WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Інвестиційні операції комерційних банків - Дипломна робота

Банківська справа. Інвестиційні операції комерційних банків - Дипломна робота

За кордоном строки депозитних сертифікатів коливаються в широких межах-від 10 днів до 8 років, а їх сума-від 500 до 5 млн. дол. Процентні ставки залежать від розміру і строку депозиту. Випущені на пред'явника депозитні сертифікати мають можливість обертатись на вторинному ринку. [4, 741]

Випускаючи строкові сертифікати, банк може передбачити можливість довгострокового пред'явлення їх до оплати. Під час дострокової оплати банк виплачує власнику сертифіката його суму, проценти, але по заниженій ставці, встановленій банком заздалегідь, при видачі сертифікатів.

1.2. Будова фондового ринку.

Як зазначалось, рух грошових ресурсів на ринку цінних паперів здійснюється через випуск спеціальних документів - цінних паперів. Сторона, яка випускає цінні папери називається емітентом. Емітенти визначають попит на інвестиційні ресурси на фондовому ринку. До них належать юридичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, а також держава в особі своїх органів та органи місцевого самоврядування, які можуть випускати цінні папери для фінансування видатків своїх бюджетів та окремих проектів. З іншої сторони на ринку виступають інвестори - фізичні та юридичні особи, в тому числі інституціо-нальні інвестори (інвестиційні фонди, довірчі товариства, пенсійні товариства (фонди), страхові компанії тощо), які мають вільні кошти і бажають вкласти їх у цінні папери з метою одержання від вкладених коштів доходу (відсотків) чи приросту ринкової вартості цінних паперів.

Існування ринку цінних паперів і задоволення ним інтересів емітентів та інвесторів було б неможливим без участі на ньому посередників - брокерів та інвестиційних ділерів. Існує чотири основних види діяльності, які здійснюють посередники на фондовому ринку: посередницька діяльність по випуску тапер-винному розміщенню цінних паперів; посередницька (брокерська) діяльність по купівлі-продажу цінних паперів;

комерційна (дилерська) діяльність та інші похідні види діяльності. [11, 140]

Посередницька діяльність по випуску цінних паперів пов'язана з прийняттям та виконанням заказів емітентів на первинне розміщення цінних паперів. Комерційна (дилерська) діяльність являє собою укладання угод з купівлі-продажу цінних паперів від свого імені і за свій рахунок. До комісійної (брокерської) діяльності по цінним паперам відноситься здійснення за комісійну винагороду угод з купівлі - продажу цінних паперів від свого імені за рахунок іншої особи за її дорученням, а також діяльність з юридичного оформлення угод на купівлю-продаж цінних паперів між членами фондових бірж і визначення офіційного біржового курсу цінних паперів. До категорії "інші види" діяльності на фондовому ринку відносяться консультаційні послуги в сфері операцій з цінними паперами, а також послуги по зберіганню, обліку і веденню розрахунків по угодам з фондовими цінностями.

В процесі заключення угод по купівлі - продажу цінних паперів одна з них завжди е першою і забезпечує надходження фондової цінності на ринок. Всі інші угоди носять вторинний характер, тому що вони пов'язані з перепродажем інструмента, який вже поступив на ринок. Враховуючи суттєві відмінності в методах первинного розміщення цінних паперів і їх подальшого обігу, виділяють первинний ринок, вторинний (біржовий), а також позабіржовий ринок ("ринок з прилавку")

Первинний ринок охоплює лише нові випуски цінних паперів і головним чином розміщення облігацій. Емітенти через інвестиційні банки вступають в контакт з кредитно-фінансовими інститутами, які купують ці цінні папери. Первинний ринок має власні методи торгівлі цінними паперами. В США найбільш розповсюдженими методами розміщення е пряме розміщення (direct (private) placement), яке дозволяє здійснювати прямий зв'язок між емітентом цінних паперів та їх покупцем і громадський метод (public offer). Однак єдиним організовуючим посередником тут виступили інвестиційні банки. Ці методи позабіржового обігу широко застосовуються в США, Канаді, Англії, Японії.

На відміну від фондової біржі первинний ринок не має власного місця для торгівлі цінними паперами. Він пропускає через себе нові випуски облігацій, а потім при їх слідуючій перекупці вони поступають на фондову біржу. Основна частина нових облігацій, як правило, на біржу не надходять, а знаходиться в руках (активах) кредитне - фінансових інститутів.

На первинному ринку здійснюється також продаж акцій. Об'єм і вартість акцій позабіржового обороту значно менша ніж на біржі, хоча е тенденції росту. Так в США в 1979 році акції позабіржового ринку складали 44,4 % обороту на Нью-Йоркській фондовій біржі, а в 1983-73,6% [13,91]. Широкий вихід акцій на позабіржовий ринок пов'язаний в основному з особливими диверсифікаційних процесів спекулятивними угодами, а також з специфікою утворення нових компаній. Крім того, витрати на розміщення акцій тут е нижчі, ніж на біржі, де, як правило, діють дорогі спеціалізовані посередники.

Крім первинного, на ринку цінних паперів існують також біржові ринки. Фондові біржі е спеціалізованими організаціями, в стінах яких проходять зустрічі продавців цінних паперів з їх покупцями. Фондові біржі, об'єднуючи професійних учасників ринку цінних паперів в одному приміщенні, створюють умови для концентрації попиту і пропозиції і підвищення ліквідності ринку в цілому. Однак біржа - це не тільки спеціальне місце для укладання угод, але і високоліквідні цінні папери, що створює можливість формування неперервного їх ринку.

В процесі біржових торгівельних зборів особливими методами встановлюється курс (ринкова ціна) цінних паперів, інформація про який разом з даними про об'єм проведених угод стає доступною для широких верств інвесторів-Як правило, фондова біржа створюється або у формі асоціації або у формі акціонерного товариства.

Характерною рисою біржі е некомерційний характер її діяльності. Для того, щоб одержати великі прибутки від роботи на біржі потрібно було б максимально збільшити збори з її членів та емітентів, що змусило б деяких з них шукати інше місце для проведення угод. Тому основна мета діяльності біржі, що полягає у створенні сприятливих умов для широкомасштабної та ефективної торгівлі цінними паперами, е несумісною з комерційним підходом до її роботи. Доходи біржі обмежуються сумами, необхідними для забезпечення її нормального функціонування і розвитку і не використовуються на виплату дивідендів суб'єктам, які внесли свої засоби в статутний капітал біржі. Зацікавленість в діяльності біржі її членів не пов'язана з одержанням прибутку від вкладання в біржу капіталу. Участь у біржі зумовлена потребою в організації, яка могла б зосереджувати в своїх стінах чисельні заявки на купівлю - продаж високоліквідних цінних паперів і забезпечила можливість швидко укладати по них угоди за цінами, що відображають реальну кон'юнктуру ринку. Тому членами біржі є тільки ті суб'єкти, які професійно займаються діяльністю з цінними паперами. Вимоги до членів біржі встановлюються як законодавством, так і самими біржами, які діють в якості саморегульованих організацій. Одержання ліцензії учасником ринку цінних паперів е необхідною умовою членства у біржі в більшості економічно розвинутих країнах. На багатьох біржах число учасників, які можуть приймати участь в торгових зібраннях обмежено, ,і тому членами біржі можуть стати лише ті суб'єкти, які придбали право на здійснення біржових операцій (купили місце на біржі). На біржах, які кількісно не обмежують число своїх членів, системи купівлі-продажу місця, як правило, не існує. Право на здійснення біржових операцій надається або керівництвом -біржі або державою. Статути і правила різних бірж передбачають також суттєві відмінності в правах, якими наділяються учасники торгових зборів. На одних біржах (наприклад, в США, Канаді, Німеччині) учасники торгових зборів мають право на здійснення операцій з цінними паперами як за свій рахунок, так і за рахунок і за дорученням клієнтів. На інших біржах дані функції суворо розподілені: одні особи виконують закази клієнтів, інші продають і купують фондові інструменти виключно за свій рахунок. [З, 746]

В біржовому обороті, як правило, продається відносно невелика частина від загальної кількості випущених акцій тієї чи іншої території чи країни. Це пов'язано з тим, що фондові біржі пред'являють жорсткі вимоги не тільки до своїх членів, але й до емітентів, які хочуть, щоб їх акції продавались під час торгових зборів. Незважаючи на дані обставини і витрати, пов'язані з внесенням в біржовий котировочний бюлетень, багато компаній намагаються розмістити свої акції на біржі, тому що це дає ряд переваг.

По - перше, внесення в котировочний бюлетень біржі дозволяє зробити акції компанії більш відомими і більш доступними для купівлі, що підвищує їх привабливість, сприяє збільшенню кількості угод і підвищенню курсу.

По - друге, у випадку випуску компаніями, чиї акції котируються на біржі, нових видів цінних паперів, витрати, пов'язані з їх розміщенням, являються значно меншими, в порівнянні з витратами фірм, чиї акції не обертаються на біржі.

По - трете, котировка акцій на біржі приносить компанії додаткову популярність, сприяє формуванню сприятливої суспільної думки про неї, що може сприяти підвищенню попиту на продукцію і послуги фірми.

Loading...

 
 

Цікаве