WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Інвестиційні операції комерційних банків - Дипломна робота

Банківська справа. Інвестиційні операції комерційних банків - Дипломна робота

компенсовані облігації, які за бажанням власника можуть у будь-який момент вільно обмінюватись на готівку;

конвертовані облігації, котрі за бажанням власника можуть обмінюватись на інші цінні папери, що випускаються цим же емітентом;

- виходячи з механізму виплати процентної ставки - іменні облігації, процентні виплати, за якими поштою або іншими видами зв'язку надсилаються безпосередньо власнику. При цьому імена власників повинні бути вказані на облігаціях та внесені в книгу реєстрації, облігації на пред'явника, до яких, додаються купони для одержання виплат на кожну встановлену дату. Коли ця дата настає, власник відрізає відповідний купон і пред'являє його до оплати.

Серед інструментів ринку цінних паперів важливе місце займають державні боргові зобов'язання, їх емітентами е центральні уряди, органи влади на місцях, установи і організації, які користуються державною підтримкою.

Держані цінні папери випускаються для:

фінансування поточного бюджетного дефіциту;

погашення раніше розміщених позик;

забезпечення касового виконання державного бюджету;

забезпечення комерційних банків ліквідними резервними активами;

фінансування цільових програм, що проводяться місцевими органами влади;

підтримки установ і організацій, які мають соціальне значення.

Випуск державних цінних паперів е найефективнішим методом фінансування бюджетного дефіциту в порівнянні з практикою залучення коштів в центрального банку чи від емісії грошей.

Тому випуск державних цінних паперів е одним із основних джерел фінансування внутрішнього боргу ,що підтверджують дані табл.1

Таблиця 1.

Доля державних цінних паперів в процентах до неоплаченого внутрішнього боргу [1,13]

Країни

Державні цінні папери і гарантовані урядом облігації із % до внутрішнього боргу

Італія

Японія

США

Великобританія

Канада

Франція

Німеччина

83,1

66,2

62,8

88,6

44,6

82,7

35,0

Первинне розміщення державних цінних паперів, як правило, здійснюється при посередництві багатьох суб'єктів. Серед них найважливіше місце займають центральні банки, які організовують роботу по розміщенню позик, залучають інвесторів, а в ряді винадив купують великі пакети державних боргових зобов'язань. В деяких країнах вказані функції виконує міністерство фінансів, а також підрозділи по управлінню державним боргом. В багатьох країнах допускається участь в якості посередників при первинному розміщенні державних цінних паперів приватних фінансове - кредитних установ (комерційних та інвестиційних банків, фінансових компаній та ін.) В той же час в деяких країнах забороняється участь комерційних банків в подібній діяльності.

Найбільш розповсюдженим типом державних фондових інструментів е ринкові цінні папери, які можуть вільно обертатись на ринку. Класичним прикладом ринкових цінних паперів е казначейські векселя, які випускаються на строк не більше одного року, в основному, з метою касового виконання бюджету. До ринкових цінних паперів відносять різні середньострокові інструменти (ноти); довгострокові - облігації.

Неринкові державні боргові інструменти не можуть вільно переходити від одного власника до іншого. Вони розміщуються, як правило, серед населення. Через розміщення на ринку таких боргових зобов'язань уряди інколи намагаються регулювати діяльність комерційних банків, тому що купівля населенням неринкових цінних паперів скорочує можливості розміщення коштів в банківські депозити.

Первинне розміщення державних цінних паперів може здійснюватись шляхом аукціону, відкритого продажу або індивідуально. При проведенні аукціону потенційні покупці направляють його організаторам заявки, в яких вказується об'єм цінних паперів, які вони могли б купити у випадку, якщо продаж буде здійснюватись по вказаній в заявці ціні або з виплатою відображених у ній процентів. Відкритий продаж державних цінних паперів проходить на протязі тривалого періоду, під час якого цінні папери продаються усім бажаючим на однакових умовах, які заздалегідь об'являються. Під час проведення відкритого продажу його умови можуть здійснюватись з урахуванням ринкової кон'юктури.

При індивідуальному розміщенні цінних паперів уряди (в особі міністерства фінансів) безпосередньо або через посередників проводять переговори з одним або декількома великими інвесторами, в ході яких обговорюються умови одержання державою кредиту під випуск боргових зобов'язань (об'єм випуску, процентна ставка, строки і порядок погашення, ціна продажі та ін).

Світовій практиці відомі декілька способів виплати доходів по державним цінним паперам, а саме:

встановлення фіксованого процентного платежу;

застосування ступеневої процентної ставки;

використання плаваючої ставки процентного доходу;

індексація номінальної вартості цінних паперів;

реалізація боргових зобов'язань із скидкою (дисконтом) проти їх номінальної ціни;

проведення виграшних позик.

Встановлення фіксованого процентного платежу е розповсюдженою і найбільш простою формою виплати доходу по державним борговим зобов'язанням. Але в умовах інфляції і швидкої зміни кон'юктури ринку незмінний в часі доход втрачає свою привабливість. В подібних ситуаціях використовують складніші механізми виплати процентів, які підвищують конкурентоспроможність державних цінних паперів на фондовому ринку. Застосування ступеневої процентної ставки дозволяє стимулювати збереження державних цінних паперів на руках у їх власників. При цьому встановлюється декілька дат, коли власники цінних паперів можуть або погасити їх, або залишити їх до наступної дати. В кожний наступний період ставка процента зростає. Ставка процента по державним цінним паперам може бути плаваючою, тобто змінюватись у відповідності з динамікою облікової ставки або рівнем доходності державних цінних паперів, які розміщуються шляхом аукціонного продажу.

Крім акцій та облігацій в 70-80-ті роки на ринку цінних паперів західних країн з'явились нові види цінних паперів. Як правило, ці папери носять вторинний характер по відношенню до діючих на ринку акцій та облігацій. До таких цінних паперів відносяться перш за все конвертовані облігації та акції, варранти, ф'ючерси, опціони.

Конвертовані облігації -це похідні цінні папери з трьома варіантами конвертованності: облігація може бути обміняною на акцію, облігація обмінюється за додаткову плату, власник не може продати право на купівлю акцій по зазначеній ціні окремо від облігації.

Конвертована облігація для обміну на акції найбільш розповсюджена в Японії, що знайшло відображення також в операціях на світовому ринку цінних паперів. В другій половині 80-х років 2/3 ринку припадало на облігації японських компаній, які обмінювались на акції. Це пояснюється тим, здо курс акцій японських компаній, які обмінювались на облігації, виявився найвищим в порівнянні з акціями інших країн.

Фінансові ф'ючери - це стандартний строковий контракт, який заключається між емітентом (продавцем) і покупцем (інвестором) з метою купівлі і продажу в майбутньому цінних паперів за раніше зафіксованою ціною. Як правило, такі угоди здійснюються на фондовій біржі. Угода передбачає внесення страхового депозиту в залежності від руху на ринку тих паперів та інструментів, право на здійснення операцій з якими має покупець контракту.

Особливість ф'ючерса полягає в тому, що продавець не має цінних паперів або фінансових інструментів на момент заключення контракту. Тому, угода базується на різниці між фіксованою ціною і ціною на дату виконання угоди. При цьому ф'ючерні контракти можуть багато разів перепродаватись так само, як це проходить на валютних біржах.

Ф'ючерсними угодами активно користуються корпорації, банки, а також інші кредитне - фінансові установи для регулювання своїх активів і пасивів з метою підтримки прибутковості під впливом ринкової кон'юктури.

Опціон також являє собою строковий контракт на цінні папери, який одержує покупець опціона з умовою продажу права на проведення тої чи іншої операції. Суть опціона полягає в тому, щоб обмежити негативний вплив ринкової кон'юктури на активи і пасиви покупця сумою, виплаченою за контракт. У випадку сприятливих обставин на ринку одержує при цьому додатковий прибуток. Опціони, як правило, заключаються на акції. В розвинутих країнах існує багато різновидів як ф'ючер-них, так і опціонних контрактів. Крім того, зустрічаються комбінації угод цих двох видів.

Варанти становлять специфічний вид цінних паперів, котрі випускаються разом з привілейованими акціями та облігаціями і дають власникові право на купівлю простих акцій за обумовленою ціною протягом встановленого періоду (як правило, кілька років). Цей інструмент дозволяє акціонерному товариству знизити процент регулярних виплат по облігаціях чи пре-факціях, бо надає можливість інвестору одержувати прибуток на різниці курсів простих акцій у випадку їх зростання порівняно з обумовленою у варранті.

Депозитний сертифікат являє собою грошовий документ, який свідчить про внесення в банк коштів на визначений час, має фіксовану ставку процента і випущений, як правило, на пред'явника. Вкладені в банк кошти можуть бути випечені тільки після пред'явлення правильно оформлених сертифікатів.

Loading...

 
 

Цікаве