WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Інвестиційні операції комерційних банків - Дипломна робота

Банківська справа. Інвестиційні операції комерційних банків - Дипломна робота

Об'єднання короткострокового і-довгострокового підходів до інвестицій складає стратегію "штанги", у відповідності з якою банк, з однієї сторони, вкладає більшу частину своїх засобів в портфель короткострокових високоліквідних цінних паперів, а з іншої сторони - в довгостроковий портфель облігацій при мінімальних або нульових вкладеннях на проміжні строки. Короткостроковий портфель забезпечує ліквідність, а довгостроковий - дохідність [16,37]

Найбільш агресивною із всіх стратегій визначення інвестиційного горизонту е підхід процентних очікувань. Він передбачає постійне оновлення цінних паперів, що зберігаються у банку, у відповідності з поточними прогнозами процентних ставок і економічної кон'юктури. Цей підхід сукупної якості портфеля або процентних очікувань, передбачає скорочення строків погашення цінних паперів, коли очікується ріст процентних ставок, і навпаки, збільшення строків, коли очікується падіння процентних ставок. Подібний підхід збільшує можливість значних капітальних приростів, але і можливість значних капітальних збитків. Він потребує глибоких знань риночних процесів, пов'язаний з великим ризиком, якщо очікування виявляться помилковими, і пов'язаний з великими витратами, так як потребує частого виходу на ринок цінних паперів (дод.2)

Якщо е перспектива суттєвого виграшу на очікуваній віддачі або е можливість зниження ризику без значних втрат очікуваної дохідності, банки без вагання торгують своїми незаставленими цінними паперами. Вони особливо агресивно настроєні, коли надходження по кредитам малі і продаж цінних паперів, ринкова вартість яких зросла, збільшить чистий дохід і прибуток акціонерів. Але оскільки втрати в результаті торгівлі цінними паперами знижують чистий дохід до сплати податків, портфельні менеджери не люблять йти на подібні втрати, якщо не можуть довести раді директорів, що збитки будуть компенсовані більш високими доходами по новим активам, купленим за рахунок надходжень від продажу цінних паперів. Взагалі, банки торгують цінними паперами, якщо:

а) очікуваний дохід після сплати податків може бути підвищений за допомогою ефективних стратегій податкового управління;.

б) можна зафіксувати більш високу норму доходу на віддаленому кінці кривої доходності, коли планується падіння процентних ставок;

в) ці операції будуть сприяти загальному покращенню якості активів;

г) інвестиційний портфель може бути оновленим на користь цінних паперів більш високої якості без відчутних втрат очікуваного доходу, особливо якщо загострюються проблеми, пов'язані з кредитним портфелем.

2..2. Формування інвестиційного портфеля банку

Після визначення мети , якої банк хоче досягти, проводячи інвестиційну діяльність, починається формування портфеля інвестицій. При визначенні переваги тих чи інших типів цінних паперів, у які інвестуються кошти банків, враховуються два основні моменти:

рівень дохідності і рівень ризику. Як правило, дохідність цінних паперів е прямопропорційною до рівня ризику, якого зазнає інвестор, вкладаючи капітал: чим більший обсяг доходів приносить певний цінний папір, тим більший ризик пов'язаний з такими інвестиціями, що підтверджується даними табл. З

Таблиця З

Співвідношення рівнів дохідності та ризику за деякими типами цінних паперів

Тип цінних паперів

Рівень дохідності

Рівень ризику

  • Прості акції

  • Привілейовані акції

  • Облігації корпорацій

  • Облігації держави

  • потенційно високий

    середній

    низький

    низький

    високий

    середній

    низький

    дуже низький

    Наведені у таблиці 3 оцінки дохідності і ризику інвестицій у цінні папери можуть відрізнятися між собою у різних країнах, що пов'язано з національними особливостями функціонування фондового ринку. Наприклад, у розвинутих країнах придбання боргових зобов'язань держави вважається одним із найбільш надійним видів інвестицій, безпека яких гарантується державою. У нашій крайні довіра до держави ще не набула рівня, який дозволяв би з упевненістю віднести зобов'язання держава до низькоризикових інвестицій

    Однак в цілому справедливість таких оцінок стосовно ризикованості і дохідності інвестицій не підлягає сумніву у переважній більшості країн з розвинутою ринковою економікою з урахуванням цього комерційні банки можуть формувати свої портфелі цінних паперів, дотримуючись певного балансу між існуючим ризиком і очікуваною віддачею, на кожен конкретний період часу. При однаковому рівні ризику банки намагаються придбати ті цінні папери, які приносять найбільший дохід. Разом з тим, оскільки дохідність цінних паперів, як правило, е похідною від рівня ризику, то лише незначна кількість банків надає перевагу вкладенням значних коштів у цінні папери з високим рівнем доходу та із значним ступенем ризику. Загалом кожен комерційний банк сам визначає співвідношення ризику і віддачі при інвестиціях, виходячи із власних можливостей здійснення операцій на фондовому ринку [16, 39]

    З метою зниження ризику і забезпечення збалансованості інвестиційної діяльності портфель комерційного банку повинен включати різні типи цінних паперів - облігації, прості та привілейовані акції. Для оптимального поєднання можливостей досягнення дохідності, безпеки, зростання капіталу і ліквідності, як основних інвестиційних завдань банку, диверсифікації вкладень лише за типами цінних паперів недостатньо. Не менше важливим е розподіл інвестицій за якістю кожного типу цінних паперів, що визначається особливостями діяльності їх емітентів. Даний критерій диверсифікації інвестиційного портфеля е найбільш важливим для комерційних банків, так як безпосередні можливості реалізації тих чи інших цілей інвестицій залежать від надійності певного конкретного емітента та успішності його діяльності.

    Безпосередньою основою для прийняття рішення про вкладення коштів у той чи інший вид цінних паперів, служить фундаментальний аналіз цінних паперів, інвестиційної ситуації, на основі якого портфелі інвестицій диверсифікуються за емітентами цінних паперів. Такий аналіз е детальним вивченням суті процесів, що відбуваються на фондовому ринку, з'ясуванням причин, які визначають економічну ситуацію на ньому, та вибором напрямків вкладень, які е найбільш ефективними з точки зору інвестиційних цілей.

    Інвестиційний аналіз може здійснюватись комерційним банком у три основні етапи. На першому здійснюється аналіз загальноекономічної ситуації в країні та фондового ринку в цілому, на другому вибір галузей і підгалузей економіки, які найбільше підходять для інвествання; третій полягає у вивченні стану окремих фірм і компаній з точки зору перспективності вкладення коштів у їх цінні папери [21, 14]

    На першому етапі аналізу при вивченні загальноекономічної ситуації розглядаються показники, які характеризують основні тенденції розвитку макроекономічних процесів: обсяги валового національного продукту (ВНП) за останні періоди, рівень інфляції, динамика виробництва, стан ділової активності, загальні обсяги споживання і нагромадження, дефіцитність державного бюджету, ситуація на кредитному ринку і рівень позичкових процентних ставок та інші. При цьому аналізується поточна ситуація, а також робляться прогнози на перспективу щодо впливу зазначених показників на стан фондового ринку з точки зору наявності певних сприятливих або несприятливих умов, за яких комерційному банку доведеться проводити інвестиційні операції.

    Оцінка макроекономічних показників дає уявлення про стан справ у переважній більшості галузей економіки. Однак для кожної з них, окрім загальноекономічних, притаманні внутрішні закономірності і особливості розвитку. Тому на другому етапі аналітичної роботи комерційним банкам необхідно оцінити стан окремих галузей і підгалузей економіки, представлених на фондовому ринку які за конкретних загальноекономічних умов е найбільш привабливими для розміщення капіталів.

    На даному етапі інвестиційного аналізу комерційні банки намагаються виявити галузі, що знаходяться на підйомі і в рамках визначених інвестиційних пріоритетів надають кращі, порівняно з іншими, можливості розміщення коштів. Тому при здійсненні фундаментального аналізу діяльності галузей слід враховувати специфіку їх виробництва, інформацію про досягнення науково - технічного прогресу та передові технології, що надає глибокі уявлення про потенційні об'єкти інвестування та перспективи їх розвитку. Вибір галузевих напрямків інвестицій здійснюється на основі співставлення показників, що відображають динаміку виробництва, обсяги реалізації, величину товарних і сировинних запасів, рівень цін, заробітної плати, прибутку, нагромаджень як в розрізі різних галу зей, так і у порівнянні з аналогічними показниками в економіці країни в цілому. Оптимальність такого вибору значною мірою визначає ефективність інвестиційної діяльності банку.

    Оцінка найбільш прийнятних напрямків розміщення коштів серед різних галузей створює основу для вибору в їх рамках конкретних видів цінних паперів, вкладання в які забезпечували в найбільш повне вирішення інвестиційних завдань. Тому на третьому етапі інвестиційного аналізу комерційні банки проводять детальну оцінку стану окремих підприємств, у цінні папери яких можуть бути інвестовані кошти.

    Loading...

     
     

    Цікаве