. У зв'язку з цим комерційні банки повинні насамперед визначити цільові пріоритети своєї інвестиційної діяльності, на основі чого здійснюється вибір тих-видів цінних паперів, які найбільшою мірок відповідають цілям банку.

Специфіка і закономірності первинного і вторинного руху цінних паперів на ринку визначають особливості їх різноманітних видів та способи їх застосування з урахуванням характеру угод, закладених в основу емісії пішла паперів, Порядку регулювання майнових прав, або відносин позики відмінностей у порядку оформлення передачі цінних паперів і правах-власника при здійсненні операцій з ними, особливостей отримання доходу та ряду інших параметрів. Однак до інвестиційних можна віднести операції банків далеке не з усіма видами цінних паперів та і не всі види можливих з ними операцій.

Інвестиційними вважаються лише операції банку з акціями ї облігаціями тобто такими видами цінних паперів, які здебільшого відзначаються масовим характером емісії та мають властивість обертатися на вторинному ринку При цьому до інвестиційних слід відносити лише операції, для яких характерним є як вкладення банківського капіталу, так і отримання прибутку. Усі інші операції банків з цінними Паперами, пов'язані з їх купівлею-продажем за дорученням клієнта, зберіганням у спеціальних сховищах, управлінням ні довірчій основі, заставою, участю в емісії цінних паперів клієнта, та інші, де безпосередньо інвестиційних операцій банку не належать, а є складовою частиною посередницьких, трастових або позичкових операцій.


 
 

Цікаве

Загрузка...