WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Активні операції комерційних банків - Дипломна робота

Активні операції комерційних банків - Дипломна робота

Лізингодавець проводить експертизу отриманих документів, оцінює спроможність підприємства-лізингоодержувача своєчасно здійснювати лізингові платежі. У разі позитивного рішення щодо лізингової угоди, лізингодавець починає готувати договір з клієнтом-лізингоодержувачем. Лізингодавець направляє потенційному лізингоодержувачу умови договору, лізингові ставки, графік платежів, а також потверджує постачальникові-продавцю готовність оплатити обладнання, замовлене лізингоодержувачем.

На другому етапі лізингової операції замовник-лізингодавець укладає з постачальником-продавцем договір, який регламентує умови оплати і поставки предмета лізингу. Договір купівлі-продажу майна, що передається в лізинг, включає такі розділи: найменування і кількість продукції, що поставляється (зобов'язання постачальника виготовити і поставити обладнання та зобов'язання замовника прийняти та оплатити його в кількості і строки згідно з узгодженим графіком); якість і комплектність продукції (відповідність продукції визначеним технічним умовам); ціна і сума договору (оплата продукції за договірною ціною); порядок відвантаження (вид транспорту, вантажна швидкість, мінімальна норма відвантаження); тара і пакування; порядок розрахунків; строк дії договору; додаткові умови. Зазначене у специфікації договору обладнання лізингодавець має купляти з виключною метою передачі його лізингоодержувачу в рамках угоди про лізинг.

На третьому етапі лізингової операції лізингоодержувач приймає обладнання і після його монтажу і введення в експлуатацію підписує разом із постачальником і лізингодавцем акт (протокол) прийняття обладнання в експлуатацію. Цей акт засвідчує готовність до експлуатації прийнятого лізингоодержувачем обладнання. В акті прийняття обладнання в експлуатацію документально засвідчується відповідність якості й комплектності прийнятого в лізинг майна умовам, передбаченим у договорі купівлі-продажу з постачальником і відсутність у лізингоодержувача будь-яких претензій з питань, які є приводом для повної або часткової відмови від акцепту платіжних документів.

Одночасно з підписанням акта прийняття вступає в дію основний юридичний документ щодо лізингового кредиту — лізингова угода, або договір про лізинг.

Протягом строку дії лізингової угоди лізингоодержувач за свій рахунок і на свій ризик здійснює експлуатацію об'єкта лізингу відповідно до вимог підприємства-виробника щодо його установки та експлуатації; забезпечує охорону об'єкта лізингу, проводить його регулярний профілактичний ремонт, здійснює відповідне технічне обслуговування.

Лізингоодержувач за користування об'єктом лізингу вносить періодичні лізингові платежі. Лізингові платежі відповідно до законодавства України відносяться на валові витрати виробництва та обігу лізингоодержувача.

На четвертому етапі реалізації лізингової операції лізингоодержувач і лізингодавець виконують обов'язки, пов'язані з поверненням обладнання. По закінченні строку дії договору лізингу лізингоодержувач позбавляється права використовувати обладнання. Він повертає обладнання лізингодавцю, або поновлює лізинговий договір, або придбає орендоване обладнання у власність. Пропозиції лізингоодержувача про набуття майна, його повернення або продовження договору мають бути представлені лізингодавцю не пізніше як за 1,5 місяця до завершення строку лізингу. Якщо лізингоодержувач не заявляє про бажання придбати майно або продовжити договір, він повинен повернути майно лізингодавцю за вказаною ним адресою не пізніше як за 15 днів після закінчення терміну лізингу.

Лізингодавець контролює повернення об'єкта лізингу в належному робочому стані. Витрати, пов'язані з поверненням обладнання, несе лізингоодержувач. До тих пір, поки лізингодавець не буде фактично відновлений у володінні майном, лізингоодержувач продовжує вносити плату і нести відповідальність за об'єкт лізингу. Якщо лізингоодержувач вніс якісь зміни (модифікації) в обладнання, він зобов'язаний на вимогу лізингодавця і за свій рахунок відновити первинний стан цього обладнання. Якщо лізингоодержувач не повертає обладнання по закінченні терміну оренди або із закриттям угоди, з нього відшкожовується пеня у відсотках від залишкової вартості обладнання за кожний день прострочення до повного повернення обладнання лізингодавцю.

В інвестиційних проектах в умовах української економіки важливо застосовувати змішані варіанти фінансування, тобто збалансовану фінансово-кредитну систему інвестування з включенням до неї лізингу як однієї із складових. Лізинг дає можливість зекономити кошти на початкових стадіях реалізації інвестиційних проектів.

В Україні перспективним є проведення лізингових операцій у сільському господарстві.

Хоч основною метою діяльності комерційних банків є отримання прибутку, вони не можуть вкладати всі ресурси тільки у високодохідні активи (позики та інвестиції), оскільки за здійснення активних операцій банки водночас мають забезпечити і своєчасне повернення коштів їхнім власникам, тобто виконувати свої зобов'язання за пасивами. Тому частина активних операцій комерційного банку передбачає утворення поточних резервів платіжних засобів з метою постійного підтримування платоспроможності банку. Ці резерви поділяються на дві основні групи — первинні та вторинні.

Первинні резерви — це вкладення банку у високоліквідні активи, які можуть бути негайно використані як засіб платежу. До них належать кошти на кореспондентському рахунку в центральному банку і на рахунках в інших банках, що забезпечують можливість безперебійної організації безготівкових розрахунків, а також залишки готівки в касі банку для готівкових платежів.

Групу вторинних резервів утворюють вкладення в активи, які можна перетворити на платіжні засоби з мінімальною затримкою, — це, як правило, інвестиції у короткострокові державні цінні папери або боргові зобов'язання інших банків, що дають невеликий дохід, але мають високий рівень ліквідності. Вторинні резерви, по суті, є джерелом поповнення коштів первинних резервів.

Постійне утримання комерційним банком певної частини активів у формі первинних та вторинних резервів забезпечує високий рівень його платоспроможності, що уможливлює ефективну реалізацію банком кредитно-розрахункових, депозитних та інших послуг клієнтам.

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ АКТИВНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ В КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ

3.1. Оцінка ризику активних операцій

Для ефективного функціонування банків важливо передбачати, зважувати і страхувати можливі ризики. Передусім це стосується ризиків за активними операціями, які тісно взаємопов'язані — один такий ризик тягне за собою цілу низку інших.

Ефективне управління ризиковими операціями передбачає прийняття практичних рішень, які дають змогу використовувати ризикові ситуації на користь банку або вживати заходів для зниження можливих втрат банку після проведення тієї чи іншої операції.

Велике значення має вибір як методів розрахунку ризиків, так і методів їх мінімізації. Серед основних методів регулювання або зменшення ризиків такі:

• систематичний аналіз і постійний контроль за фінансовим станом клієнта банку, його платоспроможністю;

• страхування ризику, використання застави;

• розподіл ризику у випадку, коли загальна сума кредиту, а відповідно і ризик, розподіляється між кількома банками;

• диверсифікація ризиків;

• мінімізація ризиків (обмеження ризику шляхом розрахунку та дотримання економічних нормативів банківської ліквідності, які встановлюються Національним банком);

• зважування ризиків;

• використання плаваючих процентних ставок.

До основних ризиків за банківськими активами належать:

• кредитний ризик;

• процентний ризик;

• портфельний ризик;

• ризик інфляції.

Одним із основних ризиків, які притаманні банківським активам, є кредитний ризик.

Кредитний ризик — найбільший ризик будь-якого комерційного банку. Це ризик втрат, спричинених неповерненням позик і несплатою відсотків. Є такі різновиди кредитного ризику:

• кредитний ризик за конкретною угодою;

• ризик за портфелем угод.

Кредитний ризик за конкретною угодою — ймовірність збитків для банку внаслідок невиконання позичальником конкретної угоди.

Для кожного виду кредитної угоди характерні свої, специфічні причини та фактори, які визначають ступінь ризику. Головними елементами управління кредитними ризиками є організаційні системи, методи оцінки платоспроможності клієнтів (зокрема, ретельне документування і контроль за їх фінансовим станом), визначеність кредитної політики, чіткість процедури-кредитування.

Основні складові управління ризиком:

1. Диверсифікація кредитних вкладень (портфеля позичок та інвестицій банку).

Loading...

 
 

Цікаве