WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Фінансування зовнішньоторгових операцій в Україні - Дипломна робота

Банківська справа. Фінансування зовнішньоторгових операцій в Україні - Дипломна робота

2. Участь українських банків у забезпеченні зовнішньоторгових потоків.

Фінансування банками зовнішньої торгівлі включає два види операцій :

- посередництво в платежах;

- надання кредиту.

Розрахунковими засобами при посередництві в платежах у зовнішній торгівлі служать різного виду чеки і платіжні доручення.

Види платежів у зовнішній торгівлі:

- авансові платежі (головним чином з допомогою переказу);

- платежі при поставці товару або після неї на основі представлених документів, які здійснюються переважно з допомогою акредитиву або інкасо;

- платежі після надходження товарів і рахунків, які здійснюються за допомогою переказу;

- платежі після настання терміну платежу, коли вимога не має забезпечення. В цьому випадку також застосовується переказ.

Чек і чековий обіг.

Чеки (Див. Текстовий додаток)використовуються при оплаті товарів, придбаних з консигнаційних складів, при перерозрахунках за поставлений товар та в інших випадках. Звичайно чек пов"язаний з наявністю коштів на поточному рахунку, але банк може мати домовленість зі своїм клієнтом, яка дозволяє виставляти на нього чеки в певній сумі, яка перевищує кредитний залишок по поточному рахунку (овердрафт).

Чек є приватним зобов"язанням і не має сили законного платіжного засобу. Видача чеку ще не є погашенням боргу, для цього чек повинен бути перетворений в гроші або в зобов"язання банку сплатити гроші. Кредитор, що отримує чек в оплату боргу, повинен перевірити і приймати чек тількі у тому випадку, якщо він впевнений, що чек може бути перетворений у гроші. Це важливо мати на увазі тому, що банк, на який виписаний чек, не несе відповідальності перед чекотримачем за оплату виписаного на нього чеку. Банк виступає як агент чекотримача, який має депозит у банку, і відповідає тільки перед чекотримачем за оплату правильно оформленого чека в межах наявності коштів на його рахунку .

За англійським правом особа, яка видала чек, може відминити свій наказ, давши доручення банку не оплачувати чек, так як він видається на підставі угоди між банком та чекодавцем. Женевська чекова конвенція визнає таке право лише після закінчення терміну дії чеку, а щоб він був іменним, необхідно, щоб на ньому було вказано "не по наказу" або був який-небудь інший відповідний напис.

Різниця між іменним та ордерним (чек на пред"явника) чеками заключається у тому, що передача прав по ордерному чеку проводиться шляхом індосаменту на чеку, в той час, як передача прав по іменному чеку проводиться в загальному порядку, встановленому за цивільним законодавством для передачі прав по борговим зобов"язанням. Найбільш широке розповсюдження в платіжному обігу мають ордерні чеки.

Банк, що оплачує чек, повинен переконатись лише у дотриманні послідовності передаточних написів (індоссаментів). Індосамент носить обов"язковий характер, він може бути на користь певної особи або бланковий. Індосант несе відповідальність за платіж по чеку, але він може звільнитися від відповідльності шляхом певної обмовки на чекові. Індосант може заборонити подальшу передачу чеку, і в цьому випадку він звільняється від відповідальності по відношенню до третіх осіб, якщо чек буде переданий на їх користь. Чекодавець є учасником платежу по чеку і обмовка, яка звільняє чекодавця від відповідальності за платіж по чеку, рахується недійсною. Чек може бути гарантований третіми особами шляхом відповідного напису (аваля) на чеку, аллонже або окремим актом; аваліст відповідає так, як і особа, за яку він дав свій аваль (поручительство).

Власник чеку вправі пред"явити вимогу до чекодавця або індосантам, якщо чек не був оплачений банком і своєчасно опротестований, однак протест повинен бути здійсненним до закінчення терміну, встановленого для пред"явлення чеку до оплати. Пропуск вказаного терміну позбавляє власника чеку права вимоги не тільки по відношенню до індосантів, але і по відношенню до чекодавця.

Існують різні види чеків, які застосовуються в зовнішній торгівлі: банківський ордерний чек, клієнтський чек, єврочек, дорожний чек, кредитні карточки, акредитив.

Банківський ордерний чек може по бажанню клієнта виступати замість переказу. Він висилається банком безпосередньо отримувачеві. Якщо при пред"явленні чеку, виписаного, як правило, в інвалюті, отримувач вимагає національну валюту, то сума виплачується по касовому курсу, тобто по курсу, який котується на день оплати чека на валютній біржі чи на міжбанківському валютному ринку по даному виду розрахункових документів.

За допомогою клієнтського чеку чекодавачі здійснюють платіж безпосередньо своєму партнеру, що швидше, ніж платіж за допомогою переказу. На відміну від банківського, клієнтський чек виставляється клієнтом на свій банк. Це в основному розрахункові чеки на пред"явника, виписані в національній чи іноземній валюті в залежності від домовленості сторін. Чекодавач пересилає чек своєму партнеру за кордоном, який пред"являє його своєму банку для кредитування рахунку.

Єврочек застосовується в некомерційному міжнародному обігу. Це національні чеки в євровалюті, які можуть використовуватись за кордоном. Вони виписуються банком для попереднього внеску клієнтом готівкових грошей і на менш крупні суми в рахунок банківського кредиту терміном до місяця. Єврочеки оплачуються в будь-якій країні-учасниці угоди "Єврочек" (від 1968 р.).

Дорожні (туристичні) чеки можуть бути виписані в національній та іноземній валюті. Якщо передбачене використання чеку в декількох країнах, то він виписується в доларах чи фунтах стерлінгах. Передача дорожних чеків закордонному банкові на комісійних основах називається консигнацією.

Ризик неплатежу при чековому обігу вище, ніж при переказі.

Документарне інкасо.

На відміну від документарного акредитиву документарне інкасо передбачає, що продавець виконує свої зобов"язання шляхом виробництва та відвантаження товару або надання послуг, причому оплата за це не гарантується. Тому документарне інкасо рекомендується тільки в тих випадках, коли:

- продавець (експортер) і покупець (імпортер) підтримують відносини взаємної довіри;

- готовність до оплати і кредитоспроможність покупця не викликають сумнівів;

- політична, економічна і правова ситуація в країні імпортера являється стабільною;

- міжнародні платіжні операції країни імпортера не обмежуються, не знаходяться під загрозою контролю або інших аналогічних обмежень.

Переваги документарного інкасо:

- простота і низька вартість виконання операцій;

- як правило, більш швидка, ніж просто за фактурою, оплата;

- передача безпосередньо покупцеві документів і, в окремих випадках, товару за попередньою домовленістю проти оплати належної суми або акцептованого векселю (при необхідності, з поручительством або банківською гарантією).

Проте, якщо покупець відмовляється прийняти документи, пошук нового покупця або повернення товару можуть викликати значні витрати.

У відповідності з Уніфікованими правилами по інкасо інкасові операції здійснюються банками на основі отриманих від експортера інструкцій. В інкасовій формі розрахунків приймають участь: 1) довіритель - клієнт, який доручає інкасову операцію своєму банку (remitter); 2) банк-ремітент (the remitting bank), якому довіритель доручає операцію по інкасуванню; 3) інкасуючий банк (collecting bank), який отримує валютні засоби; 4) представляючий банк (presenting bank), який робить представлення документів імпортеру-платнику; 5) платник, трассат (the drawee).

Розрізняють просте і документарне інкасо. Просте (чисте) інкасо означає стягнення платежу по фінансових документах, які не супроводжуються комерційними документами. Документарне інкасо - доручення експортера банку отримати від імпортера суму платежу по контракту проти передачі імпортеру товарних документів і перерахувати цю суму експортеру.

Операції по документарному інкасо здійснюються в певній послідовності:

після відвантаження товару експортер оформляє обумовленні контрактом документи і передає їх в свій банк;

повний комплект документів банк відсилає своєму кореспонденту (банку) в країні імпортера;

банк імпортера повідомляє покупця і передає йому документи проти вказаної в інкасовому дорученні суми валюти (при готівковому розрахунку) або проти акцепту трати (при наданні кредиту в вексельній формі);

банк імпортера повідомляє банк експортера про зарахування на його кореспондентський рахунок суми контракту.

При розрахунках по документарному інкасо експортер відвантажує товар на основі контракту і доручає своєму банку виставити інкасове доручення. Імпортер після отримання розрахункових документів і перевірки виконання постачальником всіх умов договору по кількості, якості, вартості, терміну відвантаження, оплачує товар. При порушенні постачальником договору покупець може відмовитись від оплати товару.

Loading...

 
 

Цікаве