WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Фінансування зовнішньоторгових операцій в Україні - Дипломна робота

Банківська справа. Фінансування зовнішньоторгових операцій в Україні - Дипломна робота

Форфетування - найбільш часто вживана і важлива серед середньотермінових угод, оскільки охоплює термін від 6 місяців до 5-6 років. Проте, кожний форфетер встановлює свої часові рамки, виходячи, головним чином, з ринкових умов для певної угоди.

При форфетуванні купівля векселів здійснюється за вирахуванням (дисконтом) процентів авансом за весь термін кредиту. Експортер, таким чином, фактично перетворює свою кредитну операцію по торговій угоді в операцію з готівкою. В цьому випадку він відповідає лише за задовільне виготовлення і постачання товарів і правильне оформлення документів по зобов"язаннях. Ця остання обставина разом з наявністю фіксованої процентної ставки, яка вираховується за всю операцію з самого її початку, робить форфетування достатньо прийнятною послугою для експортера і відносно недорогою альтернативою іншим сучасним формам комерційного рефінансування.

Форфетування як метод рефінансування комерційного кредиту містить для експортера і переваги, і недоліки. До переваг можна віднести:

- спрощення балансового співвідношення можливих зобов"язань;

- покращення стану ліквідності (ці дві переваги важливі у випадку зростаючої заборгованості експортера);

- зменшення можливості втрат, пов"язаних лише з частковим державним або приватним страхуванням в період пред"явлення застрахованих раніше вимог;

- відсутність ризиків, пов"язаних з коливанням процентних ставок;

- відсутність ризиків, пов"язаних з курсовими коливаннями валют та з погіршенням фінансового стану боржника;

- відсутність ризиків та витрат, пов"язаних з діяльністю кредитних органів та стягненням грошей по векселях та інших платіжних документах.

Недоліки для експорту зводяться до можливих відносно більш високих витрат по передачі ризиків форфетеру. Зрозуміло, що застосовуючи форфетування, фірма-екпортер виходить із стратегічних планів, а з цієї точки зору форфетування може виявитись для неї дуже вигідним.

Аналізуючи основні умови форфетування, головну увагу потрібно приділити механізму погашення, валюті, дисконтуванню, видам документів, що форфетуються, видам банківської гарантії і додатковим умовам.

Нормальною умовою кредиту являється регулярне погашення його частинами. Ризики кредитора зменшуються в результаті скорочення середнього терміну. Там, де заборгованість виступає в формі простого чи перевідного векселів, це досягається виставленням ряду векселів на певний термін, як правило, на термін до 6 місяців. Відповідно, при форфетуванні на термін до 5 років можна оперувати з 10 простими векселями, виписаними на однакову суму і кожен на термін 6 місяців після чергового відвантаження товару.

Боргові розписки і векселя виписуються, як правило, в доларах США, німецьких марках і швейцарських франках, хоч обліковувати вексель можна в принципі в любій валюті. На практиці форфетери майже завжди використовують ці три валюти в силу їх повсюдного обертання на євроринках і щоб уникнути труднощів з проведенням операцій в інших валютах. Більш того, оскільки вартість операцій по форфетуванню визначається, головним чином, основними витратами форфетера, - ризики, пов"язані зі слабими чи нестабільними валютами, зробили б такі операції більш дорогими. Зрозуміло, важливо, щоб платежі здійснювались у вільноконвертованій валюті. Для забезпечення цього боргові розписки чи векселі завжди включають цю корисну обмовку, коли вони виражені в іншій валюті, ніж валюта місця платежу.

Облік (дисконтування), тобто утримання погодженої знижки за відповідний період з номінальної суми векселя, має місце після того, як форфетер отримав векселі. В результаті дисконтування експортер отримує за облікований вексель певну суму готівкою. З точки зору експортера операція на цьому закінчена, оскільки він вже отримав оплату за поставлені товари повністю, і, по умовах угоди з форфетером, заключена з ним угода оберненої сили не має. Операції по форфетуванню рідко здійснюються по плаваючим обліковим ставкам.

Як вже відзначалось вище, велика кількість зобов"язань, які підлягають форфетуванню, приймає форму або простих векселів, або перевідних векселів, виставлених на боржника бенефіціаром і акцептованих боржником. Наступні дві умови визначили перевагу цих форм боргових документів:

- відомість, так як ці види зобов"язань ходові у всьому світі ще з середніх віків. Багаторічний досвід в поводженні з такого роду документами призводить до значного полегшення спілкування сторін-учасниць і, як правило, сприяє швидкому і безперешкодному здійсненні операцій;

- погоджена на міжнародному рівні правова основа, закладена Міжнародною конвенцією про комерційні векселі, прийнятою Женевською конференцією в 1930 р. Ця конвенція - чіткий кодекс практичних дій. Хоч конвенція підписана лише представниками країн-учасниць, вона розробила принципи, які пізніше прийняли законодавства більшості торгуючих держав.

Іншими кредитними документами, які також підходять для форфетування, являються рахунки дебіторів і відстрочені зобов"язання по акредитиву. Їх здійснення потребує від учасників достатньої обізнаності по юридичній та діловій практиці, що застосовується в країні боржника. Обидва види боргових документів передбачають необхідність повного викладення всіх умов. Більш того, всі терміни погашення об"єднанні в єдиному документі, виставленому на користь бенефіціара, і часто неперевідного, без спеціального дозволу боржника. Це викликає багаточисленні правові і операційні труднощі і, як правило, знижує привабливість для форфетерів таких документів, як дебіторські рахунки і акредитивні зобов"язання, хоч і не виключає можливості проведення з ними операцій по форфетуванню.

Повертаючись до двох найбільш розповсюджених видів негоціюємих документів, потрібно відмітити, що при форфетуванні між простими і перевідними векселями існує з юридичної точки зору різниця інтересів учасників. Це відноситься до обмовки "без обігу" і відображається в Міжнародній конвенції про комерційні векселі, яка встановлює, що індосант простого векселя володіє законним правом звільнитись від любого зобов"язання на основі обмовки про відсутність оберненої вимоги в його індосаменті. У випадку перевідного векселя кредитор виступає як векселедавець і тому, з точки зору права, завжди відповідальний, не дивлячись на те, чи напише він на векселі яке-небудь розпорядження, що виключає це правило. На практиці це створює декілька проблем.

Оскільки трасант звичайно задовільняється письмовим зобов"язанням форфетера не застосовувати дій проти нього у випадку неплатежу, робиться тим не менш важливим, щоб експортер мав справу з форфетерами, які володіють незаплямованою репутацією, на яких можна покластися, що вони виконають умови угоди. Саме по цій причині експортери в якості платіжних документів надають перевагу простим векселям, які легше дозволяють здійснити переклад ризику.

Прості чи перевідні векселі, які акцептуються при форфетуванні майже завжди супроводжуються банківським страхуванням у вигляді звичайної гарантії чи аваля. Гарантом, як правило, виступає діючий на міжнародному ринку і відомий форфетеру банк, який є резидентом в країні імпортера і здатний підтвердити платоспроможність імпортера. Така гарантія важлива не лише для зменшення ризику форфетера, але також для того, щоб при необхідності мати можливість переобліку зобов"язання на вторинних ринках цінних паперів. Гарантія і аваль по суті прості: обидва види в їх простішій формі виступають як обіцянка виплатити деяку суму на певну дату у випадку неплатежу вихідного боржника. Застосування в якості забезпечення зобов"язань "бюргшафта" (поручительства) дещо складніше.

При видачі гарантії обіцянка приймає форму підписаного гарантом самостійного документа, який повністю викладає умови стосовно угоди. Важливо, щоб в гарантії спеціально були вказані не тільки повна сума, а і кожен термін платежу і підлягаюча на цю дату сума погашення, оскільки саме на основі цих даних розраховуються витрати на дисконтування. Більш того, гарантія повинна бути повністю трансферабельною, що мається на увазі само собою, якщо не вказане інше.В решті решт, суттєво, щоб гарантія була відірваною, тобто була повністю опосередкована від основної угоди. Деколи на практиці видаються гарантії, полягаючись на економічне становище імпортера, але форфетер, як правило, наполягає на чистих безвідзивних і безумовних зобов"язаннях гарантуючого банку чи надає перевагу купівлі документів без обігу на експортера, але лише в тому випадку, якщо після виконання основного контракту гарантуючий банк об"явить заборгованість безумовною. Аваль в міжнародній практиці можна розглядати як безвідзивну і безумовну гарантію про оплату на певну дату, яка видається гарантом, так як ніби він сам був би боржником. Це форма страхування, яка найбільш підходить для форфетера і якій він віддає перевагу.

Loading...

 
 

Цікаве