WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Фінансування зовнішньоторгових операцій в Україні - Дипломна робота

Банківська справа. Фінансування зовнішньоторгових операцій в Україні - Дипломна робота

Аваль виписується прямо на кожному векселі чи траті, для чого на них достатньо зробити напис "per aval" і підписатися під нею (на перевідному векселі потрібно вказати також назву вихідного боржника, на користь якого здійснений аваль). Простота і ясність аваля разом з притаманною йому опосередкованістю і трансферабельністю дозволяє уникнути багато ускладнень, пов"язаних з наданням гарантії. Саме по цій причині при страхуванні форфетування авалю як формі гарантії і віддається перевага. Проте, потрібно мати на увазі, що законодавством деяких країн аваль не визнається.

Бюргшафт (поручительство) - об"ява зобов"язання, прив"язаного до певного контракту. По причині залежності від правового обгрунтування нижчеслідуючого контракту ця форма гарантії при форфетуванні менш вживана. Як правило, форфетер не зважає на необхідність перевірки законності всеможливих документів, акцептуючи бюргшафт лише після підтвердження про те, що поставка товарів належним чином закінчена. Ця обставина в значній мірі скорочує сферу застосування даної форми гарантії. На додаток до вищевикладеного, форфетер, як правило, вимагає від гарантуючого банку підтвердити відсутність у нього контрвимог, незміну сум і термінів, згоду на передачу прав і вимог новому власнику, а також підтвердити, що банківський бюргшафт діє безумовно і безвідзивно. Таке всеосяжне підтвердження значно обмежує застосування бюргшафта і сприяє тому, що форфетований бюргшафт стає звичайною гарантією, тобто опосередкованим зобов"язанням виконання, ніяким чином не пов"язаним з основною операцією.

Часто зацікавлені експортери звертаються до форфетера на зовсім ранньому етапі угоди. Експортер, будучи часто не в стані самостійно запропонувати імпортеру середньотерміновий кредит, задовго до заключення експортного контракту захоче вияснити, чи існує в принципі можливість організації форфетованого фінансування на покриття витрат по експорту. З другого боку, форфетер, незнайомий зі всіма необхідними деталями, не в стані буде зробити кінцеву пропозицію, але замість цього повідомить можливо, чи ні таке фінансування і назве приблизні облікові ставки. Вслід за цим експортер зможе на цій основі продовжити переговори і, якщо необхідно, узгодити витрати по можливому форфетуванню його дебіторської заборгованості. Накінець форфетер робить експортеру пропозицію, зобов"язуючись надати необхідні кошти по фіксованій ставці, хоч перш ніж ця пропозиція приймається експортером, може пройти деякий час. Цей опціонний період (період вибору), на протязі якого не вираховується ніяка комісія, як правило, не перевищує 48 годин.

Значно важливішим є проміжок часу від угоди про покупку векселів і до фактичної поставки, оскільки підготовка фінансування звичайно проходить від відвантаження товарів. Напротязі цього періоду форфетер зв"язаний домовленістю форфетувати зобов"язання по фіксованій ставці на весь термін чи до встановленої дати, в той час як експортер зобов"язаний надати узгоджені документи. Експортер може акумулювати контакт з форфетером тільки по взаємній згоді з ним, оплативши при цьому форфетеру пеню.

Базуючись на вищевикладеному, можна зробити висновок про те, що форфетування служить найбільш юридично розробленим способом рефінансування зовнішньоторгового кредиту. Переваги форфетування для експортера пов"язані, в першу чергу, з повним перенесенням валютних, комерційних, політичних, перевідних та інших видів ризиків на форфетера (банк), роблять форфетування найбільш вигідним для продавця.

Висновки і пропозиції.

Після проведення аналізу стану фінансування зовнішньоторгових операцій в Україні, і порівняння його з зарубіжним досвідом, я дійшла таких висновків:

  • Українські резиденти, що укладають експортно-імпортні контракти з нерезидентами, використовують, здебільшого, банківське фінансування обмеженого характеру, що є наслідком недосконалості законодавчих нормативних актів. Присутні факти неузгодженості митного законодавства з банківським і податковим, які обмежують можливості українських експортерів та імпортерів в здійсненні зовнішньоторгових операцій. Зважаючи на проведений в дипломній роботі аналіз, акредитивна форма фінансування більш задовільняє вимоги імпортера, ніж експортера, тому що при виконанні будь-яких поставок вони не спроможні в повній мірі профінансувати поставку і вимушені звертатись за кредитами, що в певній мірі ускладнює процес експорту. Проте для експортера акредитивна форма розрахунків є також вигідною при умові застосування акредитиву з червоною обмовкою.

    Проведений мною аналіз свідчить, що перевага залишається за прямою оплатою, навіть тоді, коли ці операції несуть в собі елементи ризику. Проте при теперішньому стані платежів за експортно-імпортними операціями акредитив виступає найбільш надійною формою фінансування зовнішньоторгових операцій. Тому ця форма фінансування вимагає від банкірів вміння добре орієнтуватись у міжнародному торгівельному законодавстві, володіти інформацією про наявність коштів на рахунках клієнтів, розвивати навики чіткого й ретельного аналізу документів. Хотілось б додати, що потенціал акредитивної форми розрахунків ще далеко не повністю вичерпаний. З метою поліпшення якості обслуговування комерційними банками доцільно створити всеохоплюючу систему акредитивних розрахунків, створювати спеціальні підрозділи, що будуть займатись пошуком клієнтів, вести з ними підготовчу та роз'яснювальну роботу, надавати можливість працівникам цих підрозділів брати участь у обговоренні тих частин експортно-імпортних контрактів, які пов'язані з вибором форми оплати контракту.

    Такий порядок роботи дає можливість скоригувати попередньо, до укладення контракту, всі деталі, пов'язані з правильним вибором форми акредитива та оформлення доручення на відкриття акредитива. Правильне заповнення доручення має важливе значення як для банку, так і для клієнта. Банк виграє від можливості швидше виконати доручення, клієнт у свою чергу збереже гроші.

    Українське підприємство-експортер може виграти як від такого роду консультаційних послуг банку, так і від самої акредитивної форми розрахунків.

    Щоб уникнути певних труднощів при фінансуванні за допомогою акредитиву, перш за все потрібно привести економіку України до такого стану, щоб ринкові важелі могли функціонувати нормально, налагодити тісні міжнародні зв'язки і партнерство, удосконалити банківське законодавство так, щоб воно повністю узгоджувалось з митним і податковим.

  • Негативним є і той факт, що комерційні банки змушені звертатись по всіх видах і формах документарних операцій за підтвердженням до банків кореспондентів і здебільшого до першокласних банків, гарантії та підтвердження яких приймають будь-які банки світу. Це, в свою чергу, практично виключає застосування гарантій як способу фінансування зовнішньоторгових операцій для українських резидентів.

    Видача банківських гарантій стає дедалі популярнішим різновидом нововведень. Здійснення цієї банківської операції є дуже актуальним для українських експортерів.

    Щоб цей процес дістав поштовх потрібно підвищити довіру до українських банків і банківської системи в цілому, збільшити статутні фонди і вивести банки в ранг першокласних і прайм банків.

  • Залучені кошти у вигляді кредиту підвищують можливість виробника збільшити об'єм продукції, зробити її технічне переоснащення і впровадити нові технології. Зважаючи на це роль банківського кредиту і його вплив на експортні можливості підприємств стає дедалі більшим. Проте і тут існують деякі негативні фактори: інфляція, високі процентні ставки по комерційним кредитам, надання фінансування лише під заставу, яка перевищує суму кредиту в два, а то і в чотинри рази.

    Кредитування зовнішньої торгівлі стимулює пожвавлення грошового обігу і, як наслідок, пожвавлення товарного обігу. Але на сьогоднішній день, на мій погляд, як кредитування в національній валюті, так і кредитування в іноземній валюті пов'язане з ризиком невчасного повернення процентів та основної суми кредиту, що вимагає від банку і клієнта великих зусиль для дій, пов'язаних із зменшенням процентного ризику.

    Щоб уникнути таких труднощів потрібно зменшити вартість застав, під які надаються кредити і, як наслідок знизити рівень процентних ставок. Надавати пільги українським експортерам, імпортерам при отриманні кредиту, що саме по собі буде сприяти розширенню національного виробництва.

  • На даний час малі і середні підприємства мають велику надію на отримання єврокредиту. Проте, щоб було надано таке фінансування потрібно виконати ряд вимог, а саме:

    необхідно здійснити принципові зміни: щоб держава розв"язала нарешті свої макроекономічні проблеми. По-друге, перепоною є відсутність у сьогоднішньому законодавстві України стимулів і гарантій дл виробничих інвестицій, які внаслідок своєї природи мають характер довгострокового вредиту. По-третє, у нас бракує досвіду роботи з міжнародними фінансовими інститутами, західними банками. У цій ситуації можна тільки порадити розвивати міжнародні зв"язки. Можна стверджувати, що єврокредити доступні добрерозвинутим середнім підприємствам, хоч і їм потрібно надати певні документи : бізнес план і доказ ефективності проекту. Але добре продуманий і складений бізнес-план і на сьогоднішній день ще рідкість. Тому спеціалісти з банків-учасників програми допомагають підприємствам складати такі плани.

  • Loading...

     
     

    Цікаве