WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Фінансування зовнішньоторгових операцій в Україні - Дипломна робота

Банківська справа. Фінансування зовнішньоторгових операцій в Україні - Дипломна робота

Якщо контрактом передбачене документарне інкасо, повинні визначатись такі умови:

назва валюти;

який банк буде виставляти інкасо;

термін виставлення інкасового доручення;

сума інкасо або його частка в загальному платежі;

умови виконання інкасо;

при умові отримання яких документів виконується;

хто оплачує банківські витрати, пов"язані з виставленням і оплатою інкасо;

штрафні санкції та ін.

Схема розрахунку у формі документарного інкасо подана в Додатку № 6.

При виставленні документів на інкасо і отримання по них платежу чи акцепту банки керуються "Уніфікованими правилами по інкасо", редакція 1978 р., публікація Міжнародної торгової палати № 322. Банк експортера (банк-ремітент) повністю бере на себе організацію документообігу по акцепту чи надходженню грошових засобів. Він приймає від постачальника платіжні документи, виписані на ім"я покупця після відгрузки товару, пересилає їх в банк , який обслуговує імпортера, для отримання плати за товар. Банк імпортера (банк-емітент) слідкує, щоб експортеру своєчасно була виплачена відповідна сума за товар. При відмові імпортера від акцепту його банк перевіряє обгрунтованість і мотиви відмови і повідомляє про це банк-ремітент. При неоплаті покупцем платіжного документу у визначений термін банк-емітент інформує про це банк-ремітент, який прийняв платіжний документ на інкасо, і приймає міри по стягненню платежу.

Як правило, для проведення зовнішньоекономічної операції по інкасовій формі розрахунку імпортер бере підтоварний кредит, тому ця форма розрахунку в міжнародній практиці являється основною по контрактах з платежом на умовах кредиту.

Розрахунки в формі інкасо дають певні переваги імпортеру, основне зобов"язання полягає в здійсненні платежу проти товарних документів, які дають йому право на товар, при цьому немає необхідності попередньо вилучати кошти зі свого обігу. Проте експортер продовжує зберігати юридичне право розпорядження товаром до оплати імпортером, якщо не практикується пересилка безпосередньо покупцю одного з оригіналів коносаменту для прискорення отримання товару.

Разом з тим інкасова форма розрахунків має суттєві недоліки для експортера. По-перше, експортер несе ризик, пов"язаний з можливою відмовою імпортера від платежу, що може бути пов"язано з погіршенням кон"юктури ринку чи фінансового положення платника. Тому умовою інкасової форми розрахунку являється довір"я експортера до платоспроможності імпортера і його добросовісності.По-друге, існує значний розрив в часі між надходженням валютної виручки по інкасо і відгрузкою товару, особливо при довготривалому транспортуванні грузу. Для усунення цих недоліків інкасо на практиці застосовуються додаткові умови:

1) імпортер здійснює оплату проти телеграми банку експортера про прийом і відсилку на інкасо товарних документів (телеграфне інкасо). Цей вид інкасо не отримав широкого розповсюдження;

2) по дорученню імпортера банк видає на користь експортера платіжну гарантію, приймаючи на себе зобов"язання перед експортером оплатити суму інкасо при неплатежі зі сторони імпортера. Додаткова гарантія платежу звичайно застосовується при розрахунках по комерційному кредиту, так як при відсрочці оплати зростає ризик неоплати імпортером документів в зв"язку з можливими змінами в фінансовому стані платника. Деколи банк імпортера авалює вексель. Аваль (гарантія платежу) - вексельне поручительство. Банк-аваліст бере відповідальнісь за платіж, ставлячи підпис на лицьовій стороні векселя з обмовкою, за кого конкретно видана гарантія платежу; інакше вважається, що аваль виданий за векселедавача перевідного векселя (експортера);

3) експортер звертається до банківського кредиту для покриття ним мобілізованих ресурсів.

Недоліками інкасової форми розрахунків являються наступні:

- значний термін проходження документів через банки;

- можливість відмови імпортера від оплати по представленим документам;

- значний розрив в часі між відгрузкою товару і отриманням валютної виручки.

Українські банки беруть на інкасо в основному чеки тих зарубіжних фінансових установ, з якими у них досягнута досягнена домовленість та підписані угоди на здійснення таких операцій. Ця проблема загальна для комерційних банків, оскільки чек є угодою між банком, який видав чек, і особою,юридичною чи фізичною, яка його купила і вона(угода) може бути скасована з різних причин. В такому випадку, якщо пред"явлений чек виданий іншою іншою установою і поданий на інкасо в український банк, який обслуговує ці чеки, то виникає проблема великого ступеня ризику. Оскільки провести авторитизацію чека стає дуже складною задачею за відсутністю бази даних і ризик не отримати грошове покриття по рахунку в майбутньому.

Дуже важливе значення при роботі з чеками відіграє той факт, що всі чеки, які купує український банк автоматично вводяться в базу даних, що само по собі спрощує процедуру авторитизації та інкасо.

Платіжні доручення.

Платіжне доручення, за допомогою якого здійснюється переказ, підпорядковане особливим правилам міжнародного обігу. Платіжне доручення міжнародного обігу відрізняється від доручення внутрішнього платіжного обігу тим, що може бути виписане як в національній, так і в іноземній валюті. Якщо платіжне доручення виписується у валюті платника, то воно повинно бути оплачено в валюті отримувача платежу, та іноземний банк-кореспондент переказить еквівалентну суму з рахунку банку, який послав доручення. Якщо платіжне доручення виписано у валюті отримувача платежу, то банк-кореспондент записує на рахунок суму, вказану в дорученні. Банком-кореспондентом називають іноземний банк, який підтримує постійні банківські зв"язки з даним банком.

Банк-кореспондент веде рахунки "Ностро", на які зараховується вся валюта, яка поступає в банк по різним операціям. Цей банк зараховує на кредит рахунку національного банку суми по платіжним дорученням і відповідно дебетує відкритий в нього рахунок іноземного банку-кореспонденту. Такий вид відносин між банками називається кореспонденськими відносинами типу "А". У випадку кореспонденських відносин типу "В" банк даної країни та іноземний банк не ведуть рахунки один одного, а обмінюються контрольними документами.

В міжнародному платіжному обігу функціонує нова організаційна форма передачі даних між банками-кореспондентами - система СВІФТ. Її мета - створення за допомогою електронної обробки бездокументарного платіжного обігу, прискорення зв"язку між банками, мінімізація ризиків при передачі платіжних доручень.

В країнах і банках, які не приєднались до системи СВІФТ, передача платіжних доручень здійснюється по пошті або по телеграфу. Особливу роль відіграють так звані кредити по поточному рахунку в поштовому відділенні: вони носять короткостроковий характер і надаються головним чином при телеграфних дорученнях.

До числа платіжних доручень відносяться акредитив і документарне інкасо.

Кредитний інститут, який виставляє акредитив, просить іноземний банк провести власнику оплату в межах вказаної в повідомленні суми напротязі передбаченого періоду часу. Банки, які виплатили певні суми по акредитиву, пересилають квитанції банку-виставнику, який записує ці суми на кредит їх рахунку.

Документарне інкасо означає, що експортер дає своєму банку доручення отримати від імпортера або через банк суму, вказану в наданих документах. Інкасація документів називається зустрічною операцією і здійснюється на умовах "документи супроти платежу" чи "документи супроти акцепту".

В умовах інкасації "документи супроти акцепту" надається відстрочка платежу. Документи передаються не для оплати, а вручаються імпортеру замість акцепту виписаного на нього векселя. Акцептований вексель через банк імпортера повертається в банк експортера, який враховує вексель і кредитує на цю суму рахунок експортера. Сума по векселю стягується в потрібний термін банком експортера.

Використання в якості умови платежу інкасо в зовнішній торгівлі пов"язано з великими ризиками і дає мало гарантій продавцеві. Часто вибираються інші умови платежу, наприклад, акредитив.

3. Банківські гарантії як методи уникнення ризику при проведенні зовнішньо-торгових операцій.

В міжнародній торгівлі покупцеві дуже часто важко оцінити професійні і фінансові можливості постачальника. Тому він зацікавлений отримати гарантію, яка доводить, що продавець взмозі виконати замовлення. В цих цілях продавець отримує у відповідному банку гарантію виконання ( perfomance bond), що є зобов"язанням банку відшкодувати збитки, які виникли в результаті неналежного виконання клієнтом банку передбачених контрактом робіт (наприклад, будівництво чи монтаж обладнання ); сума гарантії - до 10 % від суми контракту.

Loading...

 
 

Цікаве