WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Інвестиційні операції комерційних банків - Дипломна робота

Банківська справа. Інвестиційні операції комерційних банків - Дипломна робота

По - четверте, компанії, акції яких допущені до біржової торгівлі, мають можливість збільшити число акціонерів, що дозволяє розподілити власність між більшою кількістю осіб і полегшує управління фірмою тим, хто має контрольний пакет акцій.

По - п'яте, допуск до котировки сприяє формуванню реальних цін на акції компанії і дозволяє точніше визначити її потенціал і вартість активів.

Великий об'єм угод на фондових біржах підтримується не тільки через те, що до котировки на них допускаються високоякісні цінні папери, які постійно користуються попитом, але і за рахунок того, що члени біржі мають можливість виконувати доручення великої кількості продавців і покупців. Тому для ефективного функціонування механізму біржової торгівлі велике значення має наявність чіткої і безперебійної системи прийому, передач і виконання доручень, які надходять від клієнтів.

Крім первинного і вторинного біржового ринків існує також третій - позабіржовий ринок, який носить назву "ринок з прилавку". Поява цього ринку зумовлена рядом обставин і причин, які існують на ринку цінних паперів. Перш за все, до них слід віднести обмеження прийому акцій для котирування на фондовій біржі, високими комісійними і вимогами до емітентів, монополізацією членства на фондовій біржі.

Позабіржовий ринок носить як організований, так і не організований характер* При організованому ринку діють саморегульовані органи, куди входять посередники, в основному брокери. Так, в США у 1971 році обмежена кількість діллерів по проведенню операцій з акціями молодих компаній, жорсткі вимоги і висока вартість біржових котировок привели до організації Національної асосіації діллерів по цінним паперам, яка нараховує у своєму складі більше 3 тис. діллерів, 500 брокерів і велику кількість інвестиційних банків. [15,94] Головне завдання цієї асоціації-обслуговування обороту цінних паперів (в основному акцій), які не попадають на фондовій біржі. Як правило, угоди в цій системі організовуються і здійснюються між великими інституціональними інвесторами і ведуться на оптовій основі. Особливості цього позабіржового ринку полягають в тому, що угоди проводяться через електронні термінали, швидкість яких більша ніж на фондовій біржі. Багато великих корпорацій США, незважаючи на участь в котировці на фондовій біржі, широко використовують і цей позабіржовий ринок. Схема типової угоди з цінними паперами подана в дод. 1.

Після того, як угода укладена, необхідно, щоб інформація, якою володіють про неї безпосередні виконавці, була звірена і повідомлена клієнтам, а потім пройшла оплата операцій покупцем і постачання цінних паперів продавцем. В країнах ринкової економіки підтвердженням і розрахунками по угодам з цінними паперами, як правило, займаються спеціальні організації - клірингові корпорації. Крім того, ряд установ, які називаються депозитаріями, здійснюють зберігання в своїх стінах цінних паперів, облік про їх власників, а при необхідності-постачання бумажних бланків фондових інструментів із своїх сховищ в місця, які визначені їх власниками. В багатьох країнах створені централізовані депозитарії, в стінах яких постійно знаходиться основна частина цінних паперів. Це дозволяє уникнути фізичного руху фондових інструментів безпосередньо після кожної угоди з ними, що вигідно індивідуальним інвесторам, фондовим компаніям та іншим учасникам ринку.

1.3. Діяльність комерційних банків на ринку цінних паперів

Серед учасників фондового ринку комерційні банки займають дуже важливе місце-вони можуть бути і емітентами, і інвесторами, і посередниками при проведенні операцій з цінними паперами. Але в різних країнах через певні існуючі обставини (в основному законодавчі обмеження) банки не можуть здійснювати весь спектр операцій з цінними паперами. Наприклад, в США комерційним банкам заборонено здійснювати операції з цінними паперами, і членство у фондових біржах. У відповідності із законом, прийнятим в 1933 році (Законом Гласса -Огігола), комерційні банки не можуть приймати участь в організації випусків акцій і облігацій промислових компаній. Але в законі е чисельні винятки, які дозволяють банкам вкладати кошти і організовувати випуски державних цінних паперів, облігацій штатів і місцевих органів влади, а також боргових зобов'язань, які випускаються міжнародними організаціями. [2,160]

Крім того, банком дозволено виконувати окремі функції брокерів, здійснюючи купівлю - продаж акцій та облігацій промислових компаній за рахунок своїх клієнтів. При цьому, американські комерційні банки здійснюють значний об'єм трастових операцій (операції по управлінню портфелями цінних паперів за дорученням клієнтів), і е фактично власниками великих пакетів акцій промислових компаній та фірм. На 1992р. в США на частку інституціональних інвесторів припадало біля 40 % від загального обсягу випущених простих акцій, причому приблизно 2/3 із них припадало на трастові департаменти комерційних банків. [1,с. 82]

Разом з тим банкам заборонено тримати акції виробничих компаній в своїх портфелях, за виключенням тих випадків, коли вони були придбані з метою відшкодування втрат, пов'язаних з неплатоспроможністю позичальника.

Комерційні банки в США є основними кредиторами інвестиційних компаній і брокерських фірм. У більшості з них розміри власного капіталу складають незначну величину в порівнянні з об'ємом зобов'язань, які вони беруть на себе при організації розміщення нових випусків" акцій та облігацій виробничих компаній. В результаті за рахунок кредитів комерційних банків фінансується від 40 до 80 % активів семи найбільших інвестиційних компаній США [1,с.83]

В Японії комерційним банкам заборонено членство у фондових біржах, але вони мають право, у випадку наявності на це ліцензії, купувати і продавати (при посередництві брокерських компаній і фірм - членів бірж) всі види цінних паперів як за свій рахунок, так і за дорученням клієнтів. Крім того, комерційні банки, які відповідають вимогам статуту бірж, можуть здійснювати окремі види операцій з державними цінними паперами.

Довгий період японські комерційні банки не мали права здійснювати посередницькі функції по розміщенню нових випусків цінних паперів. Тільки в 1981 році їм було дозволено виконувати подібні операції на позабіржовому ринку. Японським комерційним банкам заборонено також здійснювати управління портфелями цінних паперів клієнтів.

Найяскравішим прикладом діяльності банківських установ на фондовому ринку е досвід Німеччини. В цій країні тільки комерційні банки мають право проводити всі види операцій з цінними паперами. Брокерських компаній і фірм в Німеччині - фактично не існує. Ринок цінних паперів Німеччини неможливе уявити без банківських установ, їх роль на цьому ринку дуже велика. Банки випускають найбільшу кількість облігацій, виступають найбільшими інвесторами і власниками інвестиційних груп, на них припадає найбільша частина обсягу операцій з цінними, банківські синдикати проявляють значну активність в розпорядженні і розповсюдженні випусків державних боргових зобов'язань. Слід показати, що в Україні також будується банківська система на зразок німецької, яка передбачає універсалізацію комерційних банків, а отже передбачає їх значне місце на ринку цінних паперів.

Щоб провести певну класифікацію операцій комерційних банків з цінними паперами, використаємо такі критерії вид операції, емітент цінних паперів, для кого здійснюється операція. Класифіковані таким чином операції можна звести в таку таблицю:

Типи операцій комерційних банків з цінними паперами [15,94]

Емісія випуск цінних паперів

Купівля продаж цінних паперів

Зберігання цінних паперів рахунки "ДЕПО"

Управління цінними паперами

Управління спільними фондами

Папери власної емісії

Для себе

1*

3

5

Ні

7

Ні

8

Для клієнта

Ні

4

Папери невласної емісії

Для себе

2

Для клієнта

ні

6

Ні

Ні

* Пронумеровані квадрати в місцях перетину рядків і стовпців означають окремий тип операції. Детальніше про кожний тип операцій див дод. 3.

РОЗДІЛ II ХАРАКТЕРИСТИКА ІНВЕСТИЦІЙНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ.

2.1. Поняття і завдання інвестиційної діяльності комерційних банків. Інвестиційна політика банку.

Головна функція банків на сьогоднішній день - надання кредитів. Але не всі банківські ресурси можуть бути розміщені у вигляді позик, більша частина позик неліквідна - вони не можуть їх продати тоді, коли банку терміново будуть потрібні грошові кошти. Інша проблема полягає в тому, що позики через велику імовірність їх неповернення позичальником, е найбільш ризиковими банківськими активами. Більше того, для малих і середніх банків більша частина позик, що видається, пов'язана з окремими регіонами. Тому значне зменшення економічної активності в цьому регіоні погіршує якість кредитного портфеля банку. До того ж, весь доход банку по кредитам підлягає оподаткуванню, що змушує банки шукати ефективні податкові "сховища" в періоди, коли чисті надходження по наданим позикам е високими. Через пі перечисленні причини банки почали займатись іншою формою активних вкладень - інвестиційною діяльністю.

Loading...

 
 

Цікаве