WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Інвестиційні операції комерційних банків - Дипломна робота

Банківська справа. Інвестиційні операції комерційних банків - Дипломна робота

2) некумулятивні, тобто ті, власники яких втрачають дивіденди, за будь-який період в разі, коли рада директорів не оголосила про їхню виплату;

3) з пайовою участю, які дають власнику право на отримання додаткових дивідендів понад суму, що передбачена, якщо дивіденди на прості акції більші;

4) конвертовані, які можуть обмінюватись на обумовлену кількість простих;

5) акції з коригованою ставкою дивідендів, прибуток за якими, на відміну від акцій з фіксованою ставкою, змінюється (як правило, щоквартально) на основі аналізу тенденцій до підвищення чи пониження процентних ставок на державні цінні папери або на основі інших індикаторів ринку фінансових ресурсів;

6) відзивні, тобто ті, які акціонерне товариство має право викупити за ціною з надбавкою до номіналу.

Якщо акціонерне товариство випускає кілька класів префакцій, їм присвоюються літери А і В. При цьому акції класу А надають власникам більше привілеїв, ніж класу В (часто акції класу А дають право на участь в управлінні).

Прості акції-це акції, прибуток від яких повністю зумовлюється чистим доходом підприємства та його дивідендною політикою. Власники простих акцій мають пріоритетне право на придбання акцій нових емісій, за умови, звичайно, коли таке право закріплене статутом акціонерного товариства. Таким чином, власники цих акцій захищені від розмивання їхнього паю в акціонерному капіталі товариства. Це право має особливо важливе значення для осіб, котрі володіють контрольними і великими пакетами акцій. За умови його реалізації власники великих пакетів мають змогу підтримувати свій пай в акціонерному капіталі на сталому рівні. Крім того, купівля акцій з "перших рук" завжди вигідна, адже акціонер має змогу придбати їх за номінальною вартістю, а продати за ринковим курсом, котрий майже завжди вищий.

Акції "з голубими корінцями" - випускаються найпотужнішими широковідомими корпораціями (у США, наприклад ІВМ, General Motors та інші), які утримують лідерство у своїх галузях, а головне, протягом всієї своєї історії стабільно виплачують дивіденди акціонерам. У ці акції вельми безпечно вкладати заощадження, тому приваблюють консервативних інвесторів, які не бажають ризикувати.

Прибутковими акціями називають акції компанії, які виплачують середній рівень. До них, як правило, належать телефонні корпорації, водо-газо-електропостачання, а також інші. Високий рівень дивідендів пояснюється тим, що прибутки цих компаній в меншій мірі залежать від коливання ринкової кон'юнктури, адже вони потрібні завжди: і в період спадів, і в період підйомів. Отже, в умовах нормальних ринкових відносин працюють майже завжди стабільно і мають добре прогнозовані джерела доходів. Попит на ці акції високий, адже інвестори впевнені, що їхня ціна буде підвищуватись.

Акції зростання - це акції корпорацій, доходи і прибутки яких вищі від середнього рівня, однак виплати дивідендів по акціям, зазвичай, не перевищують 35%. Пояснюється така дивідендна політика тим, що ці корпорації прагнуть у першу чергу фінансувати наукові та інші дослідження, а також розширити масштаби виробництва і можливості його збуту. Тому, незважаючи на невисокі поточні дивіденди, багато інвесторів віддають перевагу саме цим акціям, сподіваючись, що компанії, які їх випустили, досягнуть значного успіху, а відтак ринкова ціна придбаного паю з часом зростатиме.

Циклічні акції характеризуються тим, що ціна зростає і падає синхронно зі спадами та підйомами в економіці, тобто відповідно до ритмів ділової активності. В основному це акції корпорацій базових галузей економіки - важкої промисловості, автомобільної, целюлозно-паперової тощо.

Інвестори, як правило, намагаються придбати циклічні акції під час, коли окреслюється тенденція до підйому виробництва, з тим, щоб продати їх за вигідною ціною під час піку.

Звичайно, правильний прогноз кон'юктури вдається зробити далеко не всім, а тому операції з цими акціями на біржі пов'язані з ризиком. Успішна діяльність з циклічними акціями великою мірою залежить від наявності достовірної інформації і її аналітичного опрацювання.

Спекулятивні акції-так називають акції "молодих" корпорацій, або корпорацій, що не можуть пред'явити курс цінних паперів за останні 5-6 років. Такі акції продаються, звичайно, "з прилавка" і, як правило, не потрапляють на біржу або ж перебувають в обігу на спеціальних, так званих спекулятивних біржах (наприклад, Ванкуверська в Канаді). Вони, зрозуміло, коштують значно менше ніж акції відомих корпорацій, однак, купляючи їх, інвестор повинен пам'ятати: невисока ціна - високий ризик.

Крім акцій, з метою залучення грошових коштів на фондовому ринку комерційні організації випускають боргові цінні папери. Найбільш розповсюдженою формою приватних боргових зобов'язань е облігації.

Згідно із законодавством України, облігації мають право випускати підприємства усіх форм власності. Акціонерні товариства можуть їх випускати на суму, що не перевищує 25% величини статутного фонду, і тільки після повної оплати всіх попередніх емісій. Власники облігацій не е власниками акціонерного товариства, як власники акцій. Але особи, які мають на руках облігації, мають деякі переваги над акціонерами. До того, як акціонерне товариство нараховує дивіденди по акціям, воно повинно забезпечити виплату % по облігаціям, які включаються у витрати. Якщо акціонерне товариство терпить банкрутство, то в першу чергу погашаються його зобов'язання перед власниками облігацій та іншими кредиторами, а потім тільки активи, які залишаються, розподіляються між акціонерами.

Приватні боргові цінні папери в залежності від інвесторів, на яких вони розраховані, мають різну номінальну вартість. Наприклад, в США найчастіше комерційні облігації випускаються за номінальною вартістю 1 тис. дол. Але зустрічаються також облігації номіналом 10 тис. дол., 500 дол. і навіть 100 дол. Банки, як правило, віддають перевагу облігаціям з великим номіналом, тому що по них зручніше платить проценти. [1. 352]

Курс облігації на ринку цінних паперів, як і акцій, залежить від попиту та пропозиції на неї. Визначальними факторами у формуванні попиту та пропозиції е доходність даної облігації, рівень позикового процента, ступінь прибутковості альтернативних грошових вкладів, у тому числі інших облігацій, випущених конкурентами. Тому ринкова вартість кожної облігації у певний момент часу може бути вищою від номінальної чи нижчою.

Котировка облігацій подається в процентах від їх номінальної вартості. Наприклад, якщо облігація вартістю в 1000 дол. продається за 985 дол. то кажуть, що її котировка складає 98 %. [2,160] При цьому дробове вираження долі процента традиційно застосовується для того, щоб полегшити усну передачу інформації про вартість цінних паперів.

Як і акції, облігації можуть бути іменними і на пред'явника, знаходитись у вільному обігу та з обмеженнями. Крім того, розрізняють процентні та безпроцентні (цільові) облігації. Прибуток із процентних облігацій виплачується відповідно до умов їхнього випуску, якими передбачаються розміри та строки виплати процентів. Номінальна вартість облігацій повертається власникові на дату погашення облігації.

Приватні облігації, як правило, випускаються на строк від 10 до 40 років. Найбільш розповсюджені облігації періодом обертання від 20 до ЗО років. Облігації, терміном зберігання до 5 років вважаються короткостроковими. [6,480]

Власники облігацій одержують по них проценти, які виплачуються два рази в рік. Величина процентів по облігаціям залежить від різних факторів. Однією із основних причин, які зумовлюють рівень дохідності боргових зобов'язань, е тривалість періоду їх обертання. Як правило, в нормальній економічній ситуації облігації, які випускаються на тривалі строки, приносять підвищені проценти, в порівнянні з короткостроковими облігаціями. Причому, різниця між рівнями доходності по довгостроковим облігаціям е меншою ніж розрив в доходності по короткостроковим облігаціям. Тому лінія доходності по короткостроковим облігаціям має вигляд випуклої, зростаючої кривої, яка асимптотично наближається до горизонтальної лінії, як це відображено на графіку (рис. 1)

Рис. 1. Лінія дохідності облігацій в умовах нормальної економічної ситуації.

Прибуток по облігаціям цільових позик (безпроцентних) не виплачується. Власнику такої облігації після настання обумовленого строку надається можливість придбати відповідні товари.

Як видно із світового досвіду, корпорації, що випустили облігації, часто встановлюють певні умови їх погашення, ліквідності, ступеня безпеки тощо, щоб зробити ці облігації більш привабливими для потенційних інвесторів.

Залежно від того, яким умовам відповідає та чи інша облігація, їх можна згрупувати за такими категоріями:

- виходячи із ступеня безпеки - гарантовані (безпечні) облігації, впевненість у погашенні цих облігацій в установлений термін грунтується на наявності оголошеної застави нерухомого майна або інших фондів, або ж небезпечні облігації, котрі не підтверджуються заставою;

- виходячи із умов викупу (погашень) - серійні облігації, які погашаються послідовно, за серіями, через певні проміжки часу і одинарні облігації, що підлягають викупу одночасно в установлену дату;

- виходячи із можливості довгострокового викупу - облігації з правом дострокового погашення, які за ініціативою емітента можуть бути викуплені раніше встановленого фіксованого терміну;

Loading...

 
 

Цікаве