WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Звіт на тему "Програма екон. практики у банківських установах" - Реферат

Звіт на тему "Програма екон. практики у банківських установах" - Реферат

3. Привілейовані акції акціонерних товариств закритого та відкритого типу.

4. Прості акції акціонерних товариств закритого та відкритого типу.

5. Облігації дочірніх та асоційованих компаній.

6. Облігації підприємств (суб'єктів господарської діяльності).

7. Ощадні сертифікати.

8. Облігації внутрішньої державної позики.

9. Цінні папери, що рефінансуються НБУ.

10. Векселі суб'єктів підприємницької діяльності.

11. Власні прості й привілейовані акції.

Деривативи ЦП (фючерси, форварди, опціони тощо) обліковуються поза балансом і тому не включаються до складу балансового портфеля ЦП КБ.

Балансовий портфель ЦП КБ поділяється на портфель ЦП на продаж та портфель ЦП на інвестиції. Основні класифікаційні ознаки для віднесення ЦП до того чи іншого портфеля подані на рис. 12.3.

При здійсненні портфельних інвестицій ЦП обліковують за групами. Група цінних паперів - це ЦП однієї емісії одного емітента в одному портфелі банку (портфелі на продаж, або портфелі на інвестиції). Група може складатись з одного чи більшої кількості ЦП.

Ознаки поділу портфеля ЦП КБ

При класифікації груп ЦП здатність банку повинна виступати основним фактором, тобто при наявності в банківській установі наміру щодо ЦП, але відсутності реальної здатності до здійснення такого наміру, цінний папір повинен класифікуватись виходячи із здатності банку.

При зміні внутрішніх чи зовнішніх умов господарювання банк може змінити свій намір щодо групи цінних паперів та перевести їх із портфеля на інвестиції до портфеля на продаж. До переліку таких умов відносяться:

  • наявність факторів значного погіршення стану кредитоспроможності емітента;

  • зміна режиму оподаткування, торговельного, процентного або дивідендного доходу;

  • значна структурна реорганізація банку (придбання іншого банку, злиття з іншим банком чи виділення самостійного банку);

  • застосування або зміна вимог нормативних актів щодо заборони або обмеження максимальної суми інвестицій комерційних банків у певні види цінних паперів;

  • значне збільшення нормативних значень коефіцієнтів платоспроможності і достатності капіталу, що спричиняє необхідність скорочення суми активів банку;

  • значне збільшення значень коефіцієнтів ризику, що використовуються щодо видів цінних паперів при розрахунку суми активів, зважених на ризик.

При первісному віднесенні цінних паперів до портфелів банку за категоріями банки не повинні відносити папери до портфеля на інвестиції, якщо вони передбачають продати їх унаслідок:

  • зміни рівня ринкових ставок;

  • зміни рівня ліквідності банку (наприклад: відтоку депозитів, збільшення попиту на кредитному ринку, скорочення суми високоліквідних активів тощо);

  • зміни наявності й ступеня дохідності альтернативних інвестиційних

  • проектів;

  • зміни строків і джерел фінансування активних операцій; •^ зміни валютного ризику.

КБ не повинні проводити навмисну недостовірну класифікацію балансового портфеля ЦП, тобто відносити ті чи інші групи цінних паперів до невідповідних портфелів, оскільки це робить недостовірною звітність банку. КБ зобов'язані у момент придбання групи ЦП, а після цього - принаймні раз у квартал проводити вивчення та переоцінку своєї здатності продавати чи утримувати групи ЦП (портфель ЦП на продаж підлягає щомісячній перекваліфікації).

Розрізняють два види переведення ЦП:

  • вільне переведення - це переведення групи ЦП з одного портфеля до Іншого що не вимагається від банку нормативними актами бан ківської діяльності а здійснюється на підставі добровільного рішення керівництва комерційного банку Існує тільки один варіант вільного переведення - з портфеля на продаж до портфеля на Інвестиції до того, як мине календарний рік Із моменту придбання цінного папера При прийнятті рішення про продаж групи цінних паперів що знаходяться в портфелі на Інвестиції цінні папери продаються безпосередньо з такого портфеля впродовж місяця а після закінчення цього строку виступають об'єктами примусового переведення

  • примусове переведення - це переведення групи ЦП з одного портфеля до Іншого, що вимагається від банку нормативними акта ми банківської діяльності Існує два можливі варіанти примусового переведення - з портфеля на продаж до портфеля на Інвестиції якщо впродовж одного календарного року цінний папір не було продано, та переведення з портфеля, на Інвестиції до портфеля на продаж, якщо впродовж одного календарного місяця з моменту прийняття рішення про продаж цінного папера його не було продано безпосередньо з портфеля на Інвестиції

Допускаються лише такі варіанти переведення цінних паперів

Із портфеля на продаж до портфеля на Інвестиції

  • якщо керівництво банку змінило своє ставлення щодо напряму використання цінного папера І документально підтвердило це рішенням відповідного органу (вільне переведення)

  • якщо банк не зміг реалізувати цінний папір упродовж одного календарного року з моменту його віднесення до портфеля на продаж крім тих цінних паперів, що повинні бути реалізовані банком як застава списаного безнадійного кредиту (примусове переведення)

Із портфеля на Інвестиції до портфеля на продаж

  • якщо керівництво банку змінило своє рішення щодо напряму використання цінного папера І документально підтвердило це рішенням відповідного органу при умові що впродовж календарного місяця з моменту прийняття зазначеного вище рішення банк не зміг реалізувати цінний папір безпосередньо з портфеля на Інвестиції (примусове переведення) Ця вимога поширюються також на вкладання капіталу в асоційовані та дочірні підприємства

При вільному та примусовому переведенні група цінних паперів може розбиватись на дві окремі групи на власний розсуд комерційного банку

9. Валютні операції.

Правовідносини, що виникають при відкритті клієнтам банків рахунків, регулює Інструкція "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті", затверджена постановою Правління НБУ від 18 грудня 1998 р. (далі Інструкція).

Банківські рахунки в іноземній валюті поділяються на:

—поточні;

—депозитні (вкладні).

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству — юридичній особі для проведення розрахунків у межах чинного законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених чинним законодавством України, та для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті.

Під юридичною особою розуміють організацію, що є відповідно до закону суб'єктом цивільних прав і обов'язків. В Україні юридичні особи володіють відокремленим майном, можуть від свого імені придбавати майнові та особисті немайнові права і нести відповідальність, бути позивачами і відповідачами у суді, арбітражному чи третейському суді. Правоздатність юридичної особи визначається цілями, передбаченими в її статуті.

Відкриття рахунку юридичній особі включає оформлення юридичної справи (договору) і присвоєння номера валютного рахунку. При відкритті валютного рахунку операціоніст банку інформує клієнта про те, які документи необхідно подати, про порядок ведення рахунку і тарифи. Юридичні особи-резиденти можуть мати більше одного рахунку в іноземній валюті в уповноважених банках. Відкривати рахунки за межами України і здійснювати, користуючись ними, операції вони можуть тільки з дозволу НБУ.

Для відкриття поточного рахунку в іноземній валюті підприємство-резидент подає уповноваженому банку ті самі документи, що і для відкриття поточного рахунку в національній валюті.

Якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривається в тому самому банку, де відкрито поточний рахунок у національній валюті, то подання всього пакета документів не обов'язкове (крім заяви про відкриття рахунку та картки із зразками підписів і відбитком печатки).

Документи на відкриття, переоформлення банківських рахунків суб'єктів підприємницької діяльності подає у банк особисто керівник чи головний бухгалтер.

При отриманні документів на відкриття банківського рахунку суб'єктів підприємницької діяльності — юридичної чи фізичної особи — уповноважений працівник банку зобов'язаний перевірити повноваження особи, яка подає документи, її паспорт, а також зробити у присутності цієї особи копії перших чотирьох сторінок паспорта керівника чи головного бухгалтера, які мають зберігатися у справі про відкриття рахунку.

При отриманні документів на відкриття чи переоформлення банківських рахунків банки зобов'язані здійснити перевірку поданих документів на відповідність їх чинному законодавству, зокрема:

—підписи осіб на заяві про відкриття рахунку мають бути розшифровані з обов'язковим зазначенням прізвища й ініціалів та ідентифіковані з підписами у картці зі зразками підписів та відбитком печатки;

Loading...

 
 

Цікаве