WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Фінансування зовнішньоторгових операцій в Україні - Дипломна робота

Банківська справа. Фінансування зовнішньоторгових операцій в Україні - Дипломна робота

В договорі про кредитування банк-кредитор може бути уповноважений самостійно проводити оплату документів, які виставлені експортером. Хоча банк продавця, як правило, повністю ізольовується від кредитних ризиків з допомогою страхування експортних кредитів, він все ж таки намагається отримати більші гарантії.

У випадку кредиту покупцеві банк продавця звичайно вимагає від покупця, щоб його банк надав гарантії по кредиту у формі, яка б дозволяла отримати кошти від банку покупця при простроченні платежу позичальником. Ця гарантія банку покупця видається звичайно у вигляді банківської гарантії (платіжної гарантії) або вексельного зобов"язання.

У випадку зв"язаного фінансового кредиту потрібна не гарантія банку покупця, який отримує кредит і розпоряджається ним від імені покупця, а гарантія іншого банку, яку отримати досить важко.

В зв"язку з зростаючим попитом на кредити терміном більш ніж на 5 років останнім часом все більшого значення набуває практика надання експортних кредитів іноземним покупцям безпосередньо зі сторони банків країн експортерів. Проте тривалість кредитування не являється єдиною і основною відмінністю фірмового і банківського кредитів.

По-перше, якщо довготерміновий кредит видається експортером обладнання, то він носить у всьому іншому такий же характер, як і звичайний фірмовий кредит. В той же час банківський кредит надається безпосередньо імпортеру, який за рахунок цього кредиту розраховується з продавцем, і, таким чином, необхідність кредитування зі сторони експортера відпадає. Оскільки при цьому іноземний покупець платить фірмі-постачальнику готівкою, то прямих кредитних відносин між продавцем і покупцем не виникає.

По-друге, якщо фірмові кредити надаються для фінансування поставки обладнання конкретною фірмою, то банківські кредити частіше видаються для фінансування узгодженого виду обладнання, яке може бути замовлено у різних фірм (в залежності від того , яка з них дає кращу пропозицію) даної країни. Такі кредити наближаються по своєму характеру до фінансових і гарантуються страховими організаціями на термін , значно перевищуючий п"ятирічний.

По-третє, банківські кредити в більшій мірі, ніж фірмові, піддаються регулюванню і контролю з боку державних органів. В цьому змісті вони наближаються до урядових кредитів. Хоч вони заключаються між банками відповідних країн, але санкціонуються урядами цих країн, а нерідко являються складовою частиною міжурядових угод. В зв"язку з цим, і умови таких кредитів можуть суттєво відрізнятись від умов звичайних комерційних кредитів. Банківські кредити видаються, як правило, для фінансування крупних народногосподарських програм, галузей народного господарства чи промислових об"єктів. Найчастіше вони являються предметом міжурядових угод, а їх гарантами виступають уряди держав або міжнародні фінансові організації.

Спеціальною формою кредитування банками зовнішньо-торгових операцій є банківський кредит, що надається шляхом обліку векселів. при даній формі кредиту експортер має можливість виставити вексель на імпортера, який акцептує його, після чого експортер може врахувати цей вексель в своєму банку. Така операція здійснюється, як правило, в рамках акредитиву.

Є дві основні форми кредиту шляхом обліку: право купівлі і доручення на купівлю векселя.

Право купівлі, яке іменують також правом платежу, застосовується в основному при розрахунках з країнами Далекого Сходу. Банк імпортера уповноважує банк-кореспондент, який знаходиться в країні експортера, купити виставлену експортером на імпортера трату з документацією за рахунок банка імпортера. При цьому акредитив не виставляється, і банк імпортера не дає зобов"язань платежу, а заявляє тільки про готовність врахувати даний вексель. Така форма кредиту призвана сприяти економії часу, розширенню способів платежу і можливостей кредитування. Якщо у банка експортера є доручення банка імпортера, то перший банк повідомляє про це продавця, який виставляє вексель на імпортера і продає його свому банку, а той, в свою чергу, продає вексель банку імпортера. Часто не чекають акцепту імпортера. Банк експортера відразу ж перепродає вексель банку імпортера і лише в рідких випадках враховує його за рахунок власних коштів, оскільки банк імпортера не дає ніяких гарантій відносно оплати векселя.

Друга форма цього виду кредиту - доручення на купівлю векселя. Банк імпортера дає доручення свому банку-кореспонденту в країні імпортера купити виставлену на нього експортером трату зі всіма документами, що додаються. Таким чином експортер швидше отримує оплату, оскільки йому не треба чекати, поки перешлють документи, а банк імпортера зараховує кошти на рахунок банку продавця. Однак в цьому випадку для експортера існує більший ризик неплатежу, ніж при акредитивній формі розрахунку, так як ризик зникає тільки при покупці трати банком експортера або банком-кореспондентом. В порівнянні з правом купівлі переваги цієї форми кредиту полягають в тому, що експортер отримує банківський акцепт тільки в тому випадку, якщо це обумовлено в договорі.

Важливою рисою розглянутого кредиту є те, що він готує лише спосіб платежу, але не дає підстави для зобов"язання його здійснити.

Зазначимо, що на вiдмiну вiд директивної системи кредитування, яка була характерна до недавнього часу, сучасна система кредитування пiдприємств, органiзацiй, населення, є бiльш лiберальною, при якiй клiєнт в правi сам вибирати ту кредитну установу, послугами якої вiн хотiв би користуватись. За рахунок того, що клiєнту надається право вiдкривати рахунок в тому банку, де йому найбiльш вигiдно, тому i існує бiльша вирогiднiсть в одержаннi ним кредиту. В зв'язку з цим лiбералiзацiя схеми кредитування розширює можливостi клiєнта створити умови для розвитку мiжбанкiвської конкуренцiї.

Метою кредитної політики банків у світі та в Україні є стимулювання виробництва і економіки в цілому. Залученні кошти у вигляді кредиту підвищують можливість виробника збільшити об'єм продукції, зробити технічне переоснащення і впровадити нові технології, що в кінцевому результаті позитивно відображається на якості та ціні продукції, що стає більш конкурентною і може бути експортована за межі України. При здійсненні цього складного циклу місце банківського кредиту набуває великого значення.

Зважаючи на той факт, що при експортних відносинах банк приймає безпосередню участь, то можна стверджувати, що на експортні можливості виробника впливають такі фактори з огляду банківських кредитів:

  • ступінь інфляції в Україні;

  • процентні ставки по комерційних кредитах;

  • кон'юктура ринку товарів.

Ступінь інфляційних процесів значно впливає на кредитну політику фінансових установ, оскільки в значному відрізку часу інфляція набуває загрозливого характеру не тільки для банків, але і для виробника, який кредитується. Процентні ставки є основним критерієм при виборі експортером фінансової установи для отримання кредиту.

Отже, характеристика ролi кредиту в фінансуванні зовнішньоторгових операцій дозволяє зробити висновок, що подальший розвиток розрахункiв повинен обов'язково супроводжуватись ростом кредитних вiдносин мiж банком i пiдприємствами.

Акцептно-рамбурсний кредит.

Це документарний акцептний кредит, наданий експортеру яким-небудь банком при наявності гарантії банку імпортера або третього банку проти представлення певних документів. При цьому кредитування може здійснюватись як з акредитивом, так і без нього.

У зовнішній торгівлі продавець часто не задовільняється акцептом покупця і вимагає акцепт відомих банків, які, в більшості випадків, знаходяться або в країні експортера, або в міжнародному фінансовому центрі, наприклад, Нью-Йорку або Лондоні. Останній випадок має місце тоді, коли оплата передбачена у валюті третьої країни.

Акцептно-рамбурсний кредит слід рахувати особливою формою акцептного кредиту, від звичайної форми якого він відрізняється в першу чергу тим, що забезпечується документами. На практиці він здійснюється частіше всього разом з товарним акредитивом.

Експортер домовляється з імпортером, що платіж за товар буде проведений через банк шляхом акцепту останнім трати, яка виставлена експортером, якщо він не впевнений в платоспроможності імпортера або зацікавлений в швидкому отриманні вирученої валюти за продані товари, до настання терміну векселя. При досягненні домовленості імпортер дає доручення своєму банку укласти угоду про акцепт. Банк-акцептант, в свою чергу, вимагає гарантії своєчасної оплати векселя і виставляє на банк експортера безвідзивний акцептний акредитив, який передбачає акцепт трати. Отримавши про це повідомлення, експортер відвантажує товар, виписує трату і комерційні документи, направляє їх у свій банк, де звичайно враховує вексель. Банк експортера пересилає трату і документи банку-акцептанту, який, акцептувавши трату, направляє її або банку експортера, або його кореспонденту або філії, а товарні документи - банку імпортера. Банк імпортера передає імпортеру товарні документи під відповідне забезпечення, звичайно зберігаючу розписку, яка зберігає за ним право власності на товар. Банк експортера перевраховує акцептовану трату. Вона потім обертається на світовому ринку позичкових капіталів, який виступає в даній операції як сукупний кредитор. В цьому полягає специфіка і перевага акцептно-рамбурсного кредиту. До настання терміну трати імпортер рамбурсує валюту своєму банку в обмін на раніше передане забезпечення. Банк імпортера переказить банку-акцептанту суму трати за декілька днів до терміну її оплати. При настанні терміну останній тримач трати пред"являє її до оплати в банк-акцептант, який перевіряє достовірність векселя, послідовність індосаменту (буває до 10 передаточних надписів).

Loading...

 
 

Цікаве